Повернулася щойно з розширеної наради КВП. Народу було чималенько - десь людей 35. Зачитали звіт по акціях за минулий рік - у більшості я брала участь, майже про всі писала, але все одно кількість вразила. Мені й на думку не могло спасти, що їх було стільки - десь, мабуть, в середньому одна-дві акції на тиждень, якщо не більше.КВП діє від початку 2011 року. На жаль, як справедливо зазначили хлопці, у минулому році звільнених політв’язнів було більше. Бо влада призвичаїлася і перестала так сильно боятися реакції громадськості. Тому обговорювали, у яких напрямках розширювати діяльність КВП. Я казала, що як це не нудно і не ліберастично, а треба підключати західних правозахисників. Бо влада боїться лише двох речей (насправді трьох, але політичними замахами ми не займаємось): масовості і втручання західних демократій. Оскільки масовість (а лякатися влада починає десь після десяти тисяч народу) ми забезпечити не можемо, варто спробувати другий шлях.
Обговорили також найближчі акції - зокрема, різдвяний вертеп для політв’язнів і збір коштів на їхні потреби. Дружина одного із в’язнів розповіла, що у СІЗО, де сидить її чоловік, КВП користується великою повагою і пошаною, і закликала до ще більшої солідарності в’язнів і тих, хто їм допомагає.
