Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

ВЕЛИКА "БИТВА НА ТЕЛЕВІЗОРАХ" ЗАВЕРШИЛАСЯ

perevernuta_urna

Брати участь у виборах - складніше, ніж воювати. За кілька днів я нарешті вертаюся на фронт і радію цьому, бо, сидячи в телестудіях, поки інші сидять у Донецькому аеропорті, почувалася не кращим чином.

Щодо результатів виборів - повністю солідарна з партійною заявою "Правого сектора":
http://pravyysektor.info/appeals/zayava-pravoho-sektora-schodo-poperednih-rezultativ-vyboriv/

Від себе додам: результат справді ще нормальний, враховуючи те, що:
- у нас не було грошей на рекламу по ТБ і велику кількість білбордів;
- усі наші ресурси, людські і матеріальні, задіяні на фронті і в допомозі фронту. Через це у нас не було можливості повноцінно проводити агітацію і стежити за підрахунком голосів;
- більшість центральних ЗМІ цілеспрямовано нас замовчувала (вийшла купа сюжетів про наших бійців, де вони іменувалися анонімними "українськими добровольцями" чи "бійцями АТО");
- у більшості наших бійців не було можливості не те, що агітувати, а навіть самим проголосувати.

Так, хтось дуже правильно написав: перемогли партії телевізорів. Голосують за того, хто має гроші на телерекламу і розкидається приємними на звук, але нездійсненними популістськими обіцянками, на кшталт "Мир і підвищення пенсій". Який мир із Путіним? Яке підвищення пенсій до кінця війни? Високий результат "Опозиційного блоку" - це справді жахливо. Значно гірше, ніж непроходження "Правого сектора".

З іншого боку - ну, а звідки, крім як з телевізора чи з газет, що продаються в електричках, пересічній сільській людині дізнаватися про партії? Ну, звідки їй було знати, що є такий Правий сектор і у ньому класні хлопці і дівчата, якщо ми не мали навіть людей, щоб провести агіткампанію по селах?

Я мала рацію, коли писала, що якщо якась партія набирає мало голосів - це, скоріше за все, означає не те, що її програма не близька виборцям, а те, що виборці про цю політсилу взагалі нічого не знають, бо у неї немає грошей на телерекламу.
Нині ми отримали доказ цієї тези - перемогу Дмитра Яроша з великим відривом у Дніпропетровській області. Чому так? Бо там ми базуємось, там поблизу ми воюємо, там люди нас бачать, знають і люблять. Там центральні ЗМІ не можуть нас замовчати, бо люди щодня бачать нас на власні очі.

Так що в результаті цих виборів наша партія підвищила свій статус: наш лідер і ще кілька наших активістів-мажоритарників стануть депутатами парламенту. Буде кому представляти у ВР інтереси "АТОшників" і захищати нас від кримінального переслідування під час і після війни. Це - моя відповідь усім, хто звинувачував Яроша у тому, що він не пішов на чолі партійного списку - мовляв, покинув партію напризволяще, щоб самому стати депутатом. Якби він пішов на чолі списку, у нас би від того гроші на рекламу не з’явилися б. Ну, нехай ім’я Яроша дало б ще півтора відсотки. Ми все одно не потрапили б до парламенту, але й своїх депутатів при цьому не мали б.

З цікавих моментів: якщо за деякі партії голосують переважно мешканці західних регіонів України, а за деякі - переважно східних, то наш результат, хай поки що невеликий, продемонстрував, що нас приблизно однаково підтримують в усіх регіонах України, тобто, що ми справді народна, національна партія, що ми об’єднуємо народ, а не роз’єднуємо його.

Також цікавим виявився соціально-психологічний портрет нашого виборця. Це освічений представник середнього класу, який багато користується Інтернетом. Якби вибори проводилися лише серед Інтернет-користувачів - ми, певно, набрали б відсотків 20 :) Якби лише серед мешканців міст - не знаю, скільки набрали б, але до парламенту пройшли б.

Водночас багато освічених представників середнього класу, які могли б проголосувати за ПС, не підтримали нас з таких міркувань: що ми, мовляв, солдати на фронті, герої й захисники, вони шанують нас, вони моляться за нашу перемогу і щасливе повернення, вони забезпечать нас харчами і бронежилетами - але голосувати за нас не будуть, бо що солдату з автоматом, без досвіду управлінської роботи, робити у парламенті? Це, можливо, було найбільшою помилкою.

Коли я домовлялася з тележурналістами про ефір для двох "кіборгів", знаєте, що мене спитали? Чи вони "говорящие". Тобто, чи здатні ці люди зв’язати два слова, чи можуть вони притомно відповідати на питання перед камерою. А у хлопців - в одного дві вищі освіти, в другого - три...

Ніяк не втовкмачу людям, що, по-перше, досвідчені економісти, юристи, лікарі тощо у нашій команді є. По-друге, навіть це не головне. Народний депутат, політик і навіть чиновник - має бути стовідсотково чесним і має бути патріотом. Все решта - наживне. Людина за кілька місяців здатна навчитися буквально всього, було б бажання. А на перший період можна взяти собі високопрофесійних консультантів (зарплата для помічників депутатів передбачена законом). Хіба краще, коли людина все добре знає і вміє, ще й солодко говорить, але зливає Україну?

Усе вийшло на краще. Врешті-решт, фанів багатосерійного фільму жахів "Кривава мумія повертається" уперше за історію незалежної України в парламенті не буде. Ми, вочевидь, пройдемо у наступний парламент. А цей час нам - на війну і на розбудову партії.

До речі, вибори уже пройшли. І якщо зараз влада не запровадить військовий стан - це означає, що вона вирішила подарувати Донбас Путіну. А це значно серйозніше за будь-які вибори. Хоча б тому, що Путіну насправді потрібен не Донбас, а Київ. Бо без Києва вони не спадкоємці київських князівств, а спадкоємці Орди, і змиритися з цим не можуть уже 23 роки.
Зараз передусім необхідно виграти війну. От і побачимо скоро, хто чого вартий не в передвиборчій агітації, а в дійсності.
Tags: вибори, правий сектор
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 21 comments