Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Конотоп і Батурин. Річниця Конотопської битви

О Націє, дужа і вічна, як Бог –
Не це покоління холопів –
Хто злото знеславить твоїх перемог
При Корсуні і Конотопі??
О.Ольжич



У суботу вперше побувала на фестивалі «Козацький родослав» у Конотопі, що проводиться на честь перемоги українського і кримсько-татарського війська над московським агресором. Цього року – 349-ї річниці. А потім ми заїхали у Батурин.

Конотопська битва відбулася тому, що через п’ять років після історичного «возз’єднання зі старшим братом» гетьман Іван Виговський побачив, що Москва Україну ковтнула і вже потрошку перетравлює. І зробив те, що мусив зробити: підписав з поляками Гадяцьку угоду, згідно з якою Україна на рівних правах з Польщею і Литвою входила до Речі Посполитої.
Ви розумієте, що з точки зору Москви це було нечуване нахабство. Які рівні права?! Царю-батюшці служити треба! На Україну рушили майже стотисячні каральні війська на чолі з боярином Трубецьким і князем Пожарським. Українці здобули кілька перемог, а далі, імітуючи відступ, заманили московитів у засідку, де на них вже чекали кримські татари. Втрати росіян історики оцінюють в 30-60 тис, а їхні керівники опинилися в полоні. Хоча один спец, якому я довіряю, рахував вчора, що разом з пораненими і полоненими втрати росіян складали біля 17 тис. Це теж колосальні втрати по тих часах, і нема чого їх штучно завищувати.

Є надія, що наступного року Конотопську битву відсвяткують по-справжньому. Зараз же це була звичайнісінька фольклорно-колективна п’янка. Відбувалася вона у Шаповалівці під Конотопом, де 24 червня українці розбили передовий роз’їзд супротивника.

Навколо сцени були встановлені усілякі "курені" у народному стилі і пара наметів "Нашої України", з яких роздавали помаранчеві стрічки і прапорці.

Щоправда, інтернаціоналізм прокрався і сюди:



На цій дівчині, крім національного вбрання, - темні окуляри і сучасний підлітковий рюкзачок, а в руках вона тримає мобілку. Не думайте, це не дурний смак. Так і треба. Інакше ми або втратимо національне коріння зовсім, або залишимося маргінальними шароварниками.

Зі сцени годину виступали місцеві посадовці,

найбільш помітним з яких був заступник губернатора Сумщини Лаврик, потім фольклорні колективи, які мало хто слухав, бо спека була страшенна, народ розбрівся хто куди і займався хто чим.


Глядачів, особливо на початку, було доволі мало. Під вечір, щоправда, трохи побільшало


Газетні "панами" виглядали на людях як уніформа


Про малечу подбали, для них був справжній рай. Ну чому таких гірок не було у моєму дитинстві? :)


До сцени підійшла колона місцевих козаків у різних уніформах і без таких




Колоритний дід із газетою за халявою і гармата, яка не менш колоритно стріляла. Шкода, обслуговував її "неантуражний" чувак, довелося залишити його за кадром :))

Відповідаючи на дзвінок із Києва, я сказала, що фестиваль зроблено на дуже провінційному рівні. «Неправду кажеш! – голосно обурився присутній при розмові дід Петро, що встиг уже трохи хильнути, – на хуторному рівні!».

Чого вартував один лише єдиний здоровезний букет посередині сцени. За ним постійно «ховалися від об’єктиву» і фехтувальники, й інші учасники дійства. Всі кадри він попсував. Так само і мікрофонні стійки та інша гидота, які не прибирали під час спортивно-танцювальних номерів.

Цю добру людину звати Василь Білецький. Упізнавши в мені журналістку, ще й відверто нудьгуючу під час виступу першого посадовця, він на своєму авто повіз мене і ще кількох людей у сусідню Соснівку – дивитися козацькі могили. Дороги ми не знали, шукали довго, деінде вона виявилася заболоченою, деінде загороженою, до того ж всю дорогу нас переслідували здоровенні ґедзі.

Зелений дерев’яний хрест стоїть на пагорбі над річкою. Мені сказали, що зветься вона Єзуч.


У річці досі плавають дівочі купальські вінки.




Весь пагорб, на якому стоїть хрест і поховані козаки, чомусь густо поріс безсмертником. А більше навкруги його ніде немає! Гарний художній образ від самої природи, чи не так?


Повернувшись до Шаповалівки, я пішла спілкуватися зі знайомими.

Кілька прапорів "Української партії"


Сумські унсовці


Найстаріший, якщо не помиляюся, ветеран УПА Київщини, пан Володимир

В кількох десятках метрів від сцени був меморіал радянським воїнам, загиблим у Другій світовій.

Серед загиблих мешканців Шаповалівки - суцільні українські прізвища. Серед воїнів, що загибли, звільняючи село, - майже самі російські. Судячи з кількості убитих (а не слід забувати, що співвідношення убитих і поранених, як правило, один до трьох) людей за це село поклали неміряно. Воювали так, як завжди - давили ворога м’ясом. Українським, російським - яке під руку підвернеться.



На зворотньому шляху ми заїхали до Батурину.

Там, завдяки Ющенкові, повним ходом, навіть у вихідний день, іде будівництво.

Відбудовують Батуринську фортецю

Цього хреста встановлено у пам'ять про Батуринську трагедію

По Сейму окупанти-карателі пустили плоти з мертвими мешканцями Батурина

Зворотній бік хреста, що дивиться на Сейм




А це збудував гетьман Кирило Розумовський

Висновок: треба вчитися у предків. Можливо, вже у наступному році, якраз на 350-у річницю Конотопської битви, дехто, незадоволені, як і їхні попередники, зовнішньою політикою України і вважаючи її слабкою, сунуться у Крим наводити порядок? А там на тих, кому мало Чечні, може, вже знову сидять у засідці братні кримські татари, які мають добрячу пам'ять? :)) Ну, і ми, звісно, готуємось.
Tags: акції, війна, фото, історія україни
Subscribe

  • Яна Зінкевич очима Ірини Миколів

    Новий, вже десятий малюнок Ірени Миколів за мотивами моєї книги "Щоденник Нелегального Солдата". На малюнку - Яна Зінкевич 29 липня 2014 р., коли…

  • Вільні люди мають зброю

    Верховна рада передбачувано провалила обидва законопроекти про зброю. За один - лише 88 голосів, за другий - 74. Стоїть за тим - все те саме:…

  • Два роки тому ми були в НАТО

    Зробила серію графічних малюнків (папір, гелева ручка) про те, як ми з дівчатами з Жіночого ветеранського руху два роки тому подорожували до…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 39 comments

  • Яна Зінкевич очима Ірини Миколів

    Новий, вже десятий малюнок Ірени Миколів за мотивами моєї книги "Щоденник Нелегального Солдата". На малюнку - Яна Зінкевич 29 липня 2014 р., коли…

  • Вільні люди мають зброю

    Верховна рада передбачувано провалила обидва законопроекти про зброю. За один - лише 88 голосів, за другий - 74. Стоїть за тим - все те саме:…

  • Два роки тому ми були в НАТО

    Зробила серію графічних малюнків (папір, гелева ручка) про те, як ми з дівчатами з Жіночого ветеранського руху два роки тому подорожували до…