Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

На мене написали донос, що я нацистка

Друзі, я ж нічого не знала, а тут, виявляється, навколо моєї персони цілий скандал розгорівся.

Після моєї перемоги у конкурсі блогів The Bobs, де я стала кращим україномовним блогером за версією користувачів Інтернету (46%) і посіла третє місце у всесвітньому конкурсі блогів (10%), двоє або троє людей, здавна негативно до мене налаштованих, написали донос організаторам конкурсу, що я начебто нацистка і блог мій нацистський, а отже, не мав права брати участь у конкурсі, організованому німецькою медіагрупою "Deutsche Welle".

telega

Нарили цитат із моїх постів 5-6 річної давнини - що я вважаю корисними акції під гаслом "Пам’ятай, чужинець, тут господар українець!" (вони, вочевидь, із цим незгодні і вважають, що господарями в Україні має бути хтось інший). Також відкопали цитату, де я пишу, що через багато років у Берліні стоятиме пам’ятник Гітлеру (як Чінгісхану у Монголії, хоча він вчинив не менше звірств; як Леніну і Сталіну, які вбили людей на порядок більше, ніж Гітлер з Чінгісханом разом узяті). Мала я рацію щодо цього пам’ятника чи ні - сперечатися марно, це покаже лише час.

Ще мене звинувачують у тому, що я симпатизую "нацистським організаціям" ВО "Свобода" та "Патріот України". Здається, більше нічого не нарили.

Вочевидь, вони сподіваються, що я зараз почну виправдовуватись. Звісно ж, і не подумаю. У профайлі мого ЖЖ чітко написано, хто я: "Безпартійний, позаорганізаційний, незалежний журналіст правих поглядів". Я свої погляди ніколи не міняла і не приховувала.

Звісно, я не нацист і не фашист. Більше того, вважаю, що нацистів і фашистів у сучасній Україні або нема, або мені про них нічого не відомо.
ВО "Свобода" - парламентська партія. "Патріот України" - офіційно зареєстрована громадська організація. Якби у їхній програмі чи публічних виступах лідерів було щось нацистське, їх, як мінімум, одразу заборонили б.

Також ніде у моїх публікаціях немає закликів до знищення чи дискримінації людей за расовою ознакою.

До того ж, я, як багато хто знає, виступаю проти авторитарного режиму Януковича і публічно підтримую всіх опозиціонерів, до яких би партій чи організацій вони не належали.

Мої погляди - це бажання вивести мою державу, причому якомога далі, з-під впливу імперської Росії, колишньої метрополії. Далі від Росії - ближче до Європи.
Наскільки мені відомо, люди, які на мене скаржаться, мають діаметрально протилежні погляди і не можуть через це зберігати неупередженість.


Ті ж, хто називають мене виключно "рупором правих", свідомо чи не несвідомо замовчують, що я висвітлювала і ліві молодіжні акції, і величезну кількість протестів, які до правого руху не мають жодного відношення (найвідоміша - підприємницький Майдан). Що останні три роки, після зміни в Україні влади і початку політичних репресій, переважно займаюся правозахистом, в тому числі захистом прав журналістів. Причому підтримую не лише тих людей, які поділяють мої погляди.

(Принагідно подяка вінницькому правозахиснику Дмитрові Гройсману за гранично гідну позицію у цьому питанні).

Ну, і наостанок пара слів про тих, хто пише ці доноси (прізвищ принципово не називатиму). Комусь можуть не подобатись мої погляди чи мої статті - але ніхто не може звинуватити мене у тому, що я бодай раз у житті написала на когось доноса у якусь інстанцію - що він, наприклад, ультралівий активіст, російський шовініст, платний агент ФСБ чи просто написав щось недозволене. Ну, не пишу я доносів. Гидую.

А хто ж пише?
Пишуть такі самі люди, які у 1937 році "стукали" в НКВС на сусіда, що він анекдоти про владу розповідав. Сусіда саджали як "ворога народу", а донощику діставалася його кімната у комунальній квартирі. Чи на начальника доноси писали, щоб його місце зайняти.

Це люди, які бояться чесної конкуренції зі своїми опонентами. За великим рахунком, це вороги демократії, бо вони хочуть штучним шляхом позбутися конкурентів, щоб отримати змогу перемагати не за діловими чи творчими якостями, не за більшістю відданих голосів, а домовившись у своєму колі, хто "наша людина", а хто "підлий фашист". Їм обов’язково потрібні якісь сита, бо перемагати у чесній боротьбі вони чи то не бажають, чи просто нездатні.

Чорна заздрість була і є в усі часи, за всіх режимів. Тільки в минулі часи тих, хто комусь заважав, звинувачували в тому, що вони агенти імперіалізму і американські шпигуни, а зараз - що вони фашисти і нацисти.
Те, що об’єктом таких нападок стала саме я - скажу чесно, шалено тішить :).
Tags: конкурс, українофоби, я
Subscribe

  • Загинув побратим...

    Загинув побратим. Ярік Карлійчук, він же "Малий". З 10-ї гірськоштурмової. Під Шумами. Куля снайпера. Залишились дружина і крихітний синок.…

  • Морпіх з кицькою

    Наша прекрасна Irena Mykoliv продовжує серію малюнків за мотивами книги #ЩоденникНелегальногоСолдата. На цьому малюнку - морський піхотинець із…

  • Обід з президентом

    Сьогодні мала честь бути серед ветеранів, запрошених на зустріч з президентом Литовської республіки паном Гітанасом Науседою. Зустріч була…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 99 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →

  • Загинув побратим...

    Загинув побратим. Ярік Карлійчук, він же "Малий". З 10-ї гірськоштурмової. Під Шумами. Куля снайпера. Залишились дружина і крихітний синок.…

  • Морпіх з кицькою

    Наша прекрасна Irena Mykoliv продовжує серію малюнків за мотивами книги #ЩоденникНелегальногоСолдата. На цьому малюнку - морський піхотинець із…

  • Обід з президентом

    Сьогодні мала честь бути серед ветеранів, запрошених на зустріч з президентом Литовської республіки паном Гітанасом Науседою. Зустріч була…