Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Про ситуацію на каналі TVi

TVi-flagДуже довго нічого про це не писала, бо вважала це трохи неетичним: сама не маю до ТВі жодного відношення, а там конфлікт, по обидва боки якого опинилися колеги, яким я симпатизую.
Не тільки не писала, а й довго не вивчала детально цю ситуацію. В голові з перших годин з’явився усереднений образ конфлікту між власниками, в який вони втягнули журналістів - тобто, гранично неприваблива і нецікава для мене ситуація. Але оскільки час іде, а цей конфлікт не вичерпується, довелося сісти і розібратися.

Вималювалась така картина. Двоє збіглих з путінської Росії бізнесменів, Гусинський і Кагаловський, організували в Україні власний телеканал. Оскільки ж вони фінансисти, а не творчі люди, на творчу роботу вони узяли Миколу Княжицького. Той канал ТВі, який ми знаємо і дивимось - зробив Княжицький.

Потім бізнесмени пересварилися, і Кагаловський за підтримки Княжицького випер з каналу Гусинського. Що було не так вже й погано, оскільки багатоголів’я, як у дракона, до добра не доводить. Але після цього Кагаловський залишився власником, а Княжицький - звичайним найманим працівником, що, в принципі, було несправедливо і мало його зачіпати.

Далі Микола Княжицький по списках "Батьківщини" проходить до Верховної Ради і вже не може очолювати телеканал. Замість нього призначають Наталію Катеринчук.
Депутатство - лише на 5 років, і Княжицький, по суті, опинився в ситуації "а вас тут не стояло". Який-небудь голова концерну, якщо стає нардепом, формально залишає свою посаду, але ж де-факто всі важелі управління залишаються у нього, і по закінченні каденції він усе своє отримує назад. А Княжицький, вклавши багато років, сил і праці у канал ТВі, фактично залишився ні при чому. Останньою краплею стало те, що у нього захотіли забрати дорогу автівку, яка, вочевидь, належала каналу і яку Княжицький, ставши нардепом, залишив за собою. Через цю автівку все й почалося.

Невеликий ліричний відступ. Будь-який нормальний працівник на роботі якісно працює і мріє про підвищення зарплатні, а можливо, й посади. Якщо це йому вдається, він просувається щаблями кар’єрного зростання, його зарплатня, обов’язки і можливості збільшуються, але пріоритети залишаються незмінними.
І чомусь ми усі думаємо, що коли він ступає на певний достатньо високий щабель - стає депутатом, чи міністром, наприклад - він одразу ж забуває про особисте і починає думати про Батьківщину :) А це ж не так. Скільки він думав про неї, коли був звичайним клерком - стільки думатиме й міністром. А решту часу - про особисті інтереси.

Досвід показує, що особисті образи, амбіції тощо керують навіть політиками найвищого рівня. Борис Єльцин розвалив СРСР, щоб усунути від влади Горбачова. Віктор Ющенко віддав Україну Януковичу, щоб помститися Тимошенко.
Всі вони - живі люди, і не варто чекати від них більшого, ніж те, на що вони здатні.

Отже, ображений Княжицький, спершись на якісь ще не досліджені сили, представником яких є фіктивний інвестор Альтман, зробив на каналі переворот і випер Кагаловського і Катеринчук. Боротьба триває. Не чіпали б його автівку - нічого цього б не було.

І наостанок скажу те, що кажу постійно. Наші опозиціонери - ні на краплину не кращі, ніж вони є насправді. А які вони насправді - ми всі чудово бачимо. Але вони мають отримувати від нас всезагальну підтримку - аж допоки не усунуть від влади Януковича. Бо через нього ми можемо і державу втратити. Та й покращення вже дістало.
А потім ми їм задамо. Але тільки потім.
Tags: журналістика, рейдерство
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 11 comments