Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Файне місто Тернопіль (дуже багато фото)

IMG_8389

У суботу 8 червня була я в Тернополі, проводила там семінар, а потім до вечора мені показували місто. Отримала купу вражень і відзняла купу фото, якими хочу і з вами поділитися.

Приймали мене як дорогого гостя, всюди водили і все показували - начальниця відділу зв’язків з громадськістю Тернопільської міськради Катерина Калуш, депутат міської ради Михайло Окаринський і Григорій Бурбеза, який, власне, і організовує в Тернополі різноманітні зустрічі-семінари. Долучився до прогулянки і мій старий френд Ігор Аркуша (a_ingwar). Усім їм величезна подяка.

Тернопіль – особливе місто. Якщо Львів навіть зовні європейський, а міста східної України – промислово-радянські, то про Тернопіль не скажеш ні те, ні інше.
Він був дуже сильно зруйнований радянськими військами під час війни, оскільки в місті засів і затято боронився німецький гарнізон. Через війну нема старої Європи. Через менталітет нема застарілого совку.

Маленьке місто, як для обласного центру. Якщо об’їхати Тернопіль по колу, то це буде лише 35 кілометрів, а якщо по прямій, то 7,5 км, розповіли мені. І дуже-дуже зелене. Чотири великі парки. Величезні озера, де проводяться чемпіонати Європи з водно-моторного спорту.

Люди тут особливі. Вони все роблять спокійно і неквапно. Вони дуже правильні – височезний рівень безробіття, але при цьому, як мені розповіли, найнижчий в Україні рівень злочинності. «Чому? Бо люди в Бога вірять. На Великдень у хресній ході бере участь по 15 тисяч чоловік».

Височезний рівень безробіття – однак обабіч вулиць, де не проїдь, стоять не хатки-розвалюшки, а гарненькі такі котеджі. Крутяться люди, як уміють. Нікому нічого не кажуть – роблять. Європі цього не зрозуміти. Совку теж. І це є Тернопіль.

У місті є вулиця Вояків Дивізії «Галичина». Просто спокійно так є, без рвання на грудях сорочки, виривання серця і кидання його під ноги катам. На пам’ятнику Бандері написано: «Герой України Степан Бандера». Мені пояснюють, що напис «Герой України» з’явився одразу після того, як чивокуні позбавили Бандеру звання Героя. І теж просто так – з’явився і з’явився, без рвання сорочки і виривання серця.

Наскільки високий рівень підтримки у мера-свободівця Сергія Надала – судити не візьмусь. Всі, з ким я спілкувалася у місті – але це переважно люди однакових поглядів – принаймні, не мають нічого проти «нацистської влади» і навіть постійно жартують на цю тему. Однак у потязі додому моїм сусідом був немолодий тернополянин, який пристрасно казав, що гіршого мера, ніж Надал, Тернопіль ще не бачив. «А що він поганого робить?» - «Та нічого він не робить, у тому й річ. Тільки краде. А ще – вони заборонили святкувати Перемогу. Це нормально?».

Одна з головних проблем сьогоднішнього міста - розбиті дороги. «Щоб поремонтувати всі дороги в Тернополі, треба 600 млн. гривень. Місто знайшло 30 млн. – це 5%», - каже Михайло Окаринський.

Міське «публічне життя» відбувається навколо кнайп. Кнайпи тут особливі – не такі, як в Києві. Принаймні, ніде в столиці я не бачила ганделиків, оформлених, як цільні мистецькі витвори. Якщо в народному стилі – то поставлять десь у кутку віз, або й колесо від воза, повісять пару рушників, і все – «атмосферу створено». А в Тернополі у власників кнайп, вочевидь, окрім бізнесових, є неабиякі творчі здібності.

Але до кнайп ми з вами ще дійдемо, про них буде окремий пост :)

Отже, спочатку був семінар, потім мене трохи покатали містом (фото через скло машини, як водиться, дуже неякісні), а потім ми добре погуляли центром міста.

IMG_7983

Семінар відбувся у Фундації Патріарха Йосипа Сліпого

IMG_7982

IMG_7829

IMG_7830

IMG_7833

IMG_7834

IMG_7848

IMG_7861

IMG_7862
Фото Ігоря Аркуші

IMG_7863
Фото Ігоря Аркуші

IMG_7871

IMG_7878

IMG_7891
(Фото збільшується по кліку)

IMG_7907

IMG_7909

IMG_7904
(Фото збільшується по кліку)

IMG_7906
(Фото збільшується по кліку)

IMG_7918

Біля міської ради – прапор Євросоюзу. Щоб зробити цей кадр, довелося вилізти на підвіконня прокуратури :)

IMG_7925

Далі – екскурсія до самої міськради

IMG_7929

IMG_7930

IMG_7931

IMG_7935

IMG_7936

IMG_7942

Ян Тарновський, засновник Тернополя

IMG_7944

Володимир Лучаківський – перший український бургомістр Тернополя (портрет висить у сесійній залі)

IMG_7981

Він же

IMG_7945

Сесійна зала

IMG_7960

У Тернополя – новий міський голова :)

IMG_7973

Прокуратура (вид з балкону міськради)

IMG_7987

Стоянка для велосипедів біля міськради

IMG_7989

300-літня липа - найстаріший природний об’єкт міста. Десь неподалік від неї є вхід у підземелля. Взагалі, під містом дуже багато недосліджених підземель.

IMG_7993

Тернопільський замок. Вулиця, на якій він стоїть, називається Замкова, у радянські часи вона була Суворова, а до цього теж Замкова.

Із Замкової повернули на вулицю Руську. Проїздимо повз медичний університет, який носить ім’я академіка Івана Горбачевського – найпершого в світі міністра охорони здоров’я. Вперше ця посада була введена в Австро-Угорщині, і її обійняв українець, виходець з Тернополя.

IMG_8000

Попереду – гребля, отут колись закінчувався Тернопіль.

IMG_8001

IMG_8002

Справа – старенька церква, колись вона була греко-католицька, тепер православна. Коли за панування Польщі польський гарнізон стояв у замку, українців - греко-католиків, що служили у ньому, водили до цієї церкви.
UPD. У коментарях пишуть, що вона була збудована ще до Унії, до 1570 року, і на самих початках свого існування (близько 100 років) була православною.

IMG_8010

Тернопільське озеро. У ньому і купаються, і рибу ловлять.

Там, де закінчувався Тернопіль, за греблею, починалося село Загребля. Зараз це мікрорайон «Дружба».

IMG_8014

Це місце в Тернополі називається «Біля маяка». Там, де стовп стоїть, раніше стояв маяк, який блимав.

IMG_8016

Тернопільський національний економічний університет, де вчився Ющенко. Зліва (не встигла сфотографувати) – районна рада Тернопільського району.
Далі – вулиця Бережанська, дорога до славетного містечка Бережани («Як з Бережан до кадри»), з якого походить багато українських діячів. У ньому, наприклад, працював два роки в прокуратурі Рафаель Лемкін - єврей, який придумав термін «геноцид» і визначив його як юридичний термін. Він чітко кваліфікував Голодомор як геноцид українців.

«Бідні галичани» люблять будувати на кожному подвір’ї капличку – приватну церкву. (На жаль, не сфотографувала, бо швидко їхали).

IMG_8024

Це не приватна, це просто якась церква

IMG_8027

Приміське село Петриків

IMG_8036

IMG_8032

Будівництво в Тернополі ведеться дуже активно.

IMG_8045

«Оце – найнижче місце Тернополя...

IMG_8048

Тут протікає річка Серет, яка впадає у Дністер».


Десь тут поруч раніше було велике промислове підприємство «Ватра». Воно виробляло світильники, якими освітлювались всі великі заходи в СРСР, типу Олімпіади.

IMG_8050

IMG_8051

Старий Микулинецький цвинтар – аналог Личаківського цвинтаря у Львові.

