Сьогодні, 10 травня, київські журналісти пікетували Міністерство внутрішніх справ, вимагаючи, щоб 171-а стаття ККУ, яка захищає працівників ЗМІ, нарешті почала діяти. Останньою краплею стало побиття фотокора сайту Tochka.net Віталія Лазебника. 4 травня, коли Віталій знімав конфлікт навколо побудови храму УПЦ МП, його побив залізним прутом по голові чоловік, дуже схожий на директора київського парку "Перемога" Олександра Товстонога. Працівники міліції, на очах у яких це відбулося, відмовилися скласти протокол і затримати злочинця. Він досі на волі - не дивлячись на наявність фотографій і відео, на яких зафіксовано момент побиття, і безліч свідків, які готові дати покази. Досі не порушено карну справу - не тільки за статтею 171, але й навіть за статтею 125 ККУ - "Умисне нанесення легких тілесних ушкоджень".
До речі, "легкі тілесні ушкодження" теж різні бувають. Одне діло - синець, і зовсім інше - слід від такого удару. Бачила сьогодні Віталіка - схоже, шрам на голові у нього може залишитись на ціле життя. Він казав, що до 14 травня йому повинні повідомити, буде чи не буде порушено кримінальну справу проти того, хто його бив.Тим часом наше рідне і давно улюблене джерело правдивої інформації - Центр зв’язків з громадськістю Київського МВС - відмовляється визнати Лазебника журналістом - на підставі того, що він працює в Інтернет-ЗМІ. Людину, яка принаймні з 2007 року (саме тоді ми з Віталіком познайомилися, працюючи в одній газеті) заробляє собі на життя тим, що знімає різні заходи для ЗМІ - бачу його за цією роботою постійно.
Випадок Лазебника - далеко не єдиний. Наприклад, 3 листопада 2011 року під час масових протестів біля ВР офіцер "Беркута" зламав ребро фотографу Максиму Требухову.
Сьогодні журналісти з плакатами, на яких були наочно зображені напади на них та їхніх колег, з написами на зразок "Журналісти - не терористи!", "Ми знімаємо, а не стріляємо!" і вимогою порушити кримінальну справу за статтею 171 Кримінального кодексу України, стояли і сиділи на землі біля будівлі МВС. Інші журналісти їх знімали, час від часу вони мінялися місцями. На жаль, на всіх плакатах була помилка - ККУ був переплутаний з Кримінально-процесуальним кодексом, і справу вимагали порушити за 171 КПК, якою регламентується виклик і допит потерпілого. Але, незважаючи на цю невеличку прикрість - я певна, що правоохоронці чудово зрозуміли вимоги наших колег. А вимоги були такі:
1. Порушити кримінальну справу за ст.125 і 171 ККУ (умисне нанесення легких тілесних ушкоджень і перешкоджання законній професійній діяльності) за фактом побиття Віталія Лазебника і покарання злочинця з усією суворістю закону.2. Притягнути до відповідальності працівників міліції, які перебували на місці злочину, але відмовились виконувати свої обов’язки.
3. Припинити порушення прав журналістів з боку працівників правоохоронних органів.
4. Роз’яснити особовому складу МВС зміст законів "Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні", "Про інформацію" і статтю 171 ККУ.
5. Ретельно розслідувати усі випадки порушення прав журналістів, незалежно від того, чи є журналіст штатним працівником зареєстрованого ЗМІ. Критерієм для ідентифікації журналіста є наявність у нього робочого посвідчення чи прес-карти професійної організації.
Кримінальний кодекс УкраїниСтаття 171 Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою,-
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Ця стаття була прийнята 7-8 років тому, але діяти так і не почала. Вона - одна з тих декларативних законодавчих норм, які приймаються у нашій державі, щоб замилити очі Заходу - створити враження, що у нас є свобода слова і права журналістів захищені, і які насправді не діють. Ця стаття не діє ще й тому, що якщо визнати, що потерпілий постраждав саме як журналіст, під час виконання професійних обов’язків, то автоматично має почати діяти ст.17 Закону України "Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів", згідно якої "Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу".
Отже, наше завдання зараз - не стільки домагатися прийняття нових гарних і так само декларативних законів, а примусити існуючі закони діяти. Створити прецедент. Добитися, щоб оцього покидька із залізним прутом, директор він там чи хто, покарали так само, ніби він напав на слідчого, який, відгородившися кіперною стрічкою, досліджував з лупою місце злочину. Оце і буде першою реальною перемогою.
Більше фото - тут:
http://www.bilozerska.info/?p=7240
