Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Інтелігент, що став воїном



Друзі, я таки переклала статтю про Ольжича на українську. Читайте! Заздалегідь прошу пробачення за все, що мало б бути у статті, але чого там нема. Я знаю про Ольжича дуже багато. Але у виданні, для якого робилася стаття, не про все можна писати :(.

Інтелігент, що став воїном

21 липня – 100 років від дня народження Олега Ольжича

Хтось увіходить в історію як поет, хтось – як дослідник або полководець. Олег Ольжич – це феномен особистості. Природа дала йому два таланти – до творчості і науки. Ще в молодому віці він став відомим поетом і археологом з європейським ім’ям. Але все це згодом відійшло на другий план, і виник новий Ольжич – підпільник, керівник багаточисельної законспірованої організації, що боролася за незалежність України.

 Він був нефотогенічним, перед об’єктивом робився схожим на звичайного інтелігентного викладача. Не збереглося жодної фотографії, що передавала б справжнє обличчя Ольжича. Але одне зображення все ж таки є: це портрет, намальований з пам’яті його майбутньою тещею, Надією Білецькою, в день, коли він, переслідуваний кількома спецслужбами, приходив просити руки її дочки. Нахилена вперед голова, з-під велетенського чола – вовчі очі людини, що звикла віддавати накази і готова на все і до всього. Ще в юності він назвав себе «каменем з Божої пращі».

Син великого поета – Олександра Олеся, він пройшов через майже неминучу в такій ситуації творчу конкуренцію з батьком. Навіть псевдонім "О.Ольжич", який взяв собі молодий Олег Кандиба, перегукувався з батьківським "О.Олесь". Технічно й емоційно вірші Ольжича сильніші за батькові. Але старший Кандиба, по-перше, встиг написати набагато більше, а по-друге, на відміну від сина, писав на близькі більшості українських читачів теми.

Олег Олександрович Кандиба народився 8(21) липня 1907 року. Його батько, ніжний лірик Олесь, змушений годувати родину, що неможливо було робити, професійно займаючись літературою, протягом 10 років – з дев'ятого по дев'ятнадцятий – працював на київській скотобійні (який образ!). Напевно, у нього була загартована психіка. Але іншої, великої бойні, що почалася 1917 року, він не витримав. Побувавши під загрозою розстрілу, утік з Києва й осів у Будапешті. А дружина Віра і маленький Лютик, він же Лелека, котрий у три роки навчився читати, з п'яти писав п'єси і грав на скрипці, залишилися в зруйнованому, воюючому Києві. Голодували, носили з лісу хмиз, міняли батькові речі на харчі. Дядька хлопчика, брата матері, розстріляли петлюрівці.

У 1923 році родина возз'єдналася в Чехословаччині, що дала притулок багатьом і багатьом українцям – утікачам від комуністичного режиму. Там Олег закінчив Карлів університет (спеціалізація – археологія й історія мистецтва) і літературно-історичний факультет Українського Педагогічного інституту. Він проводить власні розкопки, і в 23 роки, захистивши дисертацію по неолітичній мальованій кераміці Галичини, одержує вчений ступінь доктора. Завідує археологічним відділом Чеського національного музею в Празі, а пізніше, вільно володіючи дев'ятьома європейськими мовами, читає лекції в Гарвардському університеті США.

Ліпне, високе до неприродності чоло, великі сіро-зелені очі й немаленький зріст робили молодого Олега привабливим, але все ж таки якось губилися на тлі його худорлявості, сутулості та загальної невпевненості манер. І цей інтелігентний, сором’язливий юнак писав і публікував гострі, відточені вірші, героями яких були сильні, хоробрі й агресивні чоловіки. У першій збірці – це древні воїни, котрі ще не мають жодної ідеї:

Розвивається долі, в яру, черемшина,

А на річці човни – вже готові.

Я складаю всю зброю і плащ біля тину

І привалюю двері дубові.

 

Що ж це завтра? Але-бо хіба я не знаю?

Знову вітер, і хвилі, і обрій!

О, як солодко бути слухняним до краю

Долі владній, рвучкій і недобрій!

 

У другій – бойовики ОУН. У поемі "Незнаному воякові" – кращому з написаного в цьому жанрі – гіпнотичні повтори "Підеш неухильно, підеш до кінця, і вибух зголосить твій прихід" і "Ніхто-бо не знає години, коли й де його справа покличе" – сприймалися попервах як геніальна агітація, написана, тим не менш, відірваним від реального життя й боротьби інтелігентом. Але подальшою своєю долею Ольжич довів, що це не так.

У 1929 р. Олег Кандиба стає членом Організації Українських Націоналістів. Через якийсь час очолює її культурну референтуру (відділ). Після розколу ОУН на "мельниківців" і "бандерівців" залишається з полковником Мельником. В 1941 р., коли похідні групи ОУН входять у Київ, він уже заступник Мельника і глава ОУН на Східно-Українських землях. Організовує українське життя в Києві. Ініціює створення Української Національної Ради під керівництвом професора Величківського. Багато разів дивом уникає арешту.

