Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Війна привчає дбати про власне здоров'я

...і знову про те, як міняє людей війна. Суто моє, особисте. Більшість наших живуть одним днем, а мене війна привчила ледь не маніакально дбати про власне здоров'я.

З дитинства я не їм морозива і не п'ю у спеку холодну воду. Часті ангіни й бронхіти навчили жити за принципом, що п'ять хвилин задоволення не варті тижнів лікування. Але в мирному житті я все ж таки час від часу порушувала це правило, через звичайну людську слабкодухість - ну, хочеться пити, а вся доступна вода лише з холодильника (про що потім жалкувала). Зараз же, як би сильно не хотілося пити, я не торкнуся води, поки вона не нагріється. Бо не хочу валятися на базі, поки мої хлопці воюють.

Яка б не була голодна - я не з'їм їжу, якщо не впевнена у її стовідсотковій свіжості, і не стану натщесерце об'їдати з дерев найсмачніші фрукти. У мирному житті я, звичайно, запросто це робила. Ну, подумаєш, тимчасові проблеми зі шлунком. На війні цього дозволяти собі не можна, адже на органи травлення і так іде навантаження через не зовсім дієтичне харчування. А якщо прихопить живіт під час виходу чи під час обстрілу - це ой.

Нещодавно заходила у воду - і впіймала себе на тому, що пильную, аби не поранити ногу. Раніше на такі дрібниці було пофіг - в разі чого заклею пластирем, за два дні заживе. А коли у таку спеку, як зараз, іноді доводиться по кілька днів не знімати берці - подряпин на ногах краще не мати.

Я не їм немите, не сідаю на землю без каремату, не тягаю вагу, яка мені явно не під силу, не користуюсь дешевим милом, від якого може бути подразнення шкіри. В мирному житті це все запросто можна собі дозволити. На війні ні. Бо вибудеш зі строю.
Парадокс!
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 108 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →