Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Движение вспять

Kinchev Вчора мала достатньо сильне естетичне переживання, якщо можна це так назвати.
Піднімаюся вгору ескалатором на станції "Майдан", у навушниках грає ранній Кінчев:
"Мы-ы
начинаем движенье вспять!
Мы-ы
устали молчать!
Мы-ы идем, эй, тверже шаг!
Отныне мы станем петь так!
И только так!".


Пісня, як і вся тодішня творчість "Аліси" - типовий "перестроечный рок", хто не жив-не чув, як я тому поясню, що це таке? Це відчувати треба. Це такий молодий, юний протест - причому не вдесяте і не всоте, як у нас зараз, а уперше. Після трьох-чотирьох заляканих поколінь.

І от під цю музику у моїх навушниках вниз по ескалатору, що їде вгору, "совершая движение вспять", біжить якийсь дядечко. Вочевидь, йому треба було перейти на метро "Хрещатик", але він сів не на той ескалатор і не хоче вгорі знову платити 2 гривні за спуск у метро.
Дядечку років 50-55, він напідпитку, але ще при здоров’ячку, тому біжить швидко. Не біжить, а танцює, виписуючи доволі складні піруети - і все це ідеально в ритмі музики у моїх навушниках, ніби на неї знімають кліп. Я все боюся, що він впаде, але в останню мить перед падінням, що здається неминучим, він примудряється вхопитись за поручні. І так кілька разів. І, знаєте, добіг. Хоча я була впевнена, що він або впаде, або плюне і здасться, і ескалатор відвезе його нагору.

І от подумалось мені, що перші слухачі і фани Кості Кінчева якраз і є зараз однолітками цього дядька. І його кумедна пробіжка по ескалатору - усе, що залишилось від "движения вспять".
Tags: історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 18 comments