Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

«Справедливість вироків політв’язням пишеться на барикадах». І.Мосійчук про свій вирок і про Майдан

Mosiychuk za gratami10 січня ц.р. «васильківським псевдотерористам» Ігорю Мосійчуку, Сергію Бевзу і Володимиру Шпарі, які на цей момент вже два з половиною роки перебувають за гратами, Києво-Святошинський суд в особі судді Юрія Бурбели оголосив вирок – по шість років позбавлення волі. Цей вирок, як відомо, спровокував сутичку з «Беркутом» під судом і наступні події біля Святошинського райвідділу, коли люди блокували міліцейські автобуси і зривали з «беркутів» маски. Власне, того дня де-факто закінчилося новорічне майданівське перемир’я, що тривало місяць – від спроби розгону у ніч на 11 грудня. 16 січня були приняті «закони про диктатуру», а 19-го почались бої на Грушевського.

Про сфабрикований вирок із безліччю порушень, про те, як нині продовжують свою боротьбу засуджені патріоти і про своє бачення нинішньої політичної ситуації розповідає один із засуджених «васильківців» - Ігор Мосійчук.



- Коли 10 січня після вироку вас вивозили з суду, під судом була сутичка з «Беркутом». Ви щось тоді бачили, чули?

- Так, нас посадили до автозаку, конвой сказав, що «Беркут» буде відтісняти людей. Нам практично все коментували конвойні. Коли пізніше ми вже приїхали до СІЗО, дізналися, що у машині було розбите вікно, мегафон всередині був розбитий. Якраз коли машина знаходилася у натовпі, вона начала глохнуть, і конвойні кажуть: «Ну, все, зараз будемо відпускать». Те, про що потім на всіх каналах розповідали всі можливі речники – про те, що конвой міг застосувати зброю – та він її навіть і не збирався застосовувати. Жодних намірів чи настрою таких не було.

Весь конвой на 100% переконаний, вони нам самі про це сказали, що вирок несправедливий і справа сфальшована. Взагалі, жоден працівник міліції, тюрми, усіх тих служб, де був я і мої побратими за ці роки – жодна людина навіть на півслова не висловилась про те, що ми винні.

Між іншим, у другому автозаку після нас вивозили суддю Бурбелу, прокурора, який у ту ніч, вочевидь, за нервовий стрес отримав ще одну зірку на погони, і секретаря судового засідання. Бо боялися, що народ влаштує суд над ними.

Коли нас привезли, жодних заходів проти нас застосовано не було. Нас не переслідували, не кричали на нас за те все. Взагалі нічого не було. Обшукали за звичайною процедурою і все. І потім не було жодного тиску.

Ми дуже вдячні усім тим людям, які прийшли нас підтримати, ризикували власним здоров’ям і свободою заради справедливості. Вдячні тим, хто на проспекті Перемоги потім зупиняв автобуси і знімав маски з озвірілого «Беркуту». Вдячні тому ж Луценку, народним депутатам, які прийшли на судове засідання, щоб нас підтримати. Боротьба триває.

- А як самопочуття судді Бурбели, не знаєте? Він же, начебто хворів…

- Сьогодні адвокат Тетяна Монтян годину в суді просиділа, ловила його. Він під’їхав під суд, подзвонив, спитав, чи ніхто його не шукає. Йому сказали, що там Монтян сидить, і він поїхав. Він просто переховується.

Вирок нам наданий з порушенням закону. Згідно Кримінально-процесуального кодексу, вирок засудженим має бути наданий протягом трьох днів. Нам його надали через 21 день. І підписаний він не Бурбелою, а бозна-ким. Адвокати будуть з’ясовувати, ким саме.

31 січня ми отримали вирок. З цього часу почався відлік апеляції для нас. Адвокати подали апеляційні скарги раніше, ми зараз готуємо апеляцію.

- А можна за законом подавати апеляцію, коли вам ще не вручили вирок?

- За законом, апеляцію можна подавати протягом 15 днів після оголошення вироку в суді. Законодавець же не передбачав таких суддів, як Бурбела, які будуть переховуватися і не надавати вирок ні адвокатам, ні засудженим.

Я навіть готовий відкрити «військову таємницю», чому він так усе відтягував і ховався. І чому ми сміялися, коли він зачитував те, що він зачитував – бо вироком це і назвати тяжко. Сміялися ми з того, що до всього того, що навигадувало СБУ, Бурбела вигадав ще й свій «речовий доказ», якого немає у жодних матеріалах справи. У вироку фігурує ще якийсь комп’ютер, на якому нібито працювали Бевз і Шпара і на якому нібито були виявлені тексти листівок із закликами до теракту.

З усією відповідальністю заявляю, що ніколи, ні за яких обставин, на жодному робочому комп’ютері, і на домашніх теж, листівок із закликами до терактів виявлено не було. Єдине - на сервері Бевза була листівка, яка зовсім інакше кваліфікується у цій справі. Але такого комп’ютера, про який написав у цій ахінеї Бурбела, не існує. Всі комп’ютери вилучені на наших робочих місцях, і в нас, окрім комп’ютера Бевза, на якому знаходилася листівка, за якою його звинуватили і засудили за статтею 109 – за заклики до повалення конституційного ладу насильницьким шляхом, жодних інших комп’ютерів вилучено не було. Вони всі повернуті нашим рідним або організаціям, в яких ми працювали. Тому суддя просто вигадав речовий доказ.

У вироку є ще такий момент: «свідок Міленевська на досудовому слідстві повністю підтримала покази свідка Голодного». Так от, свідок Міленевська насправді дає абсолютно інші покази. Свідок Голодний був понятим при вилученні СВП і огляді місця його вилучення, а свідок Міленевська там і близько не була, тобто, ніяк не могла підтверджувати покази Голодного.

Порушень там маса, і результатом цього так званого вироку рано чи пізно має стати засудження Бурбели. Якщо цього не відбудеться – наша держава ніколи не стане правовою.

- Коли буде апеляційний розгляд?

- Ми ще не в курсі. Ми направили по 3-4 звернення на ім’я Бурбели. Він згідно КПК зобов’язаний ознайомити нас з протоколом судового засідання. Так от, ні адвокати, ні ми не маємо змоги з ним ознайомитись. Він взагалі може ще досі бути не виготовлений.

До того ж, ми написали заяву на ознайомлення з матеріалами справи, тому що виявляється, що з 15 томів, які були передані до суду СБУ, справа виросла до 22 томів. Йде процес підготовки до подачі апеляцій, ми будемо їх доповнювати згідно КПК.

- Чи пов’язуєте ви надію на своє звільнення з подіями на Майдані?

- Ми чудово розуміємо, що справедливість нашого вироку і вироку більшості політв’язнів пишеться зараз на барикадах Хрещатика і Грушевського. Ми свідомі того, що ця революція – контрсистемна більше, ніж антирежимна. Людей не цікавить зміна облич, не цікавить навіть зміна Конституції. Людей цікавить зміна системи, зміна взаємовідносин у державі між особистістю, між людиною і репресивною системою, між людиною і владою, між людиною і будь-яким чиновником. Це людей вивело на революцію і це цікавить їх більше, ніж зміна президентів, прем’єрів, Конституції.

Ми можемо десятки разів переписувати Конституцію, але залишимось у тій самій системі координат, з тими самими прокурорами-злочинцями, з тими самими СБУшниками, які замість того, щоб відловлювати якихось шпигунів, фабрикують кримінальні справи, з тими самими ментами, які, будучи курсантами, відбирають цигарки у бабок, а закінчують поборами майже всього дорослого працюючого населення країни.

Проти цього вийшов народ. І це мають усвідомити лідери опозиції, люди, які волею долі опинилися на гребені цієї революції. Насправді, багато наших друзів і побратимів були на Грушевського. У перших лавах серед інших були бійці «Патріоту України» і активісти СНА - організацій, за діяльність і створення яких нас, Олега Однороженка і Андрія Білецького з хлопцями, по суті, і судять. Нас дуже тішить, що, незважаючи на ув’язнення майже всього керівництва, наша організація під оперативним керівництвом Ігоря Криворучка не просто продовжила свою діяльність, а й стала частиною революційного авангарду українського народу – Правого Сектора!

Так ось, наші побратими йшли туди не за когось з лідерів опозиції чи когось персонально. Вони йшли туди за свою і за нашу свободу, за свободу цілого українського народу. Я не знаю, чим закінчиться ці революційні події у Києві, але країна вже буде іншою у будь-якому випадку. Будь-який політик, який прийде на зміну Януковичу, має врахувати, що люди вже терпіти цю систему не будуть. І якщо це не буде враховано, то, на жаль, можуть пролитися ріки крові. Бо, з одного боку, ми бачимо систему, яка зі зброєю виступає проти власних громадян, з іншого - громадян, які жертвують навіть власним життям заради того, щоб знищити цю систему.

Питання підготувала Олена Білозерська
Tags: васильківські терористи, інтерв’ю
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments