Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Історія про простого хлопця з Донбасу

Ось вам ще одна невигадана історія.
Юрій (ім’я змінене) – з Донецька, йому 30 років. У мобільному фото – “это мой пес возле моего террикона”. З родини, крім цього песика, якого Юра півроку тому узяв цуценям, тільки старенька мама. Був ще кіт – зник через два дні після того, як Юра пішов з дому.
Зараз він у складі добровольчого підрозділу на сході України. Високий і худорлявий, з темними запалими очима. Найбільш охоче, навіть затято, вчиться ножовому бою. “Хочу заходить тихо-тихо и резать этих уродов”.

Найбільше Юра переживає за те, що може загинути, не залишивши сина. “Хочу жениться на такой – сильной, умной, независимой, и чтоб настоящая патриотка, чтоб могла детей настоящими людьми воспитать”. Каже, що не може знайти таку серед молодих дівчат, що у них лише “хі-хі” в голові.

Схоже, що це відмовки. Юрій досі не може забути дівчину, з якою розлучився рік тому – пішла до іншого. Дзвонила йому потім, хотіла повернутись. Він сказав: “Якщо ти прийдеш, я тебе не впущу. Ви з ним всадили мені ніж у спину – я не хочу робити так само з ним”. Тоді дівчина у помсту, до того бувши цілком аполітичною, зробилася активісткою у сепаратистів і дала їм всі адреси Юрія як запеклого майданівця. Тепер вони ходять до нього додому і залякують його маму, вимагаючи сказати, де син. Мама каже, що він поїхав на заробітки, куди – не знає. А вони ходять і ходять. Погрожують. Мама знає, де син. Плаче по телефону, питає, коли цих уродів виметуть. Юра скрипить зубами і лає владу. Двоє найближчих товаришів – один з Краматорська, другий з Рівного – слухають мовчки.
Tags: донбас, історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 13 comments