На передку немолодий боєць ішов по дорозі, кашлянув і раптом закричав від страшного болю у спині - велика міжхребетна грижа (на той момент свого діагнозу він ще не знав) передавила нерв. Він стоїть і скрикує при кожній спробі поворушитися.
Поруч опинилася тільки я - чахлі 50 кілограмів. Неймовірними зусиллями дотягнула його до узбіччя, допомогла опуститися на коліна, він вперся руками у землю - а далі все, без серйозного знеболення його навіть не поворушити. Кличу по рації допомогу - мене не чують. (Про наші перманентні проблеми зі зв'язком можна було б написати великий драматичний твір). А далі - сцена: їдуть дві ОБСЄшні машини. І просто біля них - картина Рєпіна: людина в неоковирній позі кричить від болю, я, підпираючи плечем, розстібую на ньому РПСку, поруч валяється зброя і медикаменти.
Машини пригальмували. З обох висунулися ситі харі з виразом легкої цікавості на обличчі. Подивилися і поїхали далі. Була велика спокуса прострелити колеса.
Звичайно, я розумію, що вони "не мають права втручатися" (тільки передавати "сепарам" наші координати) і все таке. Пам'ятаю розповідь, здається, Аркадія Бабченка, як пострадянські фронтові журналісти ледь не начистили табло своєму західному колезі - він при них переживав, що, порушивши принцип журналістської етики - невтручання в події - врятував з-під вогню дітей. Для людей нашої ментальності такі переживання були дикістю.
У 2013 році я верталася літаком з Брюселю у Київ. Була спека, я дуже хотіла пити, але, щоб не ритися на ходу у сумках, вирішила попити вже в літаку. Я тоді не знала, що в літак заборонено проносити напої (крім куплених у "Дьюті-фрі"). На контролі з моїх речей вилучили пластикову пляшечку з водою, пояснили, що це заборонений предмет. Черги на контролі не було, час ще залишався, і я сказала англійською, що дуже хочу пити, чи не можна мені зараз попити з моєї пляшки, а вже потім викинути її? Молодий смаглявий хлопець з незворушним виразом обличчя пояснив мені, що вилучені речі вже не передаються у руки пасажирам, і викинув мою воду у коробку для сміття.
Так, це Європа. Це закони і правила - однакові для всіх. Але жодна людина на пострадянському просторі так би не вчинила.
( ДаліCollapse )
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
Я не хочу до Європи
January 19 2016, 14:38:40 UTC 5 years ago
Re: Я не хочу до Європи
January 19 2016, 14:41:24 UTC 5 years ago
Так було тільки на самому початку, до 30 листопада.
Re: Я не хочу до Європи
January 19 2016, 14:50:50 UTC 5 years ago
У меня вопрос личного характера: сами-то - "майданили"? За что?
Re: Я не хочу до Європи
January 19 2016, 15:14:37 UTC 5 years ago
Причини:
1) взяли орієнтацію на проросійський курс
2) не давали мені спокійно жити, весь час посадити намагалися.
Re: Я не хочу до Європи
January 19 2016, 15:22:22 UTC 5 years ago
Вас волновало только одно - как бы России в карман наср...ть?
В этом заключалась ваша проблема?
И решили её решать ценой "революции" и ценой крови украинского народа?
Вам Россия-то - что плохого сделала? Жить мешала? Работать? Учиться? Детей растить?
Похоже, что правовых оснований для вашнй посадки у Януковича - не нашлось...
Оказывается - он был большим законником и государственником, чем вы (с вашими призывами расстреливать без суда и следствия)!
Я в таком разе - за Януковича. У него человечности - больше.
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →