Сьогодні у Маріуполі попрощалися з трьома загиблими нещодавно воїнами з 56-ї бригади

Їхні імена: Сергій Хорошун (м.Енергодар Запорізької області), Денис Богданов (м.Запоріжжя), Олександр Шапошник (м.Дніпропетровськ). 46, 45 і 32 роки.
Двоє добровольців, один мобілізований.



Пам’ятаєте, нещодавно я писала про молодого солдата, який дивом вижив завдяки товаришам? Їх було четверо. Вижив один. Міна-стодвадцятка, пряме влучання. Під Гнутовим.

Богданов був хорошим сапером, знешкодив багато ворожих мін.
Сергій Хорошун задля служби рядовим в “АТО” покинув службу міліціонером. Все це вже після їхньої загибелі розказали мені побратими.

Цивільні – точно не родичі і не друзі, бо хлопці не маріупольські – під час прощання плакали. Віддавали честь і схиляли коліно – військові, ставали на коліна і плакали – цивільні. Дякували за мирний Маріуполь. Деякі – активісти місцевих патріотичних організацій – тримали у руках аркуші А4 з роздрукованим на принтері написом: “Порошенко! Яке АТО? В Україні два роки йде війна”. В кінці люди схилили коліна, утворивши живий коридор, по якому труни пронесли у “Чорний тюльпан” з червоним хрестом і цифрою “200”, який повезе хлопців спочивати додому…
А військові не плакали, тримали сльози в собі.

А потім вдарила гроза.