Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Апеляційний суд залишив вирок Павліченкам в силі. Конспект суду, фото, відео

IMG_1921

Сьогодні, 1 серпня 2013 р., Київський апеляційний підтвердив вирок родині Павліченків.
Відбулися заплановані на сьогодні судові дебати, а далі головуючий суддя В’ячеслав Дзюбін абсолютно несподівано для всіх, не відкладаючи оголошення рішення суду на інший день, пішов до нарадчої кімнати і, повернувшись з неї за півгодини, оголосив: вирок суду першої інстанції залишається фактично без змін, Дмитро Павліченко сидітиме довічно, а його син Сергій – 12 років.

РЕПОРТАЖ-КОНСПЕКТ ІЗ ЗАЛИ СУДУ.

Група підтримки цього разу була значно більша, ніж минулого. Тримали банери і листівки, скандували «Свободу чесним!». Виступав нардеп-свободівець Ігор Мірошниченко, казав про майбутню справедливу країну, де не буде суддівсько-міліцейського беззаконня, і про нелегітимні засідання нелегітимної Київради.

Цього разу, пам’ятаючи, як погано чути у залі засідання, я пішла у конференц-зал, слухала і знімала з екрану.

ПОЧАЛИСЯ СУДОВІ ДЕБАТИ.

АДВОКАТ Дмитра Павліченка ТЕТЯНА ШЕВЧЕНКО:

- Півтора року розслідується справа про вбивство судді Зубкова, але ми ні на крок не наблизились до розкриття істини. Досудове слідство було проведене вкрай недбало. Більшість експертиз не мають значення для встановлення істини по справі. Суд Голосіївського району підійшов до розслідування справи формально. Багато доказів, що спростовують версію звинувачення, залишилися поза увагою суду.

IMG_1888

В апеляційному суді дуже багато уваги приділялося тілесним ушкодженням у підсудних, замість того, щоб досліджувати їх у потерпілого. Хоча наявність у підсудних тілесних ушкоджень не є доказом їхньої причетності до вбивства.

На місці вбивства не було знайдено слідів крові Павліченків. Жоден свідок не казав про ушкодження у молодшого нападника і про те, що він припадав на ногу, коли тікав. Факт наявності ушкодження ноги у Сергія був просто використаний органами досудового слідства, щоб прив’язати його до вбивства. У Павліченків ушкоджена рука і нога – значить, це вони вбили потерпілого.

Яким чином Павліченко-старший, наносячи удари, міг випадково зачепити коліно Сергія? Нема також пояснення від експерта, як само нападаючий міг пошкодити собі долоню лівої руки. І як експерт може категорично стверджувати, що ушкодження у Сергія могли бути нанесені його батьком? Експерт перевищив свої повноваження, чим поставив під сумнів всі експертизи.

Аркуш з написом «Голосіївська, 12» (адреса покійного судді Зубкова, знайдений під час обшуку у квартирі Павліченків – О.Б.) є доказом недопустимим. Якщо це речдок, то під час вилучення він мав бути поміщений у конверт, опечатаний, підписаний понятими тощо і в такому вигляді направлений на експертизу. Але він був у матеріалах справи у відкритому файлі – значить, він не може бути речдоком.

З березня по грудень 2011 р. коли адвокати знайомились з матеріалами справи, він міг бути кілька разів поміняний або вкладений якийсь інший аркуш.

І навіщо було записувати таку легку адресу, ще й зберігати на кухонній полиці?

Жоден зі свідків не впізнав у Павличенках нападників. Але чому суд не вважає цю обставину вирішальною?

Суд вважає її непереконливою, адже пройшло багато часу, а свідки були у стресовому стані. Але це дуже сумнівно, бо слідча дія (впізнання) проводилась через 2-3 дні після вбивства, і ще трохи пізніше.
Щодо стресового стану – на допиті свідки дуже спокійно і переконливо докладно описували зовнішність і одяг нападників.

IMG_1904

Які докази і аргументи можуть переважити покази незацікавлених, об’єктивних осіб?

На перший погляд, дуже серйозний аргумент – зізнання молодшого Павліченка. Але ж він заявив, що зізнався під психологічним і фізичним тиском. Ретельно вивчивши матеріали справи, дуже легко цю істину встановити. І не обов’язково було допитувати психіатрів, щоб вони сказали, правду чи неправду казав Сергій. Треба тільки уважно порівняти покази підозрюваного з іншими доказами по справі – узгоджуються вони чи ні. І лише якщо повністю узгоджуютсья, суд має право аргументувати ними вирок. Але ж вони у дуже багатьох деталях не узгоджуються з іншими показами по справі.

Так, наприклад, Сергій показав, що авто вони залишили біля торцевої стіни будинку (це біля 30 метрів від місця вбивства). Не вірю, що убивці могли залишити авто так близько, тим більше, що там немає місця для стоянки. Якщо доведеться швидко виїздити і втікати, про що вони не могли не подумати, то дуже незручно, бо хтось інший будь-якої миті міг поставити туди своє авто і перекрити виїзд.

Авто, згідно поясненням підозрюваного, мав стояти з лівої сторони від під’їзду. Але всі свідки показують, що нападники побігли у протилежному напрямку – прямо або трохи направо.

21 березня 2011 року застосували пошукову собаку, і вона теж повела через приватний сектор до гаражів і автомобільної стоянки. Скоріше за все, там і стояв автомобіль вбивць. Також там було знайдено відбиток протектора взуття, аналогічний знайденому на 7 поверсі.

Не відповідають іншим матеріалам справи покази Сергія, у що був вдягнений його батько – у все чорне, включно з чорною курткою. А всі очевидці кажуть, що старший нападник був одягнений у старі робочі брудні штани і футболку сірого кольору з написом.

Не збігаються й місця, куди були нанесені потерпілому удари ножем і шилом.

Напад був скоєний не на 7 поверсі біля ліфту, а ще у ліфті особою, що зайшла в ліфт разом з потерпілим. Згідно протоколу огляду місця подій, весь ліфт в крові. Це підтверджується і показами свідка, яка почула, що у ліфті щось відбувається.

З ударів видно, що їх наніс професіонал.

IMG_1966

Щоб одягнути на себе одяг з вбитого, треба мати психічні розлади, яких нема у Сергія. Тим більше, не можна припустити, що штани потерпілого не були забруднені кров’ю. Тим більше, що штани потерпілого були сірого кольору (це пояснила потерпіла і це видно з кольору піджака). Сліди крові на ньому не могли бути менш помітні, ніж сліди крові на чорних штанях Сергія Павліченка. І навіщо вдягати на себе взуття потерпілого?

Сергій сказав, що вони з батьком переносили тіло на балкон, взявши його за плечі і за ноги. Але на тілі, на спині потерпілого сліди волочіння, значить, не несли, а тягли. І тягли вже роздягненим, інакше слідів на спині не було б. А Сергій показав, що тягли одягненим. Але Голосіївський суд не знайшов спростування цим моїм аргументам.

На відео відтворення обставин видно, що не Сергій веде слідчу групу до будинку, а його ведуть.

Усі покази, що дав Сергій як підозрюваний, уже були відомі слідчій групі з показів свідків.

Перед відтворенням місця нанесення ударів Сергій повертається і запитливо дивиться на когось у бік камери. Не може показати, де знаходяться гаражі, у бік яких він біг.
Скоріше за все, слідчий просто не знав, куди треба йти. І прив’язав відтворення до місця, де людина, яку чомусь навіть не допитали, у дворі будинку №10 у сміттєвому контейнері знайшла викинуті туди речі.

Покази Сергія Павліченка навіть не були підписані ним. Були порушені його право на захист. Йому не дали можливість запросити адвоката.
Не було проведено очну ставку його з батьком.

З цього видно, що покази Сергія неповні і необ’єктивні.
З точки зору обвинувачення, є дуже важливий доказ їхньої участі у вбивстві. Це висновки криміналістичних експертиз, згідно яких на місці злочину був знайдений біологічний матеріал, східний з біологічним матеріалом Павліченка.

Але ж вони були виявлені не на місці злочину, а на речах, залишених злочинцями на першому поверсі. Безпосередньо на місці злочину, в ліфті, на балконі жодних слідів Павліченка виявлено не було.

IMG_1869

Беззастережно можна стверджувати лише одне: в під’їзді будинку, у якому було скоєно вбивство, знайшли речі, якими, можливо, користувались Павличенки (невідомо, коли). Я не вважаю, що це є доказом, що вони скоїли це убивство, бо невідомо, яким чином ці речі там з’явилися. Може, їх хтось туди приніс.

Виявлених речей на 1 поверсі надто багато, для того, щоб вважати, що злочинці залишили їх випадково, поспішаючи – так можна загубити чи кинути одну річ, а не багато одягу та інших речей - скатертини, бинти, сміттєві пакети. А навіщо шапка, якщо вони, за показами свідків, і прйшли і пішли у шапках?

Свідок, яка гуляла на вулиці з дітьми, бачила, як тікав молодший нападник, а за ним гналася конс’єржка. Він був одягнений у чорні спортивні штани, а не у сірі штани Зубкова.

Чому на місці злочину немає слідів Павліченків? Як мінімум, відбитків пальців на кнопках ліфту? Чи крові Сергія на місці злочину, який сидів на підлозі і у якого дуже сильно кровоточило коліно. Чому на штанах Сергія немає крові потерпілого?

На двері біля ліфту були забруднені кров’ю сліді пальців рук, які, за висновками експертизи, не належать ні підозрюваним, ні потерпілому, ні свідкам.
Ця обставина чомусь залишається поза увагою.

IMG_1910
Прокурори Сьома і Ємець

Відбитки пальці на візку не знімали під час огляду місця події у присутності понятих. У матеріалах справи немає жодної інформації, за яких обставин їх знімали.
Виявилось з показів експерта, що ці відбитки знімалися у день, коли був затриманий Дмитро Павліченко, і у нього на той момент вже були взяті зразки відбитків. На експертизу ж направлялися не самі відбитки, а лише шматок липкої стрічки з відбитками.

Суд чомусь вирішив важливим допитати понятих, які були під час відтворення, але не зацікавився тим, за яких обставин вилучалися речові докази.
Злочинців бачили аж 6 осіб, але ніхто не впізнав їх у Павличенках.

За таких обставин чи є підстави вважати висновки експертизи достатніми і безсумнівними доказами? Я вважаю, що все, що зробив і написав у вироку Голосіївський суд, якимсь непереконливим.

Суду здалося важливішим, що Павліченко був ображений на суддю Зубкова за незаконне, на його думку, рішення, а Сергій Павліченко у той день поїхав ночувати до свого дідуся. Але ж він поїхав до свого дідуся – не в іншу країну, не в інше місто, лише на іншу вулицю міста Києва. Наївно думати, що він міг розраховувати там заховатись.

Якщо так суворо засуджувати цих двох людей – то треба поміняти не лише КПК, а й конституційні принципи, підганяючи їх під такі вироки.

Окрему ухвалу суду про розслідування порушень під час досудового слідства адвокат Тетяна Шевченко вважає обгрунтованою, оскільки свідки прямо заявили, що на них тисли, що замість одного з них на відтворення ходив його брат, тощо. Все це є службовим злочином, і суд має якось відреагувати на це.

Висновок: вирок необхідно скасувати, справу закрити.
Підстави для закриття – недоведеність участі Павліченків у скоєнні злочину, відсутність складу злочину.

IMG_1926

Участь у дебатах бере ДМИТРО ПАВЛІЧЕНКО:

- Я полностью поддерживаю выступление своего адвоката и хочу добавить следующее.
С самого начала наше задержание было незаконным, а дело сфабрикованным.
Как известно, меня задержал УБОП 23 марта 2011 года. Я не понимаю, зачем ко мне надо было применять методы захвата, как к чеченскому боевику, если я ни от кого не прятался.
Мне сказали, что я якобы разместил в Интернета письма с угрозами Зубкову. Я попросил показать, что это за письма, мне сказали - тайна следствия. Уже потом, ознакомившись с материалами дела, я спросил: «А где же письма?». «А это все придумали журналисты», - был ответ.

Следствие не скрывало, что другие версии даже не рассматривались. Зубков принимал непопулярные решения по строительным компаниям. Кому-то, кто имеет власть и деньги, было невыгодно, чтобы его убийство было раскрыто, поэтому силы следствия бросили на невиновных. Моему сыну на момент задержания только исполнилось 18 лет. Это как надо было запугать ребенка, чтобы он оговорил себя и своего отца.

IMG_1919

Когда меня допрашивали, я не скрывал, что решение судьи Зубкова, которое не вступило в законную силу, было обжаловано в апелляционном суде, а на сегодня отменено высшим судом.

Мотивов не было. Такие же решения принимали и другие судьи. Зачем мне идти на такое страшное преступление и тянуть за собой сына, если никакой материальной и моральной выгоды я не имею. Я похож на сумасшедшего?

Далі Дмитро Павліченко викладає хроніку протистояння через житлову площу: Рішення судді Зубкова, потім ще одне рішення, два незаконні обшуки, нанесення Дмитрові тілесних ушкоджень працівником міліції Собченком.

- Я оказался в больнице с сотрясением мозга. Тем временем без присутствия взрослых, меня или жены, у нас делают третий обыск, исчезают документы и ценности.


Видимо, все понимали, что решение будет отменено, потому так и спешили. Вывезли из квартиры все наше имущество, и я был незаконно арестован. С нас сняли отпечатки пальцев и привлекли к административной ответственности. Мне выписали штраф. а сыну 3 суток ареста. За что? За то, что мы пытались отстоять то, что у нас украли?

За этими акциями стоит фирма «Говер», которая вместе с исполнительной службой столько зла нам принесла, но никто из них не пострадал. В СИЗО я узнал, что за мобилку люди сидят по 5 лет, у нас же украли все имущество, и хотя решение Зубкова уже отменено, мы не можем забрать свои вещи.

IMG_1922

Нам пришел ответ из прокуратуры: «З вами переписку припинено». Но мы не сложили руки и продолжали отстаивать наши права. Провели две пресс-конференции в УНИАН, обратились к президенту и в генпрокуратуру. Мы требовали, чтобы нам вернули наши вещи и привлекли к ответственности милицию и исполнительную службу. Об этом в суде нет ни слова.

23.01. я обратился к депутатам ВР с просьбой обязать ГПУ дать нам хоть какой-то ответ. Видимо, они поняли, что я на этом не остановлюсь, и было решено меня посадить.

После убийства судьи Зубкова в СМИ появилась информация, что в убийстве судьи подозреваются двое молодых людей с параметрами, под которые мы с сыном никак не подходим. Потом появилась информация, что я якобы размещал в Интернете письма с угрозами Зубкову.

Во время обыска без понятых во время моего ареста жену с младшим сыном заперли в спальне, меня держали в одном нижнем белье. Пропали вещи, ценности, деньги, документы…

У меня в машине нашли пластмассовые шарики. Потом они «превратились» в железные.

После незаконного ареста в УБОПе мне предложили сделку, чтобы я взял вину на себя в обмен на то, что не будут трогать сына. Я отказался.

Трое суток меня держали без воды, еды и сна в наручниках. В результате у меня выскочил плечевой сустав, который вправили только через полтора года в СИЗО. Год я не чувствовал пальцы рук.

Только потому, что мою личность предали публичности, самые страшные издевательства обошли меня стороной. Я думал, что моего сына пытают в соседней комнате.

Свидетели никого не опознали. Почему следователь Рыбка продолжал на них давить? Это ж как надо было запугать молодого человека, чтобы он вместо себя прислал брата?
Законом запрещено проводить повторное опознание, а следователь Рыбка провел таких два.

О вещдоках. В качестве свидетеля был допрошен главный эсперт Захарченко, который, согласно протоколу, изымал вещдоки 21.03. Однако оказалось, что он ничего не изымал, а просто подписал, не читая, то, что ему сказали.
Подписи стояли на другой стороне. Сколько раз можно подделать такой документ?
Я утверждаю: никаких вещдоков у нас не было и нет.
В материалах дела есть странный документ от 24.03. Как опергруппа через три дня могла что-то найти в мусорнике, если мусор вывозится каждый день?

IMG_1937

В качестве свидетеля в апелляционном суде была опрошена специалист Голосеевского райотдела, которая объяснила, что все вещдоки, которые ей кто-то принес, оформляла 22 числа без понятых. Кто не оформит, если попросит начальник?

Отпечатки, по ее словам, она не снимала, а фотографировала. Однако в материалах дела видно, что на экспертизу отправлены не фото отпечатков, а скотч-лента.

В доме не нашли ножей. Но это же идиотизм. В любом доме есть ножи. Что ж их, все выбросили перед приходом опергруппы?

Результаты экспертизы не совпадают с ранами на руке Сергея (рваная рана превратилась в касательное ножевое ранение). У него шрам в виде круглого пятака диаметром 6 см, а не полоска. У меня же на руке была царапина, а не ножевое ранение, от нее не осталось шрама.

Повторная экспертиза была проведена заочно, без нашего присутствия, хотя сам эксперт настаивал на ее проведении. Закон не запрещает нам присутствие адвоката во время всех следственных действий. Мы хотели, чтоб эксперты осмотрели нас даже в зале суда. Так что то, что мы якобы отказались от осмотра, необоснованно.

Как можно принимать всерьез воспроизведение обстоятельств, если камера выключалась 5 раз, с длительными паузами?

Почему прокуратура без нашего согласия дважды закрывала дело? На меня было совершено 4 покушения.
Апеляционный суд отменил решение, что я должен ЖЕКу 20 тысяч. И почему я должен покрывать жековских мошенников? Я не имел с ЖЕКом никаких отношений.

Пожизненное заключение, которое вынес суд первой инстанции - это результат моей 18-летней борьбы за мою семью и мои права. Я всегда чтил и защищал закон.

Оплески в залі. Суддя погрожує видалити за це з залу.

IMG_1947

ВИСТУПАЄ АДВОКАТ СЕРГІЯ ПАВЛІЧЕНКА АНДРІЙ ЛАКУША.

Каже, що не було мотивів. Що свідки не впізнали Павліченків. Що убивця, скоріше за все, був лівшею. Що на місці злочину немає відбитків і слідів крові Павліченків. Що всі речдоки були складені в інвалідному візочку, який акуратно стояв на 7-му поверсі (навіщо вони його там залишили?)

Про тиск слідства на молодшого Павліченка, після якого той написав явку з повинною. Про порушення – Сергія де-юре затримали значно пізніше, ніж де-факто.

Речдоки вважає недопустимими, бо ні слідство, ні суд їх навіть не бачили. Суд відмовився досліджувати їх у судовому засіданні. Чи вони взагалі існують?

Просить скасувати вирок і закрити справу.

СЕРГІЙ ПАВЛІЧЕНКО ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД УЧАСТІ В ДЕБАТАХ.

IMG_1950

ПРЕДСТАВНИЦЯ ПОТЕРПІЛОЇ – дружини Зубкова, АДВОКАТ РАФАЛЬСЬКА:

Я хоч і захищаю інтереси потерпілої, але я адвокат. І вважаю, що можу дозволити собі лише певні переакценти у своєму виступі.

Перевірка доказів проведена дійсно дуже скурпульозно. Саме ця перевірка доказів дасть можливість встановити правильне та об’єктивне рішення.

Оцінивши доводи, викладені засудженими в апеляційних скаргах, і мотиви звинувачення, хочу зазначити, що саме така недбалість досудового слідства і дає можливість моїм колегам-захисникам так багато і так детально ставити під сумнів докази, добуті у ході досудового слідства.
Неправильна, недбала процесуальна фіксація доказів, які були виявлені безпосередньо після скоєння злочину, і могли бути зафіксовані таким чином, щоб не було жодних сумнівів.

Прошу суд належним чином оцінити у сукупності всі обставини справи, порівняти матеріали відтворення з матеріалами додаткових експертиз. Вважаю, що оцінюючи означені докази у сукупності, є можливість зробити належні висновки щодо обґрунтованості апеляційних скарг підсудних.

Прошу також суд відреагувати належним чином на недбалість досудового слідства у такій справі.

IMG_1955

ВИСТУПАЄ ПРОКУРОР ЄМЕЦЬ.

(Швидко читає з аркуша, бубнить, чути погано). Вважає, що провина підсудних повністю доведена, що достатньо зібраних доказів. Що під час відтворення Сергій Павліченко докладно пояснив, як відбувався злочин, що це підтверджується іншими доказами – зокрема, показами свідків, що убивця змивав сліди крові.
Що ушкодження з’явилися внаслідок того, що потерпілий Зубков боронився. Що кров на штанах збігається з кров’ю Сергія Павліченка, і ці ж сліди були виявлені на речах, кинутих на першому поверсі.

Що адреса покійного судді на аркуші, вилученому на квартирі Павліченків, була зроблена рукою Сергія. І т.д., і т.ін.
Просить залишити вирок без змін, тільки автомобіль Павліченка «Міцубісі», який за вироком суду першої інстанції передано потерпілій, насправді належить за кредитом банківській установі.

IMG_1958

ДРУГИЙ ПРОКУРОР, НАТАЛІЯ СЬОМА, каже повільно і без папірця. (Така могла б представляти звинувачення у суді присяжних або грати прокурора у кіно. Прокурорів, які вміють розмовляти, зовсім небагато). Вона каже, що ця справа дуже резонансна. Шум, який підняли навколо засуджених, створює громадську думку, що посадили невинних. Але всі забувають, що було вбито людину.

Каже, що захист не навів жодного контраргумента на ті докази, які доводять вину підсудних.

Захист забув, що потерпілим є й Наумець (той, на якого вбивця наставляв пістолет), і якщо в суді першої інстанції він спростовував свої покази, дані під час досудового слідства, то в апеляційному суді він їх підтвердив, і сказав, що боявся.

IMG_1959

Всі мітинги, які проводились на захист підсудних, каже прокурорка - це вплив на свідків.

Свідок сказав, що впізнав Дмитра Павліченка, і вважає, що інший свідок не впізнав його, бо боявся. Так само боялися й інші свідки. І мітинги на захист – цьому підтвердження. Вони не дають суду можливості об’єктивно розглянути справу.

Потерпілий Наумець теж мав померти від рук Дмитра Павліченка і лише дивом залишився живий. Невже людина, яка стояла перед дулом пістолету, буде давати неправдиві покази?

Доказами також є близько 20 експертиз. Навіщо було затягувати процес, чому було не обмежитись 5 експертизами, які доводять, що відбиток кросівка належить Павліченку? Що адреса судді була записана рукою Сергія. Якщо він це написав пізніше, під час бесіди – чому не заявив про це?

Якщо засуджені вважають, що характер їхніх ушкоджень не збігається з матеріалами справи – чому відмовились надати себе на огляд?

Чи подумав Павліченко Дмитро, що ламає життя своєму синові?

Висновок: залишити вирок без змін, крім частини про авто «Міцубісі».

IMG_1892

АДВОКАТ ТЕТЯНА ШЕВЧЕНКО:

- Сторона обвинувачення призводить до того, що досліджуємо аркуш із записом і рани, і йде в сторону від основних доказів. Я не почула заперечення про протиріччя між доказами. І собака не туди привела, і вдягнений був не в те, і ударив не туди.

Дмитру Павліченку обирають таку важку міру покарання, мотивуючи це тим, що він скоїв ще й посягання на життя Наумця. У мене позиція, що Павліченка там взагалі не було. Але хто досліджував, чи вбивця дійсно покушався на життя Наумця?
Ніхто не знає, чи був цей пістолет заряджений. І всі забувають, що це був травматичний пістолет, як з нього можна убити? У мене все.

ДМИТРО ПАВЛІЧЕНКО:

- Ми не відмовлялись від огляду, навіть хотіли, щоб нас оглянули у залі суду.
Експерт йшов до нас 3 місяці, що заважало йому прийти з адвокатом? Він не хотів присутності нашого адвоката, бо результати огляду підтвердили б наше алібі.
Речдоки не є речдоками, бо були оформлені не 21, а 22 числа.

ДЕБАТИ ЗАКІНЧЕНІ, ЗАЛИШАЄТЬСЯ ОСТАННЄ СЛОВО.

IMG_1962

ДМИТРО ПАВЛІЧЕНКО: Я повністю підтримую апеляцію наших адвокатів і прошу справу закрити. Ми ніякого відношення до цієї справи не маємо і довели свою невинуватість.

СЕРГІЙ ПАВЛІЧЕНКО ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ОСТАННЬОГО СЛОВА.

СУД ВИДАЛЯЄТЬСЯ ДО НАРАДЧОЇ КІМНАТИ.
Весь цей час камера працює, показує зал.

Суддя повертається десь за півгодини і оголошує вирок - одразу з результативної частини.
Вирок Павліченкам залишити без змін – Дмитру пожиттєве, Сергію 12 років. Авто «Міцубісі» як речдок залишити у матеріалах справи.

IMG_1969
Павліченки слухають рішення суду

Друга ухвала: апеляцію прокурора задовольнити, порушення під час досудового слідства не розслідувати.

Це була результативна частина вироку, повністю його має бути зачитано 7 серпня о 13:00.


ТИМ ЧАСОМ ПІД БУДІВЛЕЮ СУДУ:

IMG_1860

IMG_1835

IMG_1842

IMG_1846

IMG_1851

IMG_1853

IMG_1863

IMG_1973

IMG_1978

IMG_1981

IMG_1982

IMG_1988

IMG_1991

IMG_1992

IMG_1996

IMG_2000

IMG_2004

IMG_2008

IMG_2012

ВІДЕО:



P.S. Після суду я проходила повз двох міліціонерів, що спілкувалися у затінку. Старший, якщо не помилилася, полковник, запитав мене, чим закінчилося, і сказав, що було б дивно, якби з такою доказовою базою їх не засудили. Я сказала: «Так там же кінці з кінцями не сходяться». Він відповів, що буває все що завгодно, але є один доказ, про який він точно знає – чи то від керівника слідчої групи, чи то від головного експерта, забула – який спростовує всі розмови про можливу невинуватість Павліченків: кров молодшого у ліфті. Я сказала, що якщо мені не зраджує пам’ять, кров Сергія була лише на штанях, на місці злочину її якраз і не було. Але мій співрозмовник наполягав, що знає це абсолютно точно... Запропонував надіслати журналістський запит на прокуратуру і отримати результати експертиз.

Ще він дуже лаяв новий кодекс, казав, що за ним нікого не можна посадити. Сказав, що тепер, якщо вкрали мобілку, ти її не повернеш, бо не зможеш довести, що це твоя, і порадив у разі купівлі мобілки зберігати коробку і чек.

Мій співрозмовник був абсолютно щирий, це було видно. Я подякувала йому за пораду, а сама подумала, що немає однієї правди для всіх, а є групи людей – національні, соціальні тощо, у кожної з яких своя правда. І іноді ці правди не можуть існувати поруч.
Tags: родина павліченків, суд
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 35 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →