Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Дещо про зайвий гуманізм

Ця історія, більше схожа на притчу, трапилася зі мною років п’ять тому, ще на старій роботі.

Іду коридором повз сусідню кімнату і раптом чую звідти кількаголосий жіночий вереск.
Рву двері, залітаю - картина Рєпіна: жінки туляться по кутках, сива начальниця махає в повітрі папкою, а наймолодша Альона, 17-річне янголятко в білявих кучериках, заскочила на стільця. Блакитні очі, і так чималенькі, взагалі на пів-обличчя від жаху.



Виявляється, в кімнату залетіло Щось розміром з невеликий грецький горіх. Літає. І гуде.
- Спокуха, селяни, - кажу я. Дістаю з їхньої шафи скляну банку, з шухляди - аркуш тонкого картону. Чекаю, поки воно кудись сяде, накриваю банкою, підсовую картон... 30 секунд - і звір упійманий.
І несу, звісно, на вулицю - викидати.
І тут в спину - задиханий писк Альони:
- Не вбивай! Не вбивай його! Пообіцяй, що ти його не вб’єш!
Повертаюся, дивлюсь на неї - німа сцена.
Ти щойно верещала з переляку, тебе загнали на стільця, прийшла людина і вирішила твою проблему - а ти ще й хапаєш її за руки і ставиш умови...

Передивлялася нещодавно фільм "Адмиралъ" - як там революційні матроси топили і заколювали багнетами офіцерів. Бо не перевішали вчасно усіляких леніних і троцьких. Теж, мабуть, хтось когось за руки хапав.
Tags: тварини, історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 28 comments