Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Звернення до литовського Президента проти надання українофобу А.Шарію політичного притулку у Литві

Перше звернення - від Комітету визволення політв’язнів, друге - від громадського діяча Олеся Вахнія.

Від себе додам: Анатолій Шарій ніколи не виступав проти нині діючої влади, а завжди у брутальній формі критикував її опонентів. Тому, якщо сталося так, що зараз він змушений був втекти з України, це не може бути викликане політичними переслідуваннями. Таким чином людина або намагається уникнути кримінального переслідування в Україні, або, скориставшись цим кримінальним переслідуванням, шукає можливості перебратися до Європи.



Президенту Литовської республіки,
Пані Далі Грибаускайте
від Комітету визволення
політв’язнів України

З В Е Р Н Е Н Н Я


Шановна пані Президент! Ваша країна завжди була для нас взірцем боротьби за власну незалежність та прикладом демократії на пострадянському просторі. Тому зі стурбованістю зустріли учасники нашого Комітету повідомлення про клопотання скандально відомого журналіста і блогера Анатолія Шарія, щодо надання йому у Вашій країні політичного притулку.

Працюючи довгий час оглядачем російськомовного сайту «Обозрєватель», А. Шарій неодноразово припускався антиукраїнських і антидержавних висловлювань у своїх публікаціях, порушуючи не лише журналістську, але й звичайну людську етику, зводив наклепи на багатьох опозиційних громадських і політичних діячів, ставав причиною огидних скандалів у громадських місцях на грунті надмірного вживання ним алкогольних напоїв.

Так, у своїй публікації «Націоналізм=гомосексуалізм» А.Шарій виклав фото непристойного змісту з особою, схожою на Максима Чайку (лідера одеської молодіжної громадської організації «Січ», вбитого російським шовіністом) і облив брудом не лише покійного, а й всіх українських патріотів. Ще й зачепив іншого студента, вбитого міліціянтами у райвідділі Ігоря Індило, та не оминув своєю «увагою» країни Балтії.

А. Шарій у своєму інтерв`ю «Я ненавиджу» відверто висловлює свої антиукраїнські настрої: “Я не знаю, что такое «украинский простой люд»”, “внуки гуцулов и прочая шваль”, “сегодня Киев превратился в такой себе сельский клЮб, где и так не продохнуть от жлобья”, підкреслюючи, що саме українці є носіями побутового хамства та розпалюючи цим міжнаціональну ворожнечу. У статті «Васильковская вольница» взагалі обзиває мешканців міста спадковими бандитами.

Сам Шарій, «борець з жлобством (хамством)», став фігурантом двох гучних скандалів, вчинених ним у нетверезому стані, які дали підстави порушити проти нього кримінальні справи. В одному випадку трохи не забив людину бейсбольною битою, в іншому – вчинив у громадському місці стрілянину з пістолета для відстрілу гумових куль (Дивитись: http://sverdlov.hiblogger.net/830584.html та http://blog.i.ua/user/3078362/843448/).

Свою політичну позицію на підтримку режиму внутрішньої окупації російських нацистів в особі Януковича А.Шарій висловив гранично чітко: “Я искренне симпатизирую Регионам и искренне не люблю помаранчевых. Это моя позиция, я жарил оранжевых на протяжении всех пяти лет их бездарного и преступного правления. Я не стал одним из тех, кто «резко сменил взгляды» с приходом к власти Януковича, и могу этим гордиться».
Ця позиція окреслена також у статтях «Мутанты Украины», «Зачем их ещё раз убивают», «Страна шлюх».

Втілюючи своє кредо антиукраїнства у життя, Шарій подавав тенденційні матеріали щодо опозиції (див. «Бютовцы достали или марш славы УПА»,
«Старые песни вчерашней власти», «Михалчишин о дегенератах и идиотизме» та ін.) та громадських діячів, зокрема активістів «Податкового майдану» («День гнева. Победа Данилюка»; «Цирк уехал. А клоуны?») і Васильківського осередку ГО «Патріот України» («Фашисты под Киевом»).
Шарій активно долучився до дискредитації незалежних журналістів Олени Притули та Сергія Лещенка (наприклад «Священное вымя “Украинской правды” и Янукович» та ін.).

Окрім забруднення інформаційного простору, Шарій подає до Печерського РУГУ МВС в м.Києві письмову заяву з вимогою арештувати за підсмажену на «вічному вогні» яєчню Ганну Сінькову, яка намагалася своїм вчинком привернути увагу до проблем ветеранів Другої Світової війни. Факти подальшого арешту Сінькової, а також всього керівництва Васильківського «Патріота» за сфабрикованою СБУ справою у намаганні підірвати пам’ятник Леніну у Борисполі на День Незалежності, наштовхують на думку про співпрацю Шарія з “компетентними органами”.

Насторожує той факт, що після місяця перебування у Москві, А.Шарій вирішив просити політичного притулку у Європі. Створений ним самим в Україні імідж «борця зі зловживаннями в міліції» викликає підозру, що то є лише ширма для легалізації на території Євросоюзу агента ФСБ. Адже всі його публікації про «злочини міліції» або мають опосередкований характер, або спрямовані проти тих чиновників МВС, які вважаються прихильниками Юрія Луценка. Окрім того, А.Шарій жодного разу не приймав участі у акціях спротиву міліцейському насиллю, протидії покриванню співробітниками МВС фактів торгівлі наркотиками громадськими патріотичними організаціями й навіть не висвітлював їх у своїх дописах.

Учасники Комітету визволення політв`язнів в силу своєї діяльності мають напружені стосунки зі співробітниками МВС України й переконані, що Шарій не стільки викривав зловживання у міліційному середовищі, а скоріше співпрацював зі справжніми корупціонерами, беручи на себе роль «керованої опозиції», виконуючи певні замовлення керівництва МВС України.
Вважаємо, що саме перебування А.Шарія на теренах Євросоюзу становить суспільну небезпеку, оскільки буде слугувати об`єднанню навколо цієї особи
шовіністично налаштованих російських емігрантів та різних деструктивних елементів.
Тому, просимо Вас не надавати Анатолію Шарію статусу політичного біженця на території Вашої держави, взяти цю справу під особистий контроль і, по можливості, розповсюдити дану інформацію серед відповідних відомств інших демократичних країн.


ПРЕЗИДЕНТОВІ ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
п. ДАЛІ ГРИБАУСКАЙТЕ
від Вахнія Олександра Віталійовича
1971 р.н., vahnij@ua.fm

ЗВЕРНЕННЯ

п. Президенте! Кількасот років тому політична ситуація та вміння тверезо оцінювати буття поєднали український та литовський народи в справі самозахисту від загрозливих проявів зовнішньої агресії. Як засвідчила історія, це поєднання відбувалось на засадах взаємоповаги та взаємозбагачення. Давньоукраїнська (руська) мова використовувалась в документах тієї доби, а тогочасна українська еліта приймала найактивнішу участь в державотворчих та суспільних процесах.

Не оминули наші народи й спільні трагічні сторінки. Силове прилучення Литви та України до Російської імперії, яка в ХХ столітті трансформувалась в Совєцький Союз, суттєво зашкодили нашим народам у справі поступу. Цей період назавжди ввійде в історію як час цілеспрямованого народовбивства.

На жаль, закономірний і логічний занепад «імперії зла» (Совєцького Союзу), не ліквідував остаточно створений кремлівськими можновладцями клас духовно здеградованих і морально розкладених пристосуванців та адептів насилля і несправедливості. В Україні позиції останніх є суттєво міцнішими, оскільки влада залишилась в руках неочікувано для самої себе формально суверенізованої окупаційної адміністрації, яка не бажала жодних змін й жорстоко перешкоджала демократичним суспільним пертурбаціям. З її вини в Україні безперешкодно діяли, і діють нині українофобські середовища, які цинічно і відверто відмовляють українцям в праві на існування. Факт проголошення незалежності жодним чином не спинив розпочату ще за часів російського царату й доведену до конвеєра в часи Совєцького Союзу практику переслідувань українських патріотів. Чинну протидію політиці розкрадання здобутків і надр, кулуарного вирішення загальнонаціональних питань, запопадливого запобігання перед зовнішніми чинниками нинішній режим трактує як екстремізм. Під сучасну пору, в таборах та слідчих ізоляторах утримується кількасот патріотів, які власними діями засвідчували незгоду з діями антинародного режиму. Не оминула ця незаздрісна участь і мене особисто. Силовики постколоніальної адміністрації неодноразово упереджено трактували мою протидію свавіллю режиму, фабрикували кримінальні справи й арештовували. Загалом, я відбув понад сім років в ув’язненні. Двічі суд не знаходив жодних доказів моєї причетності до висунутих мені звинувачень й звільняв мене з-під варти. Згодом, внаслідок моїх неодноразових скарг до правозахисників, депутатів парламенту, силових міністрів та Генерального Прокурора, кримінальні справи були закриті, але я не почув жодного вибачення за вкрадені роки життя, які я втратив перебуваючи під слідством й утримуючись в слідчому ізоляторі.

Особисте знайомство з багатьма в’язнями нинішнього режиму, майже щоденне спілкування з ними, а головне – їхня особиста згода, дають мені моральне право говорити нині і від їхнього імені.

Як стало відомо з переважно російськомовних, проте формально українських ЗМІ, нещодавно до урядових чільників Литви, звернувся з проханням отримати політичний притулок формальний громадянин України Анатолій Шарій. Його особа відома українській громадськості відверто українофобськими публікаціями, в яких він заперечував право українців бути повновладними господарями на рідній землі, зневажав українську історію, діячів минулого і сьогодення. У власних статтях Анатолій Шарій неодноразово декларував себе прихильником відродження Російської Імперії та надання російській мові статусу державної на території всього постсовєтського простору. Його провокаційні заяви та хуліганська в побуті поведінка свідчили про зневагу до українського народу зокрема та суспільства в цілому. Окрім того, у власних публікаціях, симулюючи «обурену громадськість», Анатолій Шарій неодноразово закликав режим до репресій супроти українських патріотів. Не без його старань під вартою нині перебувають троє активістів ГО «Патріот України» за брехливим звинуваченням у спробі підкласти вибухівку під пам’ятник ідеолога людовбивчої системи Ульянова-Леніна.

п. Президенте! Безперешкодний виїзд Анатолія Шарія за межі України після прийняття судом рішення про арешт (спочатку до Росії, згодом до Нідерландів, а нині до Литви) дають підстави стверджувати, що поширена ним чутка про політичні переслідування його особи є такою, що не відповідає дійсності. Його антиукраїнська діяльність та упереджене оприлюднення інформації, яку надавали йому спецслужби, дають мені підставу стверджувати, що причина його з’яви в Литві є прагнення дискредитувати в очах світової спільноти український протисистемний рух. Згодою, яку надали мені утримувані в ув’язненнях українські патріоти, я прошу Вас врахувати і нашу позицію, вирішуючи питання щодо відмови чи надання притулку.

З повагою до всього литовського народу -
Олександр Вахній
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 55 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →