Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Кімната



Я сентиментальна до чортиків.
Звикаю до речей, якими користуюся, до місць, де живу. Якщо не рахувати приміщень на передку, де ми базувалися по 10-15 днів ротації, та база, на якій наш підрозділ нині, в мене вже десята.
Настане час, коли я не зможу їх порахувати.

Але "материнське гніздо", найперша і найголовніша база для нас для всіх одна - це база 5-го ОБАТ УДА у Великомихайлівці. Для мене вона не перша, а третя, але тут ми жили дуже-дуже довго, звідси вперше виїхали на бойові, тут кожен будинок - вже історія. Авжеж, історія не лише на передку пишеться.

Саме сюди, на цю базу, у цю мою кімнату до мене прийшов Кома, моє щастя першого року війни, моє дитя, яке я ніколи не забуду і ніколи не пробачу собі, що його вже немає. У кімнаті, яка рік стояла замкненою, адже я вже дуже давно буваю тут лише епізодично, досі стояла Комина найперша мисочка, куплена мною у Покровці за 5 гривень.
Ця база і ця кімната, де "меблі" зроблені нашими руками - були моїм другим домом. І єдиним для Комці - тільки це місце він сприймав як дім.

Ми жили тут з червня 2014 по січень 2015-го - цілу вічність. Тоді ми і гадки не мали, що війна триватиме так довго, і коли настала осінь і випав перший сніг, я бігала і фоткала екзотику - засніжену базу. Дитяча база відпочинку, на якій ми оселилися гарячого літа 2014-го - ну, ніяк не асоціювалася із зимою.

А ще перед цим, у другій половині літа, прийшов наш поранений розвідник Фантом, і сказав, що, скоріше за все, нам тут зимувати, і що через поїдені грибком стіни ми восени і взимку будемо хворіти... І разом з дружиною Альтаїр вони білили мені стіни. Показували мені, як треба це робити і, захопившись, побілили половину кімнати. Доробляла я сама. Кімната стала як новенька. І справді, ми у ній зимували. Було холодно, щілини у вікнах я частково самотужки, частково за допомогою Маклауда задула монтажною піною.

А Фантом загинув.

Коли ми виїхали, кімната ще довго служила імпровізованим складом для майна нашої групи - з неї ні разу не зникла жодна річ.
Зараз я знову тут, на цій базі. Приїхала на деякий час, бо треба. Жіночки-кухарі у їдальні, мешканки місцевих сіл, які працюють тут уже багато років - раніше годували дітей, тепер солдатів - побачивши мене, обіймають і підкладають кращі шматочки. Адже той, кого на базі довго не було, а потім він з'явився - трошечки наче з того світу прийшов. І бачити його завжди щасливі.

Живу у кімнаті для гостей. Я в гостях. База розрослася у чималеньку в/ч і перетворилася на місце підготовки елітного спецназу.

А свою кімнату я сьогодні здала. Бійців стало більше, їх треба десь розміщувати, і негарно тримати замкненою порожню кімнату, у якій ніхто не живе.

Забрала замок і Комчину мисочку. І поламану гітару, на якій розписалися наші хлопці, і серед них - Фантом.
Серце стискається.



Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 31 comments