Йому подобалося ризикувати, і він не приховував цього:

 

Чекає спокуса тебе не одна

І, повні зрадливої знади,

Прозорі озера науки, вина,

Поезії пінні каскади.

 

Та де той п’янкіший знайдеш водограй

І плеса синіші холодні,

Як ставити ногу недбало на край

Блакитної чаші безодні!

 

За традицією, історичних діячів або мажуть чорною фарбою, або малюють над головою німб. Причому часто спочатку очорняють, потім вихваляють, а потім знову зрікаються – коли стануть відомі якісь не цілком бездоганні дії кумира. Але героїчні вчинки, гідні лідера нації, зазвичай роблять люди, здатні й на інші дії. Жоден наказ Ольжича, що суперечить навіть сучасній моралі, або не задокументований, або не популяризується. Але навіть якщо щось подібне стане відомим – не треба ані дивуватися, ані ламати руки. Керівник підпільної організації, яка займається в тому числі й терактами, іноді змушений віддавати накази про теракти.

Для того, щоб зробити щось для своєї Батьківщини, потрібна влада. А на неї завжди є багато претендентів. Доводиться боротися зі своїми. Але навіть у цій боротьбі Ольжич ніколи не переступав межі, не дозволяючи своїм людям активно протидіяти бандерівцям – "розкольницькому" крилу ОУН.

У Києві Ольжич тісно співробітничав із поеткою Оленою Телігою, котра очолювала Спілку письменників і літературний тижневик "Літаври". Він був її безпосереднім командиром, але Олена не виконала його наказу виїхати разом із чоловіком з Києва, коли її мали заарештувати. У ніч перед своїм від'їздом на захід Ольжич викликав її до себе й востаннє – безуспішно – спробував умовити. Неймовірний по внутрішній силі обох діалог дійшов до нас дослівно – тому що Ольжич спеціально відхилив двері і доручив вірній людині його записати. Знімав із себе відповідальність?

 

Особистого щастя і сімейного життя в Ольжича ніколи не було. Великим коханням його життя була американка Етель Лессер – як і він, археолог. Але, коли почалися події в Карпатській Україні, він поїхав туди, зробивши вибір між коханням і Батьківщиною на користь останньої.

В 1943 році, знаючи, що майже напевно приречений і бажаючи залишити на землі сина, Ольжич таємно одружується з молоденькою дочкою свого професора, Катериною (Калинкою) Білецькою. Подружжя жило на різних квартирах, на людях вони робили вигляд, що незнайомі. Коли  Калинка завагітніла, чоловік відправив її у безпечне місце, до Праги. Вони більше ніколи не зустрілися.

25 травня 1944 р. німці заарештували Ольжича на одній із квартир у Львові. Квартира була давно "засвіченою", Ольжич це знав. Чому він туди пішов – залишається загадкою.

9 червня він умер під тортурами в концтаборі Заксенхаузен, нічого не сказавши й нікого не здавши. У тому ж таборі сиділи майже всі лідери українських націоналістів з обох ОУН, включно з Бандерою і Мельником, важливі політичні в'язні з інших країн. Наскільки нам відомо, нікого з них не катували і не вбили.

22 липня 1944 року, так і не дізнавшись про загибель сина, помер у Празі важкохворий Олесь. А 31 липня народився Олег Кандиба, син Ольжича.

«Страшна вагітність, що несе плоди, які аж правнукам уздріти!» – сказано в одному з його віршів. Сучасна молодь, що живе у незалежній Україні, – як раз покоління його правнуків. 

 

Олена БІЛОЗЕРСЬКА

 

Tags: ольжич, статті мої
Subscribe

  • Ріф на волі

    При всіх вадах нашої країни і її керівництва - від корупції зверху донизу до п'ятої колони на всіх рівнях і в кількості, співставній з населенням…

  • Добровольча капличка

    До Великодня - новий малюнок Ірени Миколів за мотивами книги "Щоденник Нелегального Солдата". Капличка з вівтарем, прикрашеним мінами, була на…

  • Дай, Боже...

    (папір, гелева ручка) * * * Дай, Боже, мудрість відрізнити Своє від того, що хотів. Дай, Боже, мужності не снити Уривками чужих життів. Дай сили…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 20 comments

  • Ріф на волі

    При всіх вадах нашої країни і її керівництва - від корупції зверху донизу до п'ятої колони на всіх рівнях і в кількості, співставній з населенням…

  • Добровольча капличка

    До Великодня - новий малюнок Ірени Миколів за мотивами книги "Щоденник Нелегального Солдата". Капличка з вівтарем, прикрашеним мінами, була на…

  • Дай, Боже...

    (папір, гелева ручка) * * * Дай, Боже, мудрість відрізнити Своє від того, що хотів. Дай, Боже, мужності не снити Уривками чужих життів. Дай сили…