Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Є у цій війні щось не зовсім реальне

У цій війні є щось не зовсім реальне.
Триває більш ніж тривожна ситуація в Мукачевому. Уздовж всієї лінії фронту посилились обстріли, ворог явно готує великий наступ. На нашій ділянці фронту ворожі ДРГшки лазять майже безперервно. Вночі їх відганяють - зранку вони з'являються знову. Не пам'ятаю такого раніше, і явно не просто так вони лазять.
Ще й зранку дізналася про смерть бойового товариша.

При цьому всьому - життя триває. Частинкою цього життя є теплий чорний Комочок, дитя, яке хоче їсти. Мокрий корм, мішанками з яким нас годували мало не півроку (спасибі волонтерам) скінчився, сухого ще вдосталь, але ж він шкідливий... І використовується лише тоді, коли мама на позиціях або в роз'їздах і Комцю годують хлопці. Ну, або після основної їжі трошки, на підкормку.

Отже, дитя дивиться мамі в очі і вимогливо каже: "Мє!". І що робити мамі? Мама бере вудку і йде рибалити.

В дитинстві я була дуже класною рибалкою. Мені заздрили усі сільські пацани - ніхто з них не повертався з таким уловом, як я. Поруч з нами жив один дядько, затятий рибалка. Він не визнавав "готові", магазинні снасті і мало не все робив власноруч. І мене навчив. Дорослою я вже не рибалила, але досі пам'ятаю рецепт чудодійного тіста, на яке риба може не клюнути, тільки якщо її у водоймі фізично немає.

Отже, купила я ліску і гачків, зробила собі снасті і сиджу рибалю. Таке дежавю - оцей поплавець на воді, точнісінько такий, як 20-25 років тому, хвилі його гойдають, я закуталася від вітру, а в зубах у мене паличка, на яку намотується тісто... Тільки мама далеко (малою я рибалила тільки разом з мамою, вона не відпускала мене саму). І я у формі. І зброя у мене. І на позиції мені скоро. А за річкою, не так вже й далеко - тух-тух-тух-тух-тух - працює важкий кулемет. І, судячи зі звуку, хтось ПТУРа запускає. І сидіти довго не можна, щоб їхню ДРГшку на себе, як на тісто, не приманити.
І Грін помер сьогодні...

А Комця щасливий. Мама наловила нам їжі - вистачить днів на три. Бідолашні пацани впіймали облизня - думали, що то їм буде рибна юшка. Нічого, поки не повернеться з відпустки наш кухар - посидять на "Мівіні". А Комця у нас Галя балувана - "Мівіну" їсти не буде. Ще й хворіємо ми зараз, то ні в чому нам відмови нема. Місяць тому Ватничок після важкої бійки став трьохсотим - дістав поранення в око, і відтоді воно гноїться. Що ми тільки не капали... Комця - дитя розумне, знає, що його лікують, терпить і сам підставляє око. Знайомі ветеринари, як рік тому, дистанційно дають поради, як нам позбутися тієї болячки. От доїде мама до аптеки - купить новий потужний антибіотик...

Важкий кулемет продовжує працювати.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 58 comments