Цих двох молодих чоловіків звати Віталій і Женя. Один з них вже вісім, а другий десять років професійно займаються промисловим альпінізмом.
Спеціально для ІА "Поряд з вами" хлопці погодились розповісти про тонкощі своєї професії.
Промисловими альпіністами часто стають просто альпіністи - ті, що ходять зі спорядженням у гори, але ні Віталій, ні Євген раніше цим не захоплювались. Женя приїхав до Києва у 2003 році з Дружківки, що на Донеччині, а Віталік у 2005-му з Олександрії Кіровоградської області. Через знайомих хлопців знайшли роботу, один з одним познайомилися вже в бригаді. Зараз вони удвох самі є бригадою.
Промислові альпіністи використовують практично таке саме спорядження, що й звичайні. Такі самі карабіни, "кроль", "жумар", "шант". Але є і нюанси: якщо в горах головне - легкість спорядження, і карабіни роблять з алюмінію і дюралю, то для промислових альпіністів головне - надійність, і карабіни у них важчі, зі сталевих сплавів, переважно російського виробництва. На Печерську є Інститут проблем міцності, а при ньому - ТОВ "НСЦ Стандарт", яке щопівроку тестує все спорядження альпіністів і наклеює на нього відповідну бірку (на фото).
Обладнання, яке на хлопцях, належить фірмі. Раніше, коли "самі займалися", використовували власне, зараз воно лежить у них вдома.
У Києві є учбові центри, де готують промислових альпіністів. Навчання триває два тижні, після закінчення учні складають екзамен і отримують документ, що дає право працювати "на висоті". Щороку треба проходити переатестацію.
- Але ж там на курсах, - кажуть хлопці, - тільки висіти вчать. Але просто висінням на фасаді нічого не заробиш. Треба вміти і фасади фарбувати, і труби міняти, і робити дрібний ремонт, утеплення різне...
Віталію і Євгену доводилось усім цим займатися. Але останні 4,5 роки вони працюють на клінінгову компанію - тобто, переважно займаються миттям і чисткою. Взимку також чистять сніг, збивають бурулі.
Втім, робота у хлопців сезонна, взимку її мало, бо холодно і слизько. Підробітки бувають, але в цілому - за півроку треба заробити на весь рік.
Фірма знаходить об’єкти, а хлопці самі оцінюють роботу, яку треба зробити. У них є невелика ставка (взимку вони теж її отримують), а решту грошей беруть або як плату за квадратний метр, або як суму за весь об’єкт. "Фасади ж різні бувають. Одне діло, якщо як цей готель - суцільне скло, тут за квадратний метр можна брати менше, але охопити більше. А бувають звичайні вікна у будинку".
Об’єкти, з якими вони переважно працюють - це 5-зіркові готелі (наприклад, "Інтерконтиненталь", готель "Опера"), Чернігівський пивоварний завод, завод "Сармат" у Донецьку... "У нашої фірми в усіх містах-мільйонниках є відділення. Так що ми не лише в Києві працюємо. От нещодавно їздили у Донецьк... Якщо серйозний об’єкт, то у фірми обов’язково має бути ліцензія і має бути протестоване все обладнання".
Хлопці скаржаться на те, що їхня робота все більше знецінюється.
- Раніше, - розповідає Віталій, - у Києві було декілька бригад, людей по 10, всього біля 50 промислових альпіністів на Київ. Їх усі знали, і у них завжди була велика потреба. Вони могли півроку працювати, а півроку відпочивати, наприклад, ходити в гори. А зараз людей стало дуже багато. Роботи теж багато, але працівників ще більше. А чим більше людей, тим нижчі ціни. От припустимо, раніше за квадратний метр брали 20-25 гривень. А зараз 6 гривень - це вже добре. А бувають люди, які і по 3, і по 4 гривні працюють.
Приїздять із місць, де зовсім немає роботи, живуть по 8 чоловік у кімнаті, сплять по три яруси. Приїхали, попрацювали за копійки, збили всім ціни - і додому. Їм же не треба ні утримати ціни, нічого. А роботодавцю вигідна низька ціна, на решту - в тому числі і на знання, і на безпеку людей - йому плювати.
Якщо ви пройдете по Києву і побачите людей, які висять на фасадах, у половини ж - та що там у половини, у 90% немає ліцензій. Ми в учбовому центрі отримали "корочку", а багато хто її купує. Можу навіть розказати, скільки це коштує: нова - 500 гривень, а продовжити існуючу (щороку) - 300 гривень... Звичайно, людині зовсім з вулиці не продадуть. Ти прийдеш до них, вони тобі пару питань поставлять - наприклад, "на чому висиш?" - і зразу побачать, якщо людина цим не займається. А якщо бачать, що займається - продадуть.
Бути промисловим альпіністом, кажуть хлопці, досить важко. Влітку спека, взимку холод. Ще одна проблема - небезпечність роботи.
- На Печерську взимку минулого року розбився альпініст. Він мив житловий будинок, внизу був банк - і впав. Хто винен, чому впав? Хто йому підписував наряди - ніхто не знає. Зазвичай роблять крайнім того, хто загинув.
Тому ми дбаємо про свою безпеку. От, наприклад, французький шант.
Він коштує більше 700 гривень. Але жити захочеш - заплатиш, бо це твоя безпека.
Нас примушують працювати у касках, і це правильно, бо різне буває - наприклад, п’яний з верхнього поверху викине у вікно пляшку, а пляшка з висоти в голову - це... Були випадки, коли обрізали мотузки. Один альпініст працював, потім на одному з поверхів присів відпочити - а повз нього вниз летить його мотузка. Хтось вгорі обрізав, щоб у хазяйство собі забрати. Пощастило йому просто, що не висів на ній.
Ще є проблема - металеві карнізи. Вони як леза, об них під вагою альпініста може перетертись мотузка. Щоб цього не сталось, ми їх іноді плоскогубцями загинаємо, молоточками розвальцовуємо. Життя дорожче за ті карнізи. А іноді мотузку вставляємо у шланг...
Віталій і Женя вже мають власні сім’ї. Обоє знімають житло на Харківському масиві. Скільки ж їм треба заробляти на місяць, щоб прогодувати родини?
- В середньому можна заробити десь тисяч 7-8 на місяць. Але для цього треба працювати повний світловий день - з 8-ї до 8-ї, а іноді й більше...
Олена Білозерська
ІА "Поряд з вами"
http://www.poryad.com/?p=20732
