Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Мітинг на підтримку телеканалу TVi (фото, відео)

Сьогодні, 8 вересня, у Міжнародний день солідарності журналістів, у Києві на Михайлівській площі та в інших містах України пройшли велелюдні акції на захист телеканалу TVi, який вже майже відключили від ефіру.

Вимоги мітингів:
- припинення репресій проти незалежних ЗМІ та тиску на журналістів;
- відновлення мовлення каналу TVi у повному обсязі;
- відставка членів Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення;
- припинення цензури у ЗМІ та забезпечення мовникам рівного доступу до поширення телесигналу.

Сьогоднішній київський мітинг мені сподобався.
Так, звичайно, людей було менше, ніж могло прийти - всього лише півплощі вони зайняли. Зате я не побачила нудьгуючих байдужих облич, характерних для проплачених. Якщо не помиляюся, сьогодні їх не було.



Зате припинилося оте позоріще (не ганьба, а саме позоріще, інакше не скажеш), що журналісти повинні бути аполітичними, і що з "народних" акцій треба гнати політиків, щоб вони, не дай Боже, не пропіарились. На сьогоднішню акцію прийшли чи не всі відомі і не дуже опозиційні політики (за словами директора TVi Миколи Княжицького, самі, їх не запрошували), і виступали зі сцени. У натовпі стояв навіть нардеп-регіонал Василь Горбаль.
Але партійної символіки не було, за що політикам неодноразово подякували. Лише символіка TVi . І ніхто, звісно, виступаючи, не піарив свою політичну силу.



Так і повинно бути. Бо зараз не до взаємних наїздів і звинувачень, зараз це вже - питання виживання. Звісно, маю на увазі не лише телеканал. На носі вибори - чи не єдиний шанс зупинити швидкісне скочування у брєжнєвський совок, тільки без тодішнього рівня соціального забезпечення. Щоб його зупинити, перемогти на виборах мають оці самі, яким не можна дозволяти піаритись. Сподіваюся, ідіотизм цієї ситуації зрозумілий, і на сьогоднішній акції йому, дяка Богові, не дали перемогти.



З оргмоментами теж було все в порядку: невелика сцена, прохід до якої нічим не ускладнений, нема штовханини, всі журналісти мали можливість, не заважаючи один одному, піднятися на сходи і відзняти все, що потрібно. Особисто для мене це показовий момент, бо багато разів стикалася: зі сцени кажуть правильні речі, а під сценою - хамство...

Одночасно подібні мітинги тривали по багатьох містах України. У Харкові та Житомирі їх заборонив суд (докотилися), однак у Житомирі акція все одно відбулася.




Марічка Бурмака


За ведучого на сцені Михайлівської площі був пан Княжицький. На сцені стояли Віталій Портніков, Мустафа Найєм, Марічка Бурмака, Артем Шевченко, інші працівники каналу. Дуже багато журналістів, включно із Савіком Шустером, стояли у натовпі (Шустер, щоправда, приїздив ненадовго).



Віталій Портніков казав, що завданням журналістів є критикувати владу. Тобто, критикувати усіх, але зрозуміло, що головним об’єктом критики все одно стає влада, бо у неї більші можливості порушувати права людей.



Поет Дмитро Павличко сказав: "Ми в оточенні", і розповів про те, що у Коломиї Юрій Шухевич передав свій виборчий округ Олесю Донію, про якого забула Об’єднана опозиція, і прочитав вірш на підтримку Донія.



Дисидент і політв’язень радянських таборів Євген Сверстюк поправив Павличка: "Це вони в оточенні! Вони сезонні мухи, які зійдуть безслідно!", чим зірвав бурхливі оплески, і закінчив промову гаслом в’язнів "Не вір, не бійся, не проси!"





Арсеній Яценюк сказав, що демократія - це коли ти маєш право казати і читати правду. Це і є канал TVi. Правда, яку він каже, неприємна не тільки для влади, а часом і для опозиції, бо опозиція в нас не ідеальна. Він провів паралель з акціями на захист 5-го каналу, який намагалися, але не змогли відключити у 2004 році - і сталася Помаранчева революція. Цього разу, сказав Яценюк, буде так само. Аплодували йому сильно і щиро.




Далі вся площа почала скандувати "Мустафа!", вимагаючи виступу Найєма. Мустафа піднявся на сцену, сказав кілька слів - коротко, скромно і по ділу - про тих журналістів, які зараз стоять у натовпі, і тих, які працюють по всій Україні, намагаючись доносити до людей інформацію про те, що відбувається.



Далі на сцену, виблискуючи зіркою Героя, піднявся Степан Ількович Хмара. Йому кричали "Ганьба!", але, коли він почав свій виступ словами про те, що до влади дорвалася орда, заспокоїлись. Хмара казав про тотальний наступ на права людини, зокрема, про сумнозвісний законопроект проти мирних зібрань, який ось-ось можуть прийняти. Казав, що акції протесту мають бути постійними, і не оборонними, а атакуючими.
Розповів просто розкішну байку: один єврей намагався виїхати з СРСР, а його не випускали. Він тоді якось домовився по дипломатичних каналах, щоб його вивезли у скрині з дипломатичною поштою, яку забороняється перевіряти. А КДБісти якось про це пронюхали. Згідно закону, вони не мали права відкрити скриню, але несли її так, що вона впала і розкололася. Ніби й закон не порушили, і свого досягли. Отак, сказав Степан Ількович, діє зараз наша влада.


Після цього до мікрофону знову підійшов Віталій Портніков і сказав, що коли відбулося проголошення незалежності, то всі так захопилися, що забули випустити з ув’язнення Степана Хмару. Так ось, щоб цього разу це не повторилося. Не забуваємо про наших політв’язнів. Вони всі мають бути на волі і брати участь у виборчому процесі. "І тільки ви, громадяни, маєте вирішувати, бути їм при владі чи ні, а зовсім не Янукович".



Журналістка Наталя Катеринчук розповіла, що працювала на багатьох каналах і звільнялася звідти, як тільки починалася цензура. "В агітаційних будках не працюємо".





Далі на сцену вийшов Тарас Чубай, виконав кілька пісень. "Ленту за лентою", ясна річ, співали хором.





Оваціями зустріли Артема Шевченка, ведучого програми "Знак оклику" (реально класна програма, яка не залишає каменя на камені від фальсифікацій влади). Він вибачився за те, що не всі людські проблеми, про які їм надходить інформація, вдається висвітлити. Але якщо закриють TVi, то й поскаржитись не буде куди. А після телеканалів вони візьмуться і за Інтернет.



Ірина Геращенко (виступала від "Удару") закликала не віддати жодного голоса тим, для кого свобода слова не є цінністю, і жодного голосу на виборах члену Нацради Оксані Калетнік, яка купує голоси виборців.



Журналіст і правозахисник Єгор Соболєв зазначив, що у 2004-му році не було таких масштабних акцій протесту на захист 5-го каналу. За ці роки виросла свідомість суспільства.





Далі на пропозицію Миколи Княжицького люди радісно й охоче брязкали ключами, як колись у Чехії - останнє попередження владі.





Наступний виступаючий, Юрій Макаров, назвав журналістів ланцюговими псами демократії, які мають гавкати, турбувати і непокоїти. Сказав, що фрази типу "останнє попередження", "остання барикада" йому не подобаються, бо містять у собі комплекс поразки. Головне - пам’ятати, що нормальних людей в Україні більше.




Оваціями і скандуваннями викликали молоду журналістку TVi Наталю Седлецьку. Вона казала, що її часто питають, чи вона не боїться робити такі небезпечні журналістські розслідування. Сказала, що іноді боїться, і її засмучує, що мама переживає за неї. "Але ж і вони бояться стати героями моїх розслідувань, так що ми квиті".




Гонщик, еколог і музикант Олексій Мочанов виконав дві пісні, але перед тим нагадав відомий екологічний вислів: "Бережіть ліси, хлопці, вони вам ще знадобляться" :). Свій виступ він закічнив фразою: "Ребята, скоро выборы. Не провтыкайте, пожалуйста".



Анатолій Гриценко, виступаючи, тримав у руках подарунок від донеччан - книгу про протести у Донецьку і чи то плакат, чи то футболку з написом "Спасибо жителям Донбасса". Перший рядок цього відомого віршика він навіть озвучив вголос :)


Микола Томенко у проблемах TVi прямим текстом звинуватив не кабельних операторів чи Нацраду з питань телебачення та радіомовлення, а особисто Януковича. "Бо в Україні вже в міліцію не влаштуєшся, не заплативши попередньо за донецьку прописку". Тому "по хвостах немає сенсу бити, треба бити в голову". Сказав, що якщо зараз не відстояти TVi, то будуть лише канали "Межигір’я-1", "Межигір’я-2" тощо. Закликав кожного особисто судитися за право дивитися телеканал.


Далі на сцену запросили свободівців - Богдана Бенюка та Андрія Іллєнка. Бенюк казав, зокрема, про російськомовних громадян, у яких душа українська і вони рано чи пізно заговорять українською .



Андрій Іллєнко виступав чітко і гостро. Сказав, що владі потрібні не журналісти, а холуї, підставки для мікрофонів. А репресії у наш час - це знак якості, якщо когось репресують - його можна сміливо підтримувати. Немає вільних ЗМІ - значить, немає народовладдя, а є корумпований олігархічний режим.




Журналістка TVi Ілона Довгань вже на сцені отримала СМСку, що у Дніпропетрівську відключили пряму трансляцію мітинга. Вона сказала, що дуже добре, що ця акція не перетворилася на політичну агітацію, що обійшлася без партійних прапорів. Подякувала опозиційним політикам за їхню присутність, "але вибачте, критичні запитання все одно будуть, коли виникатиме така потреба".


Далі бандурист і кобзар Тарас Компаніченко співав "Раз-два, до бою, не шкодуй собою", а перед тим назвав владу "апофеозом бездарної влади", а телебачення - "вертепом мерзоти". Після його виступу я змушена була йти. Ще раз зазначу, що вважаю акцію вдалою, але всі ці акції зараз так - щоб люди не забували про наближення виборів. Вирішуватиметься все саме тоді - спершу на виборах, потім, після них, на вулицях.




"Ой, Дніпро, Дніпро..."


































































Артем Скоропадський





Tags: журналістика
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments