Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Покрова. Події 14 жовтня у Києві. Частина 1



Якщо не помиляюсь, це була перша за чотири роки абсолютно мирна Покрова.
Враження подвійне. І сподобалось, і ні. Зараз спробую розібратись (не дивуйтесь, у мене іде третя доба без сну).

Спершу про погане.
По-перше, навіщо було проводити свято саме 14-го, у будній день – щоб прийшло менше людей?
Друге і головне - оце жахливе, бо шкідливе, розділення і роз’єднання, якого раніше на Покрову не було. Спершу на свободівців «сопанове» (щоб не казати «сотоваріщі» :) і ультраправих (останні таки додумались робити марш у найближчий вихідний), а потім – на численні порівняно дрібні групки, що блукали весь день центром міста. Повірте, люди, я це розділення відчула сьогодні не розумом і не в теорії, а власними ногами, які гудуть і ледве тримають досі. Бо треба було встигнути всюди і одночасно.
Загальний настрій – у минулі роки все було неквапно, впевнено і потужно (навіть якщо виникали короткі сутички з опонентами), а зараз – якась судомна біганина оцих самих дрібних групок.

Третє – що було дуже мало ветеранів. Зрозуміло, з року в рік їх стає все менше, але… Все таки без них це свято перетворюється на суто політичну акцію.

Четверте – відчутний присмак виборчої кампанії «Свободи».
Зрозумійте мене правильно. Може, це й не так погано – на носі вибори, «Свобода» є політичною силою, а кожна політична сила прагне влади, для цього вони і створюються. Але саме через цю обставину дехто, вочевидь, і не прийшов на акцію «Свободи» – щоб не допомагати безкоштовно Тягнибоку з виборами.

Може, і добре, що ультраправі роблять окремий марш. Таким чином вони безболісно вирішили одвічну «зіг-проблему». 18-го, якщо захочуть, зможуть «хайляти», нікого (крім хіба що себе) цим не підставляючи і не компрометуючи. А сьогодні зате не було помічено жодної «зіги».

(Щоправда, після маршу ультраправих російські і проросійські ЗМІ все одно обзиватимуть «фашистами» всіх, хто розмовляє українською мовою :). Але ж вони, що не роби, все одно так напишуть, так що занадто озиратися на них не варто :))

З іншого боку, відсутність саме цієї молоді позбавило те, що відбувалося сьогодні, рішучо-агресивного, в гарному розумінні, настрою. Ну, і так далі.

Розказую по порядку, де була і що бачила. Встигла майже всюди, а там, де було ніяк, допомогли друзі. Фотками та безперервним потоком інформації, де що відбувається.

Погода весь день розкішна – найтепліша Покрова за багато років.

Почалося все о 9:30 на Софійській площі, де Ющенко, Тимошенко (цікаво, що разом) і Яценюк поклали квіти до пам’ятника Хмельницькому, а далі відбулася посвята ліцеїстів-богунівців. На офіційному сайті Президента було сказано, що це «заходи з нагоди дня Українського козацтва» (щоб вітренківців і туди не підтягнули? :), але у промові Ющенко казав все так, як треба: «Сьогодні ми святкуємо День українського козацтва та день створення Української повстанської армії… Наша історія сповнена не тільки трагічних сторінок, але і великої звитяги, звитяги нашого духу і зброї в боротьбі за вічну Україну». Як українських героїв він перерахував київських князів, козацьких отаманів і гетьманів, воїнів УНР, героїв Крут, «солдатів Другої світової, які врятували Україну і світ від фашистської навали», і «нескорених бійців УПА, які, не вагаючись, ішли на смерть заради майбутньої незалежності України».


Людей на площі було «не по-президентськи» мало – лише козаки і, вочевидь, родичі богунівців. Зате видно, що не «звезені» :)

«Найближчим часом, – сказав Ющенко, – я маю намір підписати Указ «Про Дні української воєнної звитяги», який окреслить ключові переможні дати української історії. 14 жовтня – День Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки українського війська, займає у цьому реєстрі чільне місце».
І так, і так, він, бідолаха, намагається визнати УПА – і все щось трохи не доводить до кінця. Я все розумію – він Президент всієї України і всіх ветеранів, а ветеранів радянських більше, і він не хоче дати їм ляпаса (бо вони сприймуть визнання УПА саме так – старих взагалі переконувати марно, плюс великий вплив на них має компартія). Але ж старі не чекають, поки дозволить політична ситуація – вони вимирають. Якби Ющенко мав свої ж мораль та переконання, а характер Тимошенко – ризикнув би. Може, іноді варто ризикувати?..

*****************************************************************
Від Софії я рвонула на Майдан. Там, навколо сцени, за ніч зведеної «свободівцями» для вечірнього концерту, було все червоне від комуністів і вітренківців. Видавалося очевидним, що вони зроблять усе, щоб ні маршу, ані концерту на честь УПА не було.


Ви колись бачили таке поєднання?


Ці квіти – не для них :)


Безапеляційні діагнози :)


"Геніальна" рима :))


Авангард


Неприродне і природне


Діалог культур :)

Не було часу особливо роздивлятися прапори, але сказали мені потім, що комуністи були різні – не лише симоненківські, а ще й якась «Компартия СССР в Украине». Хоча мені всі червоні на один колір :) Певніше, триколір. П’ятикутна зірка на їхньому прапорі чітко вказує, що керують ними з будівлі під точнісінько такою ж :))



Біля мерії теж були комуністи, але мало і майже самі дідусі й бабусі. Цей контингент, як правило, не викликає у мене злості навіть під червоним прапором. Хай доживають, це наші дідусі й бабусі. Інша річ – нестарі і завезені.

Біля Леніна – вони ж, теж жменька, плюс ще якийсь «Союз лівих сил». Жоден комуністичний пікет не обходився бодай без одного прапора сусідньої держави…

********************************************************************


Піднялася бульваром до пам’ятника Шевченкові, де на десяту збирала людей «Свобода», і тут з’ясовується, що ходу Хрещатиком суд заборонив. Оскільки гарячих голів, що прагнули за будь-яку ціну потовкти комуняк, було мінімум, особливого розчарування я не помітила. А даремно. Бо Покрова – свято саме тих людей, які зібралися сьогодні у «верхній частині» центру, і не давати їм у цей день пройти Хрещатиком…
У київської міліції вже, слава Богу, колосальний досвід, а було її в центрі – ой-ой.... Враховуючи незначну кількість «червоних», їх можна було легко відтіснити на інший бік вулиці і провести колону. Хай би собі старенькі покричали трохи про фашистів, кому від того гірше?? А так – неповага і до нас, і до них: вони ж-бо теж даремно стояли :))

Найбільш радикальна і артистична промова була у Юрія Іллєнка – про «козу-дерезу з косою, яка залізла на піч і її звідти не можна витурити, і все своїми ратицями гребе під себе, і рядиться в наші шати, і говорить українською мовою, щоб ми їй повірили», і про «ліберальних шакалів, які ніяк не розірвуть нашу економіку до кінця» – мовляв, «пора вже цей гадючник змінити на справжніх, освічених, молодих, впевнених у своєму майбутньому українців». І про «філіал Кремля на Печерських пагорбах і в Севастополі».
Казав, що це вперше на акції «Свободи» стільки телеканалів, але не всі вони покажуть те, що відзняли. «Якщо я не правий, покажіть мої слова, і я дам кожному по мільйону».

Голова Кримської «Свободи» Леонов казав про «енкаведистів, які стріляли нашому народу у спини, а нині отримують пенсії по 3-5 тис. грн.». Сподобався зворот про спини, повторений промовцем двічі. Правильно, бийте ворога його ж зброєю! :)) Закликав покінчити з автономією Криму і закінчив промову унсовським (вже «загально-правим») «Слава Нації!».

Цей літній чоловік у формі ветерана УПА казав, що в роки боротьби він був ще малим і підносив зброю повстанцям. Його батько – замордований червоними сотник. В кінці промови дід перестарався: заявив, що не помре, поки не побачить Тягнибока президентом. Бажаю обом дожити до ста років, але все-таки вони не безсмертні, а «стеля» Тягнибока, як політика крайніх поглядів – лідер парламентської фракції.

Андрій Мохник і Олег Тягнибок

Зам голови «Свободи» Андрій Мохник продемонстрував рішення окружного адмінсуду Києва, що заборонив ходу Хрещатиком: «Це рішення є історичним, тому що після нього цей суд був розігнаний Президентом України Віктором Ющенком. Це було останнє рішення цього суду, і це дуже символічно. Наступний раз нам ніхто ніколи не заборонить іти вулицями української столиці, святкувати Покрову і вшановувати героїв УПА». Він закликав зробити все, «щоб п’ята колона була розтрощена і знищена, а комуністична ідеологія заборонена».


Олег Тягнибок спочатку казав про необхідність збереження традицій і передачі їх від предків до нащадків, в т.ч. і традиції святкування Покрови, а потім – про московських піар-технологів, які ділять Україну на різні сорти. «Ми є єдині, ми є однакові, ми думаємо в одному напрямку, і ми не хочемо дивитися на світ крізь призму кремлівських окулярів, і не хочемо знати нашу історію з підручників «Краткого курса ВКП(б)». А щоб ніхто не звинувачував «Свободу», що вона говорить лише про історію, плавно перейшов до переваг партійної програми. В кінці запропонував передати Президентові проект указу про визнання вояків УПА.

Загальне враження – див. 4-й пункт ближче до початку поста. Плюс – радикальна-на-межі-дозволеного-риторика якось чи дійсно зблякла, чи особисто мені приїлася трохи за неперший рік, що її чую.
Але хто скаже, що цього всього не треба було робити? Краще так, аніж ніяк.

****************************************************
Далі я спромоглася заскочити на кілька хвилин на з’їзд руху «Русские за УПА», організований «Братством» Корчинського.

Вони там прикрасили трибуну двома портетами: зліва – Єсенін, справа – Бандера, а посередині… схрещені ствол і балалайка.

Давно помітила: для геніального мозку Корчинського табу не існує. Він робить шоу з усього, з чого можливо – і неможливо – зробити шоу. Але, мабуть, повинні бути речі, на яких не можна демонструвати світові невичерпність власної креативної думки? Чи не так? Але ж геній – на те й геній, що для нього не існує рамок, в тому числі моральних. Біс його знає. Риторика Корчинського ніколи не приїдається. Захоплююсь – і вже багато років тримаюсь подалі.

Коли я прийшла, учасники з’їзду якраз обрали голову нового руху – лідера «Сєвєрного Братства» Петра Хомякова. Той сказав, що для нього це все дуже несподівано, але раз так, доведеться погодитись, і закінчив словами «Слава Украине и слава России, которая с Украиной!».

А ще «Братство» і «Патріот України» з «Родом» 18-го робитимуть ходу на честь УПА разом, а на сьогоднішньому з’їзді був і виступав Сполох. Що в цьому світі робиться…

***************************************
Поки «Свобода» мітингувала, о.Сергій Ткачук з парафіянами проводив у Стрітенській капличці урочистий молебень на честь свята Покрови і героїв УПА.

На молебні були присутні члени молодіжної станиці Братства вояків УПА. (Туди я трошки-трошки не добігла, не встигла). Фотки люб’язно надав Віктор Крук, він же sotnyk.


Після молебню невеликою колоною рушили до Софії, де я з ними і зустрілась.


Туди ж підтягнулись і ветерани з Київського Крайового Братства вояків УПА.

Читати і дивитися далі

http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/90077.html
Tags: акції, комуністи, корчинський, мохник, о.сергій, покрова, пспу, свобода, тягнибок, уна-унсо, упа, фото, християнство
Subscribe

  • Дещо про замаскованих

    У лихої пам'яті 90-і відкривалися і лускалися як мильні бульбашки сила-силенна шахрайських фірм і фірмочок, які від початку були призначені для…

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • Післясмак виборів

    Дуже цікаві речі спали мені зараз на думку, поспішаю з вами поділитися. Перше. Не можу нічим це довести, але вибори, що відбулися, справляють на…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 61 comments

  • Дещо про замаскованих

    У лихої пам'яті 90-і відкривалися і лускалися як мильні бульбашки сила-силенна шахрайських фірм і фірмочок, які від початку були призначені для…

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • Післясмак виборів

    Дуже цікаві речі спали мені зараз на думку, поспішаю з вами поділитися. Перше. Не можу нічим це довести, але вибори, що відбулися, справляють на…