Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

"Суд по Васкулу"


Сьогодні відбулося засідання апеляційного суду по справі мешканців Ясногородки, серед них - Ореста Васкула. До і весь час засідання під вікнами патріотичні організації (УНА-УНСО, ВО «Свобода», Українська партія, МНК та інші) проводили пікет проти неправомірних рішень суддів.

Хлопці молодці, швидко зорієнтувалися, куди виходять вікна судової зали, стали саме там і почали у мегафони кричати: «Васкул – герой! Суддя Касьян – хабарник!» і звичні націоналістичні гасла. Співали повстанських пісень. Я була всередині і свідчу – ні суддів, ні учасників засідання чути не було – лише оте скандування. Кожного разу, коли знадвору лунало «Бандера, Шухевич – герої народу, вони воювали за нашу свободу!», мєнти у судовій залі кривилися, на їхніх обличчях читалося неприховане бажання хапати і бити, але доводилось їм стояти сумирно :)

Для тих, хто не в курсі, пояснюю ситуацію (якщо десь помилюся, поправте). У селищі Ясногородка Макарівського району Київської області, у лісі, на території колишньої дитячої бази відпочинку «Лісова казка», (базу закрили після Чорнобиля, зараз там руїни), знаходяться житлові будинки, у яких вже більше 30 років мешкають люди. 54 дорослих і 10 дітей. Це пенсіонери, ветерани війни, репресовані радянською владою, їхні діти і онуки. Вони – колишні працівники бази, які мешкали в її відомчому житловому фонді, мали і досі мають там постійну прописку. Серед цих людей – ветеран УПА, багаторічний політв’язень радянського режиму, голова Київського Крайового Братства вояків УПА Орест Васкул.


Мешканці "Лісової казки" у себе вдома (2004 рік)

До 1987 року база відпочинку разом з житлом належала об’єднанню «Воркута-вугілля» (у Воркуті жили і працювали звільнені з таборів). Потім її було передано з балансу на баланс Київському монтажно-будівельному тресту №1. І «раптом» виявилося, що житла, в яких прописані люди, належать фірмі «Іглен». Коли і на якій правовій основі відбувся продаж державного майна, невідомо. В 1992 році ці території викупило в „Іглена” ТОВ «Емос». Весь цей час (16 років!) «Емос» намагається вигнати людей з їхніх домівок просто на вулицю.

Я займаюся цією темою з 2004 року (щоправда, з перервами), писала статті і не тільки. З боку фірми тривали постійні погрози і залякування мешканців, але після одного невеличкого заходу у 2006 році, в якому брала участь і ваша покірна слуга :), це припинилося, і протистояння остаточно перейшло у судову площину.

А оце ганьба: ветерани УПА у судових коридорах

Всі судові перипетії переповідати вам не буду – я не адвокат. Але у жовтні 2006-го Шевченківський райсуд (суддя Мороз Ігор Миколайович) прийняв рішення про виселення мешканців. Відбулося ще кілька засідань, а потім «Емоси» виграли у Верховному суді касацію, яку, за словами головного представника мешканців у суді Петра Васкула, подали на півроку пізніше, ніж дозволяється законодавством, але суд, вочевидь, не без участі хабаря, закрив на це очі.

Батько і син Васкули

Сьогодні мешканці колишньої «Лісової казки» приїхали до Києва на суд, взявши з собою маленьких дітей. Діти бігали під час засідання по залі, верещали, гралися двома моїми мобілками. Суддя (той самий Касьян з кричалки) поводився, м’яко кажучи, неввічливо – не давав людям слова сказати і явно не слухав виступи адвоката і мешканців. Відхилив клопотання про залучення до вирішення справи, у зв’язку з наявністю серед мешканців дітей, органів з опіки над малолітніми.

У залі фотографувати не дозволялося, тому – один «підпільний» кадр мобілкою:

(Касьян, мені пояснили, отой, що праворуч, під державним прапором).

Мешканці і адвокат, Олег Мусієнко, голосно обурювались. Але рішення судді, прийняте, вочевидь, не без впливу «громадянського тиску» ззовні, здивувало всіх.
Апеляційний суд міста Києва скасував рішення Шевченківського районного у м.Києві суду від 20 жовтня 2006 року та направив справу на новий розгляд у Шевченківський райсуд іншому складу суду. «Цим вони надали мешканцям шанс перемогти. Будуть ще суди, але, напевно, опонентам вже немає сенсу судитись», – прокоментував те, що відбулося, син пана Ореста Петро.


«Громадський тиск», хоча й небагаточисельний, був голосний, гнучкий і вправний. Після того, як я відправила «назовні» СМСку, що суд відхилив клопотання про відвід суддів, знадвору почали скандувати: «Геть продажного суддю!» :)


Коли пан Орест з’явився на ганку, хлопці прокричали йому трикратне «Слава!» – як одному з людей, без яких не було б незалежної України. Цікаво, що й деякі немолоді мешканки, захопившись, стали по-російськи казати «Слава Украине!». А вони ж, по більшості, родом з Воркути, вони етнічні росіянки… Ось так, друзі.


Орест Васкул дякує хлопцям за підтримку

Запам’ятався балакучий мєнт на вході, який спочатку не хотів нас пропускати на засідання суду, а пропустивши, кілька разів попередив мене, що затримає, якщо я почну фотографувати співробітників міліції. Після засідання він вийшов на ганок і казав хлопцям: «Дякуйте нашій владі, дякуйте, що в нас не Росія і не Білорусь! Ішь! Суддя Касьян – хабарник… Заробили по 50 гривень і на волі. А там би вас за оце зразу під білі ручки і в бобік». І мружився мрійливо…
Tags: акції, васкул, свобода, суд, уна-унсо, упа, фото
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 26 comments