Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Засуджений на довічне ув’язнення В’ячеслав Полішко сподівається на реакцію президента

Раніше я вже писала про справу В’ячеслава Полішка, засудженого на довічне ув’язнення за подвійне убивство під час пограбування кафе, яке, яке стверджують він і його близькі, насправді здійснили брат В’ячеслава та його друг Павло Міциков. Брат після скоєного покінчив із собою, а Міциков заявив, що у кафе насправді були брати Полішки, а він нібито лише їхній спільник. Отримав 10 років і зараз вже має бути на волі.

Подробиці тут: http://www.bilozerska.info/?p=5757

Після двох публікацій на цю тему деякий час тому прийшов мені лист від засудженого В’ячеслава Полішка, у якому він, зокрема, просить розмістити в Інтернеті фоторобот і антропометричні дані убивць, щоб було видно, що це не він. Особисто мене переконав у непричетності В’ячеслава до вбивств той факт, що, згідно опису під фотороботом, один вбивця мав зріст 167-172 см, другий - 170-175, а зріст В’ячеслава Полішка - 187 см. Настільки помилитися неможливо.
Також Полішко просить розмістити фотокопії статей про нього і звернення на ім’я Президента, що я і роблю. Звернення він написав від руки, а я набрала для полегшення читання.


Президенту України
Віктору Федоровичу Януковичу
від громадянина України
раніше не судимого,
засудженого до довічного ув’язнення
Полішка В’ячеслава Івановича,
що відбуває покарання
у виправній колонії №56 Сумської області

ЗВЕРНЕННЯ.

Шановний пане Президент!


Я вже далеко не перший раз, в тому числі і публічно, звертаюся до Вас зі скаргами та заявами щодо незаконного засудження мене на довічне ув’язнення. Звісно, судові рішення, зокрема, Верховного суду України – це не компетенція Президента, оскільки судді у державі Україна незалежні і при винесенні вироку керуються лише законом.

Але, з іншого боку, коли дізнавачами, слідчими, прокурорами та суддями було порушено конституційне право під час виконання останніми своїх професійних обов’язків, то, напевно, в мене все ж таки є підстави звернутися до Вас як до гаранта Конституції України, який, приймаючи присягу Президента, урочисто присягав та брав на себе відповідальність і обов’язки у відстоюванні законних прав та інтересів громадян своєї держави.

Згідно Конституції України, найвищою соціальною цінністю в державі є людське життя, і в мене його відібрали, всупереч положенням Конституції, Кримінально-процесуальному кодексу України, та й взагалі здоровому глузду.

Про катування у райвідділах міліції у засобах масової інформації повідомляється майже кожного дня. Але проходить стандартна прокурорська перевірка, звісно, прокуратура не виявляє порушень з боку працівників міліції. І на цьому все закінчується. І лише в деяких випадках все ж таки кримінальну справу може бути порушено, якщо були фатальні наслідки в результаті дій працівників міліції, і ця інформація потрапила до ЗМІ.

Але в моєму випадку все набагато складніше. Я вже засуджений і звертатися до прокуратури чи суду мені немає сенсу, оскільки на мої заяви та скарги із судів та прокуратури приходить лише відписка, в якій ідеться про те, що справу вже було розглянуто і суд дав належну оцінку моїм діям, про що зазначено у вироку.

Але в судовому вироку не сказано ані слова про те, що в основу мого обвинувачення покладені дані, отримані незаконним шляхом, які суперечать іншим та істинним матеріалам справи. І сам вирок апеляційного суду м.Полтава є порушенням моїх конституційних прав, а саме ст.3, ст. 28, ст. 62, ст. 63 Конституції України.

В судовому вироку не зазначено про те, що до мене під час дізнання дізнавачі застосовували недозволені методи дізнання. Наносили удари гумовими палками та дерев’яними кийками, і факт нанесення тілесних ушкоджень зафіксував експерт у своєму заключенні, яке було озвучене в залі судового засідання під час розгляду кримінальної справи.

В судовому вироку Полтавського апеляційного суду не зазначено про те, що слідчі та дізнавачі фальсифікували докази моєї вини шляхом розголошення даних досудового слідства, з якими ознайомились потерпілі і в подальшому змінили свої первинні покази у бік, вигідний для працівників міліції.

Також у судовому вироку Полтавського апеляційного суду не зазначено про те, що в залі суду не були допитані всі свідки, зокрема, ті, які свідчили у своїх первинних показах на мою користь, що і стало підставою для суддів не викликати свідків до суду під час розгляду справи. Вже не кажучи про те, що слідчий Полтавської обласної прокуратури О.В.Слободников підробив підпис слідчого Лубенської районної прокуратури Борсук А., який вів справу з початку її порушення, а потім справу передали слідчому Слободнікову О.В.

Всі ці вищезазначені дії дізнавачів, слідчих, прокурорів та суддів свідчать про порушення моїх конституційних прав, які мали та мають місце!

Оскільки мої звернення на ім’я Президента неодноразово друкувалися в газетах, в Інтернеті і озвучувалися на прес-конференціях за участю правозахисників, народних депутатів та журналістів, в мене, Вікторе Федоровичу, складається враження, що особисто до Вас неможливо донести стан положення речей в фатальній ситуації навколо мене. Свавілля працівників міліції, слідчих, прокурорів, суддів та наслідки в результаті дій останніх стали нормою (!) у нашому суспільстві.

Перед виборами на посаду Президента Ви, Вікторе Федоровичу, наголошували про те, що «Я почую кожного». Отож я до Вас і звертаюся та прошу почути мене та відреагувати належним чином на моє звернення.

Невже фактичних даних із матеріалів кримінальної справи, оприлюднених у ЗМІ, зокрема, газеті «Київський Кур’єр», недостатньо для реагування органів прокуратури? Адже повідомлення про злочин у ЗМІ, згідно чинного законодавства, є підставою для прокурорського розслідування.

Невже хабар холоднокровного убивці, даний працівникам прокуратури в результаті якого злочинець уникає покарання, є нормою у нашій державі?

Скільки ще потрібно зламаних доль у райвідділах міліції, щоб нарешті Ви, пане Президент, звернули увагу на проблему, яка існувала та існує досі?

Після виходу газети «Київський Кур’єр» з моїм зверненням на ім’я Президента України та оприлюдненням фактичних даних із матеріалів кримінальної справи, мінімум 100 000 (сто тисяч) жителів дізналися, що подвійне вбивство двох осіб, за яке мене було засуджено на довічне ув’язнення, вчинив не я.

Корупція процвітає і дає можливість уникати покарання.

Сподіваюся, цього разу моє звернення потрапить безпосередньо до Вас, пане Президент.

Прошу Вас звернутися до Генерального прокурора України з поданням про проведення перевірки за вказаними фактами у ЗМІ. Про результати перевірки прошу повідомити мене у законом встановлений термін.

До звернення додаю 2 вирізки з газети «Київський кур’єр» зі зверненням на імя Президента у статтях «Крик про допомогу» та статті із інтернету «Справа В’ячеслава Полішка».

З повагою,
засуджений Полішко В’ячеслав Іванович.
15.03.2012
Tags: правозахист
Subscribe

  • Дай, Боже...

    (папір, гелева ручка) * * * Дай, Боже, мудрість відрізнити Своє від того, що хотів. Дай, Боже, мужності не снити Уривками чужих життів. Дай сили…

  • Загинув побратим...

    Загинув побратим. Ярік Карлійчук, він же "Малий". З 10-ї гірськоштурмової. Під Шумами. Куля снайпера. Залишились дружина і крихітний синок.…

  • Олена Білозерська. Чи буде повномасштабна війна з Росією (ВІДЕО)

    Олена Білозерська про те, чи буде найближчим часом повномасштабна війна з Росією. Уривок з програми "Зворотний відлік" на UA:Перший, за участі…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments