Ніякого державного фінансування на діяльність Харківської «Просвіти» та інших українських організацій ніколи не виділялося. Все здійснювалося коштом членських внесків та добровільних пожертв. Так, протягом весни-літа 2011 року силами самих активістів у офісі було проведено ремонт, який востаннє проводився у приміщенні ще в радянські часи.
23 серпня 2011 року на офіс Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім.Т.Г.Шевчанка було вчинено збройний напад. Нападник — відомий в мережі Інтернет українофоб і радянський шовініст Сергій Колесник. Напад було вчинено з мотивів ненависті до України та українців. По приходу до офісу «Просвіти» С.Колесник вихопив травматичну зброю і силоміць, з криками про те, що він готовий перестріляти всіх «хахлов» заштовхав активіста «Просвіти» Ігоря Михайленка у двір (це не було йому особливо складно, адже 49-річний Колесник важив близько 120 кг, в той час як 23-річний Михайленко — лише 65). Там нападник намагався залякати Ігоря, вистріливши йому під ноги.
В цей час ще один патріот — Віталій Княжеський, що був у той час на подвір'ї і займався ремонтними роботами, побачив дану ситуацію і намагався зупинити Колесника словами. Але той його не слухав, а просто підняв пістолет і кілька разів вистрелив у Віталія. Ігор спробував зупинити нападника, поваливши його на землю, але натомість отримав вистріл упритул в шию. В цей час вже поранений Віталій підбіг і вдарив Колесника молотком, що лежав серед ремонтних інструментів. Але навіть це нападника не зупинило: його довелося зв'язати. Лише зв'язаному Колеснику змогли надати першу медичну допомогу його ж жертви і просвітяни, що вибігли у двір на звук пострілів. Міліцію і швидку допомогу викликав Головний Провідник ХОГО “Патріот України” і член Ради ХОО ВУТ “Просвіта” Андрій Білецький. По приїзду міліціонери, окрім пістолета і рації, вилучили у С.Колесника кілька пачок грошей у американській, європейській та українській валютах на загальну суму у кілька тисяч доларів США.
У лікарні Ігор Михайленко і Віталій Княжеський провели більше тижня, а на денному стаціонарі лікувалися майже місяць. Їм були проведені операції по вилученню з тіла куль. Всі ушкодження були небезпечними для життя у момент нанесення: у Ігоря — поранення шиї впритул, що супроводжувалося значним опіком; у Віталія — три поранення в область серця і прострелена долоня правої руки. Якби пістолет був заряджений бойовими кулями, вони обидва загинули б на місці.
29 грудня 2011 року на офіс «Просвіти» було вчинено збройний напад групою з 20 осіб. Нападники вибили вікна і увірвалися через них до приміщення. Всередині вони намагалися вчинити пожежу (були спалені українські прапори, наклади газети «Журавлик», практично вся бібліотека «Просвіти»), був зламаний сейф, з якого дістали і також спалили більшу частину документації «Просвіти», один з просвітян, який на момент нападу знаходився у приміщенні, був жорстоко побитий і потрапив до лікарні. 11 нападників були затримані міліцією, їх особи були встановлені, двоє з них виявилися тими, хто за місяць до того вчинив замах на Андрія Білецького. Однак всі вони тієї ж ночі були відпущені на свободу.
Але у новому, 2012 році міліція продовжила тиск саме на представників українських організацій. На допит була силоміць доставлена секретар ХОО ВУТ «Просвіта» Оксана Животкова, яка взагалі не мала жодного відношення до цієї справи і не отримувала до цього жодної повістки. Аспірантка-педагог була брутально схоплена на місці роботи і прямо звідти у кайданах (вдягання на свідків кайданів, якщо це справді мало місце – це щось новеньке – О.Б.) привезена на допит. При чому їй нічого не інкримінувалося, формально вона була викликана як свідок. Слідчий В.Легецький вимагав на допиті від неї лише одного — віддати йому оригінали всіх документів на приміщення «Просвіти».
Упродовж грудня 2011-січня 2012 Легецький розпочав справжній терор проти українських націоналістів Харкова. Він допитував не свідків у справі, а прихильників організацій «Просвіта» та «Патріот України», їх близьких, родичів та навіть роботодавців. При чому абсолютна більшість допитуваних в день нападу не були на місці події, а деякі взагалі знаходились в інших містах України. На допити був викликаний навіть колишній голова «Просвіти» та головний редактор газети «Журавлик» майже 90-річний професор Анатолій Кіндратенко. Всі ці допити зводилися лише до банальних погроз. Так, через залякування роботодавців з роботи було звільнено двох активістів «Просвіти».
Таким чином, ситуація з українським національним рухом у Харкові на сьогодні виглядає наступним чином: 3 активістів абсолютно незаконно ув'язнені, 2 не менш незаконно звільнені з роботи, ще безліч прихильників та їхніх близьких продовжують залякувати. Приміщення ХОО ВУТ “Просвіта” не функціонує, адже серед зими воно було відключене від усіх комунікацій через несплату по рахунках (нагадаємо, що у товариства слідчим були вилучені всі грошові внески).
Між тим Сергій Колесник - українофоб і просто соціально небезпечна людина, яка через власні примхи вчинила перестрілку в самому центрі міста, знаходиться на волі. Більше того — йому повернули зброю, якою він вчиняв напад. У мережі Інтернет він написав цілу низку україноненависницьких статей, у яких використовує матеріали з комп'ютерів, вилучених у «Просвіті» (які по логіці слідства мають бути речовими доказами, не доступними для загалу). Він відкрито фінансує дрібнокримінальні елементи, які незадовго до затримання Андрія Білецького вчиняли на нього збройний напад, а після його затримання — збройний напад на офіс «Просвіти», а до цих подій, між ними та після них — залякування близьких та родичів українських націоналістів Харкова. Все це висвітлюється в мережі Інтернет як самим С.Колесником, так і його послідовниками. Отже, проти українського національного руху в Харкові здійснюється відