Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Краматорськ очима киянки :) Фотоподорож. Частина 1

IMG_1861

Минулої суботи була у Краматорську - читала лекцію у так званому "Вуличному університеті", який організувала Краматорська ГО "Фонд розвитку громади". Тему обрала жартівливу - "Як бути відомим блогером і щоб тобі за це нічого не було" (відповідь: ніяк, поки влада не зміниться).

Але пост буде не про мою лекцію, а про місто Краматорськ. Моя "приймаюча сторона", гарний чоловік на ім’я Станіслав Черногор, влаштував мені півторагодинну екскурсію містом на власному авто. Він справжній краєзнавець і знає про своє місто буквально все.

Я, наскільки могла, записувала його розповідь і паралельно клацала фотоапаратом. Не все встигала сфотографувати, бо їхали швидко. Багато також неякісних фото, бо знімала на ходу крізь скло. Але головне ви побачите.

Основні враження від Краматорська - достатньо велике промислове місто, яке переживає зараз не кращі часи, з купою заводів та інших підприємств, практично всі з яких належать двом-трьом олігархам. Ці підприємства розкидані серед житлових кварталів, що не є здорово для людей. Місто розташоване на схилах великих пагорбів і на дні, в ямі між ними, і зранку, кажуть місцеві, над ним стоїть смог.
Вся символіка і назви - ще радянські, такий трохи дивний сімбіоз пізнього Совку і сучасного дикого "донівського" капіталізму. Сказати "обличчя" буде негарно, але символ міста - величезна шлакова гора, з якої досі добувають метал.
При цьому всьому - особлива неповторна аура міста і, головне, цілком притомні люди. Кажуть, дали за "регіоналів" чи не найнижчий відсоток в області.
Бачила активну молодь і активних людей зрілого віку, які нічим не відрізняються від активних киян.

Але краще хай розповідає Станіслав - як місцевий.

IMG_1611

- Більшість доріг на Донеччині пролягають по старих скіфських і сарматських шляхах.

Насправді Краматорськ – справа мутна і темна. У нас тут є клуб краєзнавців, але досі невідомо, від чого походить назва міста. Є багато версій: КрамА Торская, «крамА» – це як на тканині кромка, «Торская» – це як межа держави. В тому числі й ріка у нас називається Казенный Торец – тобто, державний кордон.
І є версія, що від слова «крам» – товар, а «тор» – це дорога, тобто, «Торговий шлях».
І це може так бути, бо з Азову через Краматорськ йшла сіль, у бік Азова в Турцію гнали рабів. Варіантів назв мінімум 6, але достеменного досі нема.

У Краматорську немає ніяких шахт. Була лише одна охрова шахта, де добували фарбу, але зараз вона закрита.

IMG_1614

Ось це, по суті, західна межа міста. Ось завод «Кондиціонер». Він належить групі "Норд".

IMG_1627

Все місто знаходиться на схилах гори, в долині. Тут і там – верхні точки міста. Я живу у верхній точці міста і можу бачити захід сонця. Але вся ця пойма, весь дим, який іде з заводів…У радянські часи тут було біля 40 великих промислових підприємств, не рахуючи дрібних.

IMG_1619

IMG_1622

IMG_1623

IMG_1631

IMG_1634

Одна з історичних будівель міста Краматорська. У Краматорську почала розвиватися промисловість завдяки іноземним інвестиціям. Зокрема, 112-113 років тому Краматорським металургійним товариством «Фицнер и Гампер» був побудований завод. Потім з нього зробили два. Ця будівля належала комерційному директору металургійного товариства Протце.

Оте крайнє вікно з правого боку – саме від того місця з підвалу у бік заводу СКМЗ практично по прямій веде підземний хід.
Після Другої світової війни у ньому гарантовано ніхто не був. Його після війни вскривали два чи три рази під час земляних робіт, але вниз ніхто не спускався. За попередньою версією, цим підземним ходом комерційний директор Протце ходив просто на завод.

Після революції у цій віллі Протце містилася ЧК, потім НКВС, потім гестапо, потім знову НКВС і зараз там перше відділення міліції, яке «обслуговує» район Старого міста.

IMG_1637

IMG_1639

- Зараз ми назад повертаємося до вокзалу...

IMG_1641

Вокзал побудований в 1950-і роки. До цього залізничний вокзал знаходився по інший бік залізниці. Тут, через залізницю, знаходиться вже майже зруйнована перша у місті двоповерхова кам’яна будівля.

Місто стало містом, тому що тут свого часу будувалася Курсько-Азовська залізниця. Це було ще за царя Панька – коли розвивався Донбас. А Донбас став розвиватися саме завдяки будівництву залізниць. Це було десь у 1880-і роки. Тут виник полустанок, роз’їзд, потім дві станції, почали поруч з ними будуватися заводи…

Ось ця багатоповерхівка (знімати не встигаю - О.Б.), і біля неї 4-поверхівка, і між ними вузький прохід – ось до цього місця доходить той підземний хід. Далі на територію заводу нікого не пустили.

Ці будинки ще довоєнні. Це селище називається Старопочтовая.

Є ще у місті селище Петрівка, напівзруйноване вже – там будинки ще позаминулого століття, врослі у землю.

IMG_1645

Завод СКМЗ і доменні печі, які ми там бачили – це все відносилося до цього Краматорського металургійного товариства.

IMG_1647

Зараз ми проїздимо ріку Казенний Торець, у нас за спиною залишилися землі Війська Запорозького, і ми в’їздимо на територію Дикого Степу. Дійсно, до 1930-х років тут був лише степ.

IMG_1648

Парк імені Леніна був закладений клятими капіталістами, експлуататорами трудового народу ще 110 років тому. Тут же була і перша у місті футбольна команда, якій вже років 100 є.

IMG_1651

Стадіон «Авангард», на ньому грає краматорська команда, відновлена рік тому. Вона вже грає у першій лізі.

IMG_1657

Я не встигла сфотографувати річку, ми розвертаємось і під’їздимо впритул до неї.

IMG_1658

Цей міст відновлювали після відходу радянських військ німецькі інженерні частини, потім його, мабуть, переробляли. Там є ще залишки одного мосту.

IMG_1659

- Зараз ми під’їздимо до перехрестя. Це ми в’їжджаємо на трасу Донецьк-Слов’янськ. У Слов’янську вона вливається у міжнародну трасу Харків-Ростов. Раніше вона була пожвавлена, зараз вже не фонтан.

IMG_1662

Це перехрестя є важливим транспортним вузлом. Під час Другої світової війни це перехрестя охороняв німецький дот. Він і зараз є, тільки повністю засипаний землею. Тут висота підземного переходу, коли у нього входиш, там є такий уступчик висотою 1,85. Думали, що це пішохідний перехід, зроблений під дотом, але 3-4 тижні тому з’ясувалося, що низька стеля – банальна помилка будівельників.

- Тут (сфотографувати не встигла – О.Б.) стояв пам’ятник Серго Орджонікідзе, зараз його вже нема, бо за ним ніхто не стежив. Чому Орджонікідзе – бо завдяки його наполяганням у місті був побудований у 30-і роки Новокраматорський машинобудівний завод.

По лівий бік від нас – селище Петрівка – одне з перших селищ. Є нові будинки, є старі. Половина його зруйнована, люди відселені, бо, по-перше, шлакова гора, по-друге, труби.

IMG_1673

Шлакова гора. Це все – відходи металургійного виробництва, які вивозяться. Тут є балка, глибокий яр, йде нагору кілометри три. І чим нижче, тим глибше, бо це вже, фактично, насипана згори дорога. Тут був каскад з двох озер, і в цьому яру добували крейду, яка йшла на будівництво міста у 30-і роки. Там ще досі є напівзруйновані печі по віджигу крейди.

В кінці позаминулого століття тут було звалище. У найглибше його місце почали вивозити відходи металургійного виробництва. Зараз з цього добувають метал. Бо у багаті радянські часи – відливка не пішла – все, на шлакову гору. Там багато металу в цій горі лежить. Вона вже змінила трьох або чотирьох власників, і кожен продовжує знаходити там метал, і він іде в металургію.

У радянські часи, коли все ще більш-менш нормально працювало, сюди вели залізничні шляхи, і коли відбувалася плавка, то це розплавлений метал – нагорі спливає шлак і внизу осідає шлак. Метал зливали, а легку і важку фракцію шлаку заливали у вагон, як велетенська чаша, і потім зливали сюди. З усього міста, це робили і вдень, і вночі. І з усього міста було прекрасно видно червону заграву звідси. Бо десятки тонн рідкого металу виливалися сюди. Це був один із символів міста. А другим був військовий аеродром. Він і зараз існує, але літаків нема, і зараз він називається «аеродром підскоку» - запасний аеродром на випадок аварійної посадки.

До речі, ось цей шматок біля шлакової гори вважається одним з найбільш аварійних у місті.


IMG_1680

- Краматорськ – одне з небагатьох міст, де виробництво розташоване практично у центрі міста.

IMG_1683

IMG_1684

IMG_1688

- Зараз ми поїдемо у північну частину міста. Мікрорайон міста називається Станкострой. Тут трохи далі завод важкого верстатобудування. Там за посадкою – покинуте селище, там жили цигани.

IMG_1692

- Зараз ми вже у північній частині міста. Тут є Краматорський завод важкого верстатобудування. Є Фурлендер – випускає вітряки у рамках схем із зеленої енергетики. Тут у місті нагорі теж збираються будувати два вітропарки. Хоча там крейдові гори – це заказник у місті.

IMG_1694

Ось там завод Енергомашспецсталь – теж достатньо великий, свого часу відносився до атомного машинобудування, на ньому робили обладнання для ЧАЕС. Минулого або позаминулого року цей завод продали росіянам.

IMG_1708

Ці 9-поверхівки збудовані на місці одноповерхових бараків, у яких жили перші будівельники цих заводів.

IMG_1715

Дерева у нас обрізають, потім вони виходять кульовидної форми.

IMG_1718

- Це історична будівля Краматорська, перший диспетчерський пункт трамвайного сполучення у місті. Він був відданий в оренду підприємцю, підприємець там вставив пластикові вікна, потім викупив за залишковою вартістю…

IMG_1723

- А це – ганьба міста Краматорська. Крам-Глобал-Арена. Ковзанка. Замислювалась бути критою, але вона не крита. Це був ніби соціальний проект американського інвестора, який вступив в управління Краматорською ТЕЦ. Але фактично вони за божевільні гроші зробили лише низ. За їхніми звітами, це обійшлося десь у пару мільйонів гривень, там стоїть холодильне обладнання, але працює ковзанка щосили один місяць на рік – коли сильні морози.

Там, де залізний паркан, була будівля технічної бібліотеки. До цього була довоєнна бесідка відпочинку. В кінці минулого року бібліотеку повністю зруйнували, сміття висипали в балку і збираються будувати тут ресторан, готель і так далі.

IMG_1726

Це парк Пушкіна, засаджувався у 30-і роки. Це було комсомольське будівництво.

IMG_1732

- Справа – танк. Справжній Т-34.

IMG_1735

- Ось це – цікаві будинки сталінської архітектури. Цікаве місце – ось ці колони. Змісту якогось у них я не бачу, але таких будинків у місті лише два, один навпроти одного.

IMG_1741

IMG_1745

Це, якщо не помиляюся, вулиця Шкадінова

IMG_1747

Під’їзд з "ліхтариками"

IMG_1749

Житловий будинок. У коментарях підказують: у роки німецької окупації у цьому будинку був публічний дім для офіцерів Вермахту.

IMG_1755

Кінотеатр "Родіна"

IMG_1756

Напроти нього – Райффазен банк Аваль. У ньому були раніше редакції двох краматорських газет.

IMG_1762

Площа Леніна. Взагалі, у місті повно радянської символіки, яку міняти ніхто не хоче. Певніше, таких людей дуже мало. Весь список Політбюро у назвах наших вулиць. Особливо, як у 30-х роках називали – всі ці Комінтерна, комуністів-інтернаціоналістів, з’їздів КПРС… Леніна, Чубаря – кого в нас тільки нема.

- Позаду Ілліча - палац культури і техніки КМЗ, унікальна для України будівля, таких у світі не існує, є тільки центральна частина на Кузбасі. З трьох крил, центр - це великий зал на 900 місць, у три поверхи, з лівого боку штаб ПР, лекційний зал, музей історії заводу, з правого – борцівський зал, баскетбольний зал і басейн. Найглибше місце басейну – 4 метри.
Відвідування цього басейну – 45 хвилин – 25 гривень. Як для Краматорська це дорого.

IMG_1771
Ух, нема на нього Коханівського з Мірошниченком...

IMG_1769

IMG_1779

IMG_1786

Пам’ятник воїнам-афганцям. Він стоїть зовсім не на своєму місці. У радянські часи архітектори були зовсім не дурні. Це місце замислювалося без жодних пам’ятників – клумби, квіти і вид на Палац культури.

IMG_1790

Це площа Комсомольська. «Тут буде споруджено монумент комсомольської слави – на честь революційних, бойових і трудових заслуг комсомольців і молоді міста Краматорська».

IMG_1792

IMG_1799

Сквер Шевченка, побудований кілька років тому. Тарас Григорович якийсь тут – сумний, коротше кажучи.

IMG_1800

Готель "Краматорськ". Тут ми перервали нашу екскурсію, аби поснідати (якраз у столовій цього готелю). На цьому буде логічним закінчити першу частину фотозвіту про Краматорськ. Закінчення буде у другій.

Далі буде...

P.S. Почитайте коментарі на Bilozerska.info [click]- мешканці Краматорська доповнюють мене і розповідають про негаразди міста.

UPD. ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ:
http://www.bilozerska.info/?p=12630
Tags: краматорськ, подорожі
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 21 comments