Дотисли Януковича - все-таки європейці, ми тут, на жаль, ні до чого, але коли політв’язень, тим більше, хворий, тим більше, який так мужньо тримався, опиняється на волі - це завжди велика радість.
Портрет Юрія Луценка моєї роботи (2005 рік) з його автографом
Тепер кілька місяців Юра буде лікуватися і, сподіваюся, повністю одужає. А от щодо його подальшого майбутнього вже роблять різні погані прогнози. Що він нібито скасує судимість і стане четвертим опозиційним кандидатом у Президенти на радість Януковичу. Що розколе "Батьківщину". Що виступатиме проти союзу зі "Свободою".
Останнє, на жаль, імовірно. Бо звільнили Луценка європейці, а вони в нас дуже толерантні і націоналістів не люблять.
Що ж до іншого - Луценко і до тюрми дурнем не був, а в тюрмі, сподіваюся, у нього був час про все подумати. "Воно з-за грат свободу краще видно. То добрий вишкіл іноді - тюрма" (Ліна Костенко). Не для того він у тюрмі страждав і голодування оголошував, щоб увійти в історію як людина, що розколола опозицію і привела до влади Януковича.
Знаю точно, що він не зламався і з політики не піде. Думаю, схоче помститися Януковичу і його поплічникам. Щоб йому помститися, треба його перемогти. А для цього потрібна єдність.
Отже, судимості Луценко не позбудеться (це не вийде просто) і участі у президентських виборах в якості кандидата не візьме. Він буде когось підтримувати. І дуже сподіваюся, що підтримуватиме саме єдність.
Іншого гідного шляху - ну, немає в нього.
А ще - йому тепер доречно зайнятися звільненням інших політв’язнів. За повним списком, якщо сам не знає, раджу звернутися до КВП.
Така поведінка остаточно змила б з пам’яті людей Юрине політичне минуле, де не завжди все було добре (бо, наприклад, менти і при ньому людей катували, і багато чого іншого теж було), і дала б йому можливість стати моральним авторитетом для значної кількості українського суспільства.
