Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

«Вы ж говорите, что вы не хохлы, что ж вы кричите «Украина»?


Довгий, але забойний звіт про протистояння правих і лівих у Запоріжжі навколо відкриття у краєзнавчому музеї виставки, присвяченої УПА.

Текст написав і прислав мені edvard_zp. Автори фото - center_gvardiya та Євгенія Токар.

Едуард розповідає:

Для тих, хто не знає, нагадаю передісторію: 14 листопада представники та прихильники КПУ здійснили напад на Запорізький обласний краєзнавчий музей, де зараз перебуває виставка, присвячена УПА. Комуністи увірвалися до музею (трохи поштовхалися з мєнтами) де нардеп-комуніст Бабурин зірвав зі стіни портрет Романа Шухевича, виніс його на вулицю, де експонат і був знищений під крики «Фашизм не пройдет». Як я дізнався пізніше, хтось з комуністів вдарив по голові нашого викладача, літню людину.


Фото Уніан

Червоні пообіцяли прийти наступного дня. Також в той день було знищено намет ВО «Свобода», трохи пізніше – намет КПУ.

Цього ж дня були мобілізовані патріотичні та праві сили Запоріжжя. Було вирішено зібратися наступного дня неподалік від музею та йти на виставку будь-якою ціною. Треба сказати, що налаштовані всі були досить войовничо. Прихильники «Свободи» та УНТП домовились забути про ворожнечу та разом йти на спільного ворога.
Ранок наступного дня. Я приїжджаю на одинадцяту до театру ім. Магара, де було місце зустрічі. Людей бачу більше, ніж очікував. Важко сказати точно, але в районі півсотні. Десь 15 з них - люди похилого віку, інші – молодь. Дівчат біля п`яти, хоча їх взагалі хотіли не запрошувати.



УНТП та декілька скінів тримаються трохи окремо. Через деякий час вони кудись зникають. Наші намагаються зателефонувати, однак «абонент поза зоною».
Але вже час вирушати. Один зі старших людей виступає з короткою промовою: ми йдемо на виставку, на провокації не відповідати, якщо наших б`ють – всі чоловіки вступають. Йти до музею не більше п`яти хвилин. Йдемо злагоджено, всі максимально зібрані. Наближаємося, лунають наші гасла. Коли до цілі залишилося перейти вулицю, всіх очікує розчарування. Дорогу нам перекривають наші дорогі «лівоохоронці». Вони повідомляють, що музей не працює. Після декількох хвилин розмов вони кажуть, що будуть пропускати нас на виставку по 5 чоловік. Після цього колону підводять до музею. Комуністів, які заблокували вхід, оточили кордоном (незабаром з`явився другий, внутрішній кордон – «Беркут»).


Ми ще на іншому боці вулиці. Кордон поки не такий щільний.




Неподалік був заздалегідь припаркований автозак.

Червоних приблизно стільки ж, скільки нас, може трохи менше. Приблизно по третині молоді, людей середнього віку та пенсіонерів. Починається перша спроба провести групу. Але результат очікуваний – штовханина та страшенний галас лівих. Тут хтось кричить «Все, пішли!» - і передня частина колони зривається і намагається пробитися.


Ментам вдається відтіснити нас (мене під час цього добряче притиснули до половецької баби, що стоїть біля музею)))



Далі відбувається «обмін компліментами» через кордон. Може, це мені тільки здається, але нас було чути значно краще. На наше «Слава Україні – Героям слава!» вони відповідають «Фашисты».






З мегафоном пан Бабурін (Тамбовський вовк йому пан. Він таваріщ - О.Білозерська)

На їхнє «Во Львов» - наше «Чемодан-Вокзал-Россия». На наше «Україна» - ну звісно ж, «Россия», хоча, здається, один раз вони прокричали це разом з нами (також разом скандували «Ющенка геть!» - Що, праві теж кричали «Ющенка геть»? Сподівалися, що Янукович чи Юля скоріше визнають УПА?? – О.Білозерська). Молодий зам Бабурина, Зубчевський, почав розповідати щось про те, що ми всі малороси. Це дуже обурило всіх, після чого ми зарядили «Українці – не хохли». Потім після чергового нашого «Україна!» комуністи (здається, той же Зубчевський з мегафоном) заслужили наші перші оплески, вразивши всіх залізною логікою: «Вы ж говорите, что вы не хохлы, что ж вы кричите «Украина»? Після того, як гасла закінчилися («Запоріжжя – не Росія», «Дебилы», «Динозаври», «Ваше місце в мавзолеї», «Комуністам – Нюрнберг-2» та багато інших) та енергії трохи поменшало, почалися пісні. Їхня «Катюша», наша «Лента за лентою».



І тут комсомольці продемонстрували свій останній «винахід» заглушивши нашу пісню «фанатськими» дудками (слід сказати – власне фанати ці пристрої ненавидять, вважаючи їх такою ж характерною ознакою гопоти на стадіоні, як і насіння).



А потім «опоненти» показали свою справжню сутність, заглушивши Гімн України.



Після «музичної» частини почались дискусії «на вічні теми». Особливо активним був наш істфаківець, хвилин 10 розмовляючи через кордон з Бабуріним.



Далі комуністи, мабуть, декілька разів пожалкували, що дали мегафон Зубчевському: то під час емоційної промови в нього почав заплітатися язик, то на питання «А яка зарплата в вашого Бабуріна?» він дав відповідь, яка викликала другі за день наші оплески: «Такая же, как у вашего Ющенко!».
Після таких позитивних моментів напруга поступово спадає, починаються чисельні розмови опонентів.


Чоловіча розмова.


Верхівка запорізького КПУ: Бабурін; якийсь чоловік, що мене постійно проклинав; Зубчевський.


Хлопці з МСНУ та «Свободи».

Голова запорізького відділення ВО «Свобода» Віталій Підлобников.


Менти починають засинати.

Кордон стає слабкішим, і скоро натовпи змішуються.



Битися вже ніхто не бажає. Коли ж група знову намагається пройти, комуністи з «яростью благородной» питають: «Товариш милиционер, куда вы этих фашистов пускаете? Это что же творится-то такое, среди бела дня, никого не стыдясь? Фашизм не пройдет!». Я вважав, що не треба йти окремими групами під захистом ментів – варто дочекатися, коли «ленінці» розійдуться (а вони потроху згортали прапори».
Така атмосфера триває до другої години. О другій Бабурін каже: «Товарищи, шоу окончено. Мы не дали им пройти. Музей заканчивает свою работу. Вернемся завтра». Не знаю, з кого ліпив дурня нардеп – з себе чи «товаріщєй». А може він насправді не знав, що музей працює до третьої. Хоча тут з`явилася нова гіпотеза – він забув перевести годинник з московського часу.
Хтось казав, наче бачив, як якась жінка давала комуністам гроші за акцію. Я не бачив, тому стверджувати не буду.

Ми виснажені, але задоволені (хоча всі очікували іншого).
Декілька певних людей швиденько зриваються з місця в той бік, куди пішли молоді комуністи, щоб поспілкуватися на тему окремих аспектів творів Маркса. Однак не встигають – ті від`їжджають. Після чого ми, остаточно виснажені, вертаємося до музею. На виставку ми потрапили. Вразила кількість охорони – ментів та СБУшників. Постає питання – де вони були вчора?



Виходимо з музею, даємо інтерв`ю та на прохання журналісток співаємо на камеру «Лента за лентою».

Висновки:
1. Особисто я акцією задоволений. Ми зібрали достатню кількість людей. Об`єдналися різні проукраїнські сили. В цей день саме комуністи були жертвами.
2. На виставку ми потрапили, виявившись витривалішими.
3. Хлопців з УНТП було затримано (деталі досі невідомі), але випущено наступного ранку.
Tags: акції, запоріжжя, комуністи, свобода, унтп, упа, фото
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 37 comments