IMG_8063

Греко-католицька церква Успення Пресвятої Богородиці. Її було підірвано комуністами у 1962 році, під час так званої "хрущовської відлиги". А потім, у 1991 році, відразу після проголошення Незалежності України, її було відбудовано з нуля, у дещо модернізованому вигляді.
Ззаду стоїть будинок, побудований на старому римо-католицькому цвинтарі. Кажуть, що люди у ньому сильно хворіють.

IMG_8073

«Горбатий міст» - маленький, але стратегічний для Тернополя, пояснює Михайло Окаринський.
Там поруч раніше був офіс КПУ, з будівлі якого систематично зрізали червоний прапор.

IMG_8076

IMG_8075

Вулиця Дівоча – старий Тернопіль. Такі будинки були раніше у місті.

IMG_8081

IMG_8084

IMG_8085

Масив «Східний», вулиця Лесі Українки. Спальний район – житлові будинки, школи. Абсолютно безликий, кажуть хлопці. Далі йде сумна розмова про наркоторгівлю. Місцеві мешканці кажуть, що наркотики продають дітям - між школами їздить "копійка", яка приторговує наркотою, і мєнти підозріло закривають на це очі - простіше кажучи, кришують.

IMG_8087

Проспект Степана Бандери (початок).

IMG_8090

Парк Національного відродження. Раніше називався Комсомольський парк. У ньому проходили масові мітинги, коли їх не дозволяли проводити на центральних площах.

IMG_8091

IMG_8096

Зліва – велика церква (фото не вийшло), справа – радянський літак. Біля нього два прапори – державний і червоно-чорний.

- Останній пам’ятник тоталітаризму, який я добиваюся, щоб його зняли, - каже Григорій Бурбеза. – Але є люди, які його захищають.

- Я за те, щоб його помалювати у фіолетовий колір, - каже Михайло Окаринський.

На вулиці Коновальця по один бік – церква УПЦ МП, по другий – римо-католицька церква. «Тут у нас цивілізаційний кордон», - жартує Михайло Окаринський. Хрест костелу – найвища точка Тернополя. До нього ходять іноземні студенти і багато українців.
«А у церкву УПЦ МП постійно ходять усі колишні менти, кадебісти, колишні партійні діячі. Які усвідомили себе великими християнами – всі вони тут».

IMG_8111

IMG_8115

IMG_8116

IMG_8122

IMG_8124

IMG_8125

IMG_8118

Пам’ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ біля костелу

«Усіх толерують, крім язичників», - журиться голова рідновірської громади міста Ігор Аркуша. Окаринський і Бурбеза розповідають, як вночі рідновіри встановили у місті свого ідола, але міська влада швиденько його прибрала. На що Аркуша відповів, що все, насправді, було вранці (рідновіри справи не роблять вночі, вночі справи роблять злодії).

Є поблизу масив, який називається «Канада». «Бо люди отримували посилки з Канади і купували кооперативні квартири у цьому районі».

IMG_8130

Служба Безпеки України. У них тут не одна ця будівля, а цілий квартал.

IMG_8133

Проспект Степана Бандери. Ліворуч - вулиця Генерала Шухевича

IMG_8135

IMG_8136

Розмальована військова техніка – у рамках акції з «демілітаризації міста». Комуністи дуже ображалися :) «Це «Свобода» все придумала». – «Це Олександр Смик придумав, начальник управління культури».

IMG_8141

Місцева Батьківщина-Мати, а далі - лемківська церква, побудована коштом приватних осіб – однієї родини на прізвище Шинке.

IMG_8148

IMG_8153

IMG_8147

Пагорб Слави – місце, де завжди відбуваються бійки з комуністами :) Нагадаю, що все це знаходиться на вулиці Генерала Шухевича.

IMG_8156

IMG_8159

IMG_8161

Вулиця Вояків Дивізії «Галичина». Назву свою вона отримала у 2004 році, перед президентськими виборами. За часів СРСР називалась Куйбишева, а до СРСР і одразу після – Довга.
Бруківка на ній – стара-престара, як на Личаківській вулиці у Львові.

IMG_8167

IMG_8164

- Цей міст у Тернополі є серйозною транспортною проблемою. Він вцілів з довоєнних часів, але краще б його розбомбили і побудували новий, бо дуже вузькі арки.

IMG_8169

Податкова

IMG_8172

Пивзавод «Опілля» (володіє ним Ярослав Джоджик)

IMG_8176

Тернопільське озеро. «Поки не поставили отих парапетів, сюди молодь приїздила пізно ввечері на машинах і займалася сексом».

IMG_8178

IMG_8191

IMG_8194

IMG_8190

Агенти ЦРУ приїхали

IMG_8200

Тернопільська обласна рада.

IMG_8212

IMG_8217

IMG_8221

IMG_8205

Пам’ятник Степану Бандері. Через контр-світло взагалі неможливо було сфотографувати. А парк називається парк Шевченка.
Площа рішенням сесії міської ради отримала назву Площа Степана Бандери.

IMG_8225

IMG_8233

Озеро і парк

IMG_8239

IMG_8231

IMG_8242

IMG_8256

Тут проводяться чемпіонати Європи з водно-моторного спорту

IMG_8245

IMG_8247

Острів Закоханих. Тут завжди багато весіль, а на місточку закохані вішають замки і викидають ключі у воду.

IMG_8257

IMG_8261

IMG_8271

IMG_8272

IMG_8273

IMG_8275

IMG_8259

IMG_8278

У тернопільських парках - вільний вай-фай

IMG_8283

IMG_8290

IMG_8297

На березі озера будується ще один дитячий майданчик. А цей "дядя Стьопа" стоїть тут вже давно, його пам’ятають кілька поколінь тернополян, як ще самі дітьми бавилися в цьому місці.

IMG_8302

"ШИНОК", в якому ми пообідали

IMG_8306

Григорій Бурбеза і Михайло Окаринський

IMG_8315

IMG_8324

Ліхтарі у Тернополі прикрашені гербом міста

IMG_8330

Цей фонтан "Каскад", який зараз реконструюється, називається в народі "Сльози Гронського" - бо його автора, колишнього головного архітектора міста Едуарда Гронського, невдовзі після відкриття фонтану арештували. Це було на початку 1970-х років.

IMG_8333

Тернопільський замок

IMG_8334

Покажчик для туристів

IMG_8335

IMG_8341

«У дарунок місту від сім’ї Заставних». "Скульптуру розміщено недалеко пологового будинку і молоді люди завжди приходять покласти якісь дрібні гроші до гнізда, потриматися за дитинку, що у гнізді, творення нової тернопільської традиції - закликання зачаття, вдалих пологів, здоров’я для новонародженого. Це відгук давніх дохристиянських традицій - принесення пожертв і прохання кращого у вищих сил. До речі, в Тернополі, чи не у єдиному місті в Україні - в пологових будинках, за давнім дохристиянським звичаєм, в халатах у породіль розпороті кишені, розв"язані всі вузлики, де вони мали би бути - для швидких і вдалих пологів", - коментує Ігор Аркуша.

IMG_8346


Кафедральний собор непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії УГКЦ. Збудований 1779, реставрований 1959 року. Резиденція архієпископа.

IMG_8358

Праворуч від входу Діва Марія з Немовлям,

IMG_8359

ліворуч – свята Текля, покровителька Тернополя.

IMG_8361

Ліворуч від храму – пам’ятник патріарху Йосипу Сліпому.

IMG_8366

Праворуч – пам’ятний хрест «З нагоди святкування 10-річчя створення Тернопільської єпархії УГКЦ. Жовтень 2003 р.».

IMG_8372

Навпроти - кінний пам’ятник королю Данилу Галицькому. Раніше на цьому місці стояв Ленін, але його зі скандалом зняли ще до того, як розвалився Союз.

IMG_8374

IMG_8384

IMG_8389

IMG_8367

Вулиця Сагайдачного – одна з найстаріших вулиць міста. (Праворуч від собору). За радянських часів називалася «Першого травня», а за польських часів – «Третього травня», бо 3 травня день польської конституції.

IMG_8369

Площа, де стоїть Данило Галицький, за СРСР називалася площа Свободи, а тепер – Майдан Волі.

Цей пам’ятник Данилу від початку був недобудованим пам’ятником князю Васильку Теребовлянському, який не доробили і не встановили через те, що, як кажуть у народі, розікрали кошти. Після того, як зняли Леніна, площа довго стояла порожньою, і тодішній мер, колишній комуніст, дуже боявся, щоб на цьому місці не поставили Бандеру – і вирішив терміново встановити тут Данила Галицького. Так «Василько» став «Данилом». Це відбулося приблизно у 1999-2000 році.

IMG_8474

IMG_8391

IMG_8476

Вдалині видно пам’ятник Тарасу Шевченку


IMG_8477

IMG_8478

IMG_8481

IMG_8482

IMG_8487

IMG_8488

Самісінький центр міста. Театральний майдан. Він закритий для в’їзду транспорту.

IMG_8491

З одного боку - театр,

IMG_8503

з іншого - монумент незалежності України.

IMG_8499

Дівчата торгують солодощами


IMG_8505

IMG_8512

Пам’ятник Пушкіну. Ігор Аркуша: "За совітів в нас казали, що Пушкін і Тернополі - найсміливіша людина, оскільки він обернений спиною до КГБ ( будинок позаду Пушкіна колись займав КГБ. Там ще досі збереглися в підвальному приміщення камери і катівні, у яких зараз музей)".


IMG_8524

IMG_8525

IMG_8529

IMG_8531

За монументом Незалежності - алея з фонтанами, де гуляють мешканці міста

IMG_8539

На зеленій табличці написано, що вигул собак заборонено, але песик не вміє читати :)

IMG_8544

IMG_8550

Дідусь грає на сопілці

IMG_8564

Зверніть увагу на даму у правому верхньому куточку. Вона ще з’явиться

IMG_8574

Невелика фотосесія зі мною на тлі фонтанів та іншої місцевої краси (знімала Катя Калуш, за що їй щира подяка):

IMG_8577

IMG_8579

IMG_8581

IMG_8585

IMG_8586


IMG_8588

А ось і дама, про яку йшлося вище. Раніше тут сиділи дві дами. Їх подарував Тернополю американець, нині вже покійний. Вони мило спілкувалися, допоки одну з них не вкрали (незважаючи на те, що навпроти - міліція). Відтепер тернополяни і гості міста залюбки складають другій, самотній, компанію.

IMG_8593

IMG_8594

IMG_8600

IMG_8609

Український дім "Перемога" - культурний центр. Назва "Український дім" з’явилася вже за нинішнього мера.

IMG_8614

Пам’ятник Соломії Крушельницькій

IMG_8615

IMG_8618

IMG_8621

Ігор Аркуша: "На цьому місці колись стояв високий костел. Його підірвали "визволителі" десь у 50-их. І на його місці вбахали одоробало Універмагу".

IMG_8625

IMG_8628

Тернополяни на зупинці

IMG_8677

Дорогою до вокзалу бачила й таку вивіску

IMG_8679

Ось такі цікаві потяги - купе на 6 сидячих місць, зі скляними дверима - їздять тепер до Тернополя. Таким я їхала туди і таким самим верталася назад. Але туди їхала вдень, а назад вночі. Сидіти всю ніч було б важко, але людей було мало - у моєму купе, крім мене, лише одна людина, отже, я майже всю дорогу спала, лежачи на трьох сидіннях, як в електричці :)

P.S. Кнайпи сюди не влізли, про них буде окремий пост :)
Tags: подорожі, тернопіль
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 31 comments