Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Цинічна стаття про конфлікти між своїми, бабло і криваву революцію

kolazh1

З превеликим сумом пишу про черговий конфлікт у стані (колишніх?) однодумців.
Щоразу, коли таке трапляється, в мене перший інстинктивний порух душі - відмовчатися. Але ж з усього виходить, що не маю я на це права.

Отже, коротко для тих, хто не знає. Деякий час тому у Львові з'явилися графіті із зображенням нардепа від "Свободи" Юрія Михальчишина з червоною цяткою на лобі. З приводу цього Михальчишин написав заяву до міліції, вказавши у ній, що підозрює певних осіб, членів Львівського "Автономного опору", деякі з яких у минулому активно допомагали йому на виборах. На підставі його заяви було порушено кримінальну справу, у цих людей були проведені обшуки. (Докладніше тут).

Mihalchishin-obshuk

Цей вчинок Михальчишина обурив ту частину громадськості, яка вважає, що стукати в мусарню - не по понятіях. Не подумайте, що йдеться про кримінальників. Часи зараз такі, трохи як за Сталіна - коли вся інтелігенція, еліта суспільства, з певних причин вільно володіла фєнєю.

Ігор Мосійчук, політв'язень так званої "васильківської справи" (певніше, людина, у розпорядженні якої зараз знаходиться акаунт Ігоря): "Все, абзац! Я в шоці! Борець з "синьожопою бандою" і один з вождів "Бандерівської армії", полум'яний революціонер Юрко Михальчишин виявився звичайною мусорською сукою. Це не перший і, на жаль, не останній Азеф сучасної української політики".

Mosiychuk_pro_Mikhalchishina

"Партія лодарєй і стукачєй", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Ганна (Лисиця) Сінькова. З подальшого обговорення однозначно зрозуміло, що йдеться про ВО "Свобода".

Sinkova_pro_Svobodu

На цей запис Лисиці відгукнувся нардеп-свободівець Андрій Мохник: "Сінькова - невдячна худоба. Після таких заяв повинна ґонорово заплатити гроші адвокатам, яких безкоштовно надала Свобода. До речі, доволі дорогих адвокатів. Вартість іміджевих втрат, яких зазнала Свобода внаслідок дебільної теми з яєшнею, спишемо на наш досвід спілкування з неадекватами. Щоправда ще залишаються свободівці, які пікетували судові засідання по справі Сінькової та яєшні і яких ця "творча натура" одним махом з чорною невдячністю записала в "лодарі та стукачі". Але що чекати від істоти, яка зі шкіри вилазила, щоб виправдати феменш за спиляний хрест?".

Mokhnyk_pro_Sinkovu

Після цього почалися бурхливі дискусії і взаємні звинувачення, які цитувати тут не буду, крім одного цікавого коментаря Тетяни Близнюк, мами Ганни Сінькової: "Значить, щодо адвокатів можу сказати, що їх надала "Свобода", оскільки я на той час безкоштовно працювала керівником прес-служби Київської обласної "Свободи", а "невдячна худоба" була вже тоді членом цієї партії і впахувала безкоштовно знову ж-таки на кожних виборах. Але навіть враховуючи це ми не звертались до партії з проханням надати нам партійних адвокатів. Щодо коштів відповімо лише тоді, коли би раптом цю претензію заявили самі адвокати. Вони не винні, що дехто хоче нас із ними стравити сьогодні".

Sinkova-Mokhnyk16.07.2013
Ганна Сінькова і Андрій Мохник під час пікетування міліцейського главку у Києві. Липень 2013

Перш ніж писати, що я про це все думаю, мушу, певно, розповісти про власні стосунки з усіма героями цієї історії. Інакше нечесно.

З Юрієм Михальчишиним особисто не знайома, бачила його вживу лише на свободівських мітингах. Сформованої думки про нього не маю, в голові трохи розпливчастий образ "найрадикальніший промовець Свободи". Якщо вірити Анатолію Шарію, коли Михальчишина запитали про мене, він нібито відповів: "Давайте про маргіналів не будемо", але, самі розумієте, враховуючи джерело, це не рахується :)


Лисичку я люблю мало не як молодшу сестричку. Вона обдарована і бєзбашенна, і заслуговує на повагу хоча б за те, що нікого не здала на допитах. Це при тому, що я стабільно не погоджуюсь приблизно з половиною з того, що вона каже і робить. Її цікавить бунт заради бунту. Мене - задля зміни ситуації. Якщо не вийде з шибеницями на Хрещатику, то хоча б шляхом повної люстрації.
Я твердо знаю, що не можу почати бунт потрібних масштабів, тому, поки він не почався, просто роблю те, що можливо, обираючи між тим, що є, і намагаюся не ставити себе у ситуацію, коли якесь чмо, якому місце - дивись трохи вище, матиме змогу мене принижувати - бити, затримувати, саджати.

До речі, нагадаю декому, хто дорікає Лисиці за "відсутність діяльності": Аня підряд нарвалася на дві кримінальні справи (яєшня на Вічному вогні + "танці" на суддівському столі, коли судили Запорожця). По першій вона отримала умовно, по другій триває суд. І оскільки Аня вже судима, то є достатньо висока вірогідність, що може отримати реальний термін. Тож яка зараз у неї може бути діяльність? Крок вправо-крок вліво - посадять.

Її та її мами Тетяни загострене почуття справедливості і високі вимоги до тих, кого планується підтримати, мене іноді навіть лякають. Якщо всім - то всім. Якщо нікому - то нікому. Згадується Корчинський: "Якщо Ви готові соратничати лише з янголами, ви ніколи не знайдете соратників". І ще одна цитата з нього ж, приблизна, бо не знайшла першоджерело: "Я просив Бога, щоб Він послав мені 500 янголів, але він не послав, доводиться працювати з тими людьми, що є".

Андрія Мохника вважаю якщо не другом своїм (для цього ми з ним недостатньо близько і часто спілкуємось), то, принаймні, добрим приятелем і одним з найбільш розумних і правильних людей, кого я знаю. У різних життєвих ситуаціях він не раз демонстрував звичайну людську порядність, у розмовах - гострий розум і дотепність. До речі, з ним я теж сперечалась, якщо менше, ніж з Лисицею - то це, певно, тому, що й спілкуюся з ним менше.

Щодо моїх стосунків з ВО "Свобода" в цілому. Здавна поважаю і підтримую цю політсилу, але залишаюся позапартійною задля збереження незалежної позиції. Мені дуже багато подобається з того, що робить "Свобода", але, наприклад, з приводу видобутку сланцевого газу маю принципово іншу, ніж вони, позицію. От і що б я з цим робила, якби була партійною?

Щодо ставлення до заяв у міліцію. Сама писала заяви у міліцію/прокуратуру тричі в житті: один раз після проникнення до моєї квартири невідомої людини - були підстави вважати, що вона могла мені щось підкинути, що потім знайдуть при обшуку, і треба було задокументувати факт, що у моєму житлі перебувала стороння особа; і двічі це було пов'язано з перешкоджанням мені як журналісту з боку міліції і суду. Люди, які мене близько знають - пам'ятають, як тяжко далися мені ті дві заяви.
Рятуючи життя, своє або близьких, я, звісно, могла б звернутися до міліції. Але ніколи й нізащо не побігла б писати заяву, якби оце мене з "простреленим" чолом ліпили на стінах будинків. Так само, якби мене облаяли, обізвали, пригрозили побити тощо. Бо це ж, перепрошую, стукацтво. І, звичайно, першою думкою, емоційно - вчинок Михальчишина викликав у мене колосальне несприйняття.

А далі я сідаю і починаю думати, в чому різниця між мною і Михальчишиним і який взагалі може бути гідний вихід із цієї ситуації.

Різниця між нами в тому (моральні якості не розглядаю, бо не знаю Михальчишина особисто), що якщо проти мене по місту розклеять образливі листівки чи намалюють графіті - це буде мені лише піар. Якщо там будуть брехливі звинувачення - вони на совісті авторів брехні, а не на моїй. Те саме стосується і Ганни Сінькової, і Тетяни Близнюк, і Миколи Коханівського, і Богдана Тицького, і багатьох-багатьох інших. Але вже не стосується Юрія Михальчишина - відомого і впливового представника політсили, що рветься до влади.
Давайте називати речі своїми іменами. Свободівці хочуть показати всім, що Львів - їхнє місто, "там є наша сила і власть" (с). І якщо вони терпітимуть, що на них на парканах у Львові пишуть різну гидоту - дуже скоро об них ноги витирати почнуть.

Зараз ви спитаєте мене, чи правильно в такому разі робить Янукович, коли переслідує молодих хлопців за аналогічні графіті проти нього. Я відповім - звісно, правильно. З точки зору інтересів Януковича, які не збігаються з нашими інтересами. Янукович теж розуміє, що якщо будуть такі графіті, то незабаром об нього ноги витиратимуть. Це саме те, що треба нам - але зовсім не треба Януковичу.
Це просто боротьба - хто кого. Більш-менш порядні люди у цій боротьбі намагаються не застосовувати негідних прийомів, на кшталт ударів нижче пояса. Чи є таким негідним прийомом заява до міліції? Вважаю, що так. Але ж свободівцям не бунт потрібен. Імовірність того, що вони прийдуть до влади шляхом революції, мізерна. Якщо це відбудеться, то, скоріше за все, шляхом звичайної політичної боротьби, якою вони й займаються, а вона включає в себе в тому числі і такі методи, як звернення до правоохоронних органів - і взагалі будь-які методи, які вважаються законними.

Є версія, до речі, що Михальчишин написав цю заяву задля того, щоб продемонструвати, що за нього не покарають так само суворо, як за графіті з Януковичем. Якщо це так, це дуже невдалий крок - хоча б тому, що оголосити про це від початку неможливо (тоді менти навмисно закатають нещасних графітників надовше, ніж за Януковича), а потім вже можна вигадувати які завгодно пояснення, хто їх слухати буде?
Тим більше, що створено реальні проблеми реальним людям, які, можливо, ще й непричетні до справи.

Як взагалі можна вийти з цієї ситуації? Не звертати увагу на графіті (яке, між нами, насправді є невинною дрібничкою) - так полетять яйця, потім лайно полетить. Якщо твоя мета - анархія або ліберальне право всіх робити все - тоді все просто супер. Якщо ж ти хочеш взяти владу і навести порядок у державі - тоді це не годиться.

Мені, якщо чесно, ближче за все "бандитські" методи - за допомогою своїх людей дізнатися, хто це робить, і трошечки їх провчити. Самостійно, у жодному разі не залучаючи правоохоронні органи. Адже ми живемо у бандитській країні з верховним Зеком на чолі, і неймовірна цінність свободівців у парламенті саме в тому, що вони відібрали у бандюків з ПР монополію на биття пик у сесійній залі.
До того ж, уся так звана правоохоронна система - це ж не справжня правоохоронна система, як у нормальних країнах, а просто обслуга означених бандюків. Як же можна, якщо ти їм протистоїш, звертатися до такої міліції, легітимізуючи її тим самим?

Але з цим "самостійним методом" є серйозні проблеми. Залучати команду означає підставляти найвірніших своїх людей під статтю (чого протилежній стороні, скоріше за все, якраз і треба). Добре Михальчишину - він молодий і, вочевидь, не хлипавка, може й особисто пику натовкти. А що робити людині іншого віку, статі, фізичних кондицій?

Коли я уявляю себе на місці Михальчишина, мій вихід із ситуації коливається між варіантами "нічого не робити" і "спіймати і трошки натовкти пику, бажано, особисто" (остаточне рішення залежить від того, за гроші чи не за гроші були намальовані ті графіті. Якщо за гроші - однозначно другий варіант). Взагалі, тих, хто б'є своїм опонентам пики, називають "фашиствующімі молодчікамі". Тих, хто здає їх у мєнтовку - стукачами. Тих, хто ніяк не реагує на їхні наїзди, ще й заохочує "висловлювати свою думку" - ліберастами. І кожен має вирішувати сам, ким йому більше хочеться називатися.

Наостанок даю дві поради - всезагальну, ідеологічну, і життєву, цинічну.
Перша. Коли бачите, що свої зі своїми розсварилися, не влазьте у сварку, бо тим самим ви підсилюєте ворогів. Натомість можна і варто заохочувати сторони не виносити сміття з хати, а спробувати поговорити й домовитись.
Друга. Коли бачите, що свої зі своїми розсварилися, не влазьте у сварку, бо першопричина там, скоріше за все, - бабло, і тільки воно. Чи це ж не дурість - коли люди, скоріше за все, елементарно бабло не поділили, ставати в позу і годинами сперечатися, хто з них правий, а хто ні, наживаючи собі нових ворогів і роздмухуючи пересічний фінансовий конфлікт до вселенських масштабів?
Я от на рейдерські і антирейдерські теми майже ніколи не пишу - саме з цих міркувань.

І PS про бабло. На політичну і громадську діяльність потрібні гроші. Отже, ті, хто нею займаються, принаймні, у нашій державі - або хтось їм за це платить, або вони самі займаються якимись фінансовими оборудками. Це зло, і, певно, так буде не завжди, але боротися з цим на даному етапі - те саме, що з силою тяжіння.

Навіть якщо уявити, що знайшовся бізнесмен, який згоден матеріально допомагати з самих лише ідейних міркувань - влада миттєво пронюхає, хто цей спонсор, і знищить його бізнес. Значить, десь якось з представниками влади доводиться домовлятись. Сьогодні ти мені, завтра я тобі, а післязавтра - хто кого надурить і переграє.

Це огидно, але в політиці немає праведників. Їм туди шлях закритий від початку - через відсутність коштів. І якщо всі, хто проти цієї влади, будуть стовідсотково чесні й порядні - у нас просто не буде опозиційних політиків. Один клан Януковичів на віки-вічні.

Тому залишається тільки ділити людей виключно за принципом "свій-чужий", і якщо хтось "свій", тобто, бодай трохи однодумець - не зазіхати на його бабло і не перекривати йому шлях до цього живильного бабла. Тоді й конфліктів ніяких не буде.

Ну, або кривава революція, яка зламає цю систему і напише нові правила гри. Але нею поки що і не пахне.
Є ще варіант - поступова еволюція, але на неї десятиліття підуть. Щось не хочеться терпіти Януковичів так довго.
Tags: свобода
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 154 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →