Початок тут:
http://www.bilozerska.info/?p=12532
Знімаю я, розповідає голова Краматорської ГО "Фонд розвитку громади" Станіслав Черногор.
Поснідавши, ми продовжили нашу "екскурсію крізь вікно машини".
- Універмаг «Кристал» тепер називається «ЦУМ-ЦУМ». Там навіть вивіска така висить.
У місті немає чітко вираженого центру. Не можна сказати «зустрінемось у центрі». Центр – це і палац, і площа, і весь цей район.
Зараз ми повернули на вулицю «Дворцовая». Її так назвали через палац. До того, як був побудований тут палац, ця вулиця називалася проспект Будівельників. А коли палац побудували, назвали її «Дворцовая». Українською мовою це переклали як «Двірцева», від слова «дворик». Реклама дуже псує вигляд.
Зараз розроблений проект – будуть прибирати оці всі тополі старі.
Ця вулиця зветься Ювілейна.
Торговий центр «Аврора»
Перехожі
- Позаду у нас східна частина Краматорська. Зараз доїдемо до цивільного аеропорту.
- Колишній цивільний аеропорт, зараз місце для розваг і пікніків – «Гарний коник», «Формула швидкості», на шашлики люди сюди приходять. Літаків нема, усі приміщення приватні.
Вертаємось від аеропорту назад...
Стела на в’їзді у Краматорськ
Фотографуємось біля неї
Станіслав розповідає, що з його ініціативи усі 7 під’їздів у цьому будинку креативно привели у пристойний вигляд
- Це пустир. За радянським генпланом тут мав бути самий центр міста. Але СРСР закінчився, і центр пішов, там залишилася лише бібліотека – єдина з того проекту.
У цій бібліотеці я й читала лекцію. Це був так званий "Вуличний університет".
Трохи кадрів з лекції:
Спільне фото на згадку на сходах бібліотеки... (Станіслав Черногор - крайній зліва у першому ряду).
Про бібліотеку, до речі, слід сказати кілька слів окремо. Вона не в занепаді (принаймні, на вигляд) і виглядає, як зразково-показова публічна бібліотека 80-х років + Інтернет і вай-фай. Всередині охайно, затишно, працівниці ввічливі і люб’язні, стелажі, таблички і покажчики у повному порядку, на почесному місці професійно зроблена виставка про Висоцького.
Це така новомодна дурість, називається "Гарлем-шейк" :)) Її обов’язково треба було станцювати саме тоді, бо за місяць ніхто не згадає, що це таке :)
Після лекції екскурсія тривала далі.
- От закінчився пустир, який мав бути центром міста. Зараз ми направляємося у відносно новий мікрорайон міста, побудований у часи СРСР (кінець 80-х). Райони міста у нас в побуті називаються, в тому числі, й за назвами місць, де відбувалися катаклізми. Наприклад, праворуч у нас мікрорайон «Даманський» - за назвою острову, за який у 1969 році боролися росіяни і китайці.
Оці три багатоповерхівки – це район «Живі і мертві», бо за ними цвинтар.
Зараз ми опускаємося униз, це балка Кутова. У 1943 році по цій балці зліва направо пройшли радянські танки, вискочили несподівано перед німецьким аеродромом і захопили його.
Траси, на яких тренуються мотоциклісти.
Ось якраз один їздить.
На цьому місці знімався епізод фільму Оксани Байрак про евакуацію із Прип’яті. Насправді це зовсім не схоже на Прип’ять.
Справа – такий самий ландшафт, як був у Краматорську у 20-30-і роки – цілина.
Мікрорайон «Чорнобиль» - в офіційних документах він зветься мікрорайон Лазурний – через оці блакитні вставки у стінах будинків.
Мікрорайон "Лазурний"
- У той бік буде розвиватися місто, і хоча це східна його частина, мікрорайон буде зватися «Північний». Якщо колись його побудують, звісно.
Ці три будинки - мікрорайон «Чечня».
Це все мікрорайон "Чечня". А далі у нас ще є район «Долина бедных». Там живе наш мер і вся еліта.
Селище Біленьке. Одне з ключових селищ, з яких почало рости місто.
- Таких заправок у нас 4 штуки, у них найнижчі ціни у місті.
По ліву сторону – мікрорайон Лазурний...
....по праву – 9-поверхівки – район "17-й участок". На місці цих 9-поверхівок ще в кінці 80-х стояли дерев’яні будиночки, отримані від Німеччини у рахунок репарацій. Називалися вони «фінські».
От такого типу – двоповерхові будиночки, жовті – це довоєнні і одразу післявоєнні.
Оцей сірий будинок – відділ по боротьбі з організованою злочинністю. У ньому робили Вередюка цапом-відбувайлом у справі Александрова.
А оця будівля з зеленим дашком – це природоохоронна прокуратура.
Рожева арка – вхід у парк.
Тут ми пообідали.
Міський відділ міліції
Цими металевими «кругляшочками» у 50-і роки позначали пішохідні переходи.
Оцей храм побудований на місці колишнього літнього кінотеатру. Звісно, Московського патріархату.
Тягнеться парк Ювілейний...
Донбаська державна машинобудівна академія.
Озеро біля Шлакової гори. Одне з каскаду озер. На горизонті у лівій частині фото, якщо дуже добре придивитися, можна побачити півколо - це атракціон "Колесо огляду".
Ось воно ближче.
«Тут хтось живе» - «Та ну - хтось живе, копачі щось нарили і метал здали» :)
Чорних і сірих копарів у цих місцях багато.
Їдемо у бік вокзалу...
Чекаємо на потяг у піцерії біля вокзалу. На виході мене проводжає сумними очима ось такий собака...
Ось вам і вся розповідь про Краматорськ. Сподіваюсь, було цікаво, портрет міста ви побачили, атмосферу відчули. А мені поїздка і люди, яких зустріла, дуже-дуже сподобались. Дякую, друзі, вам за все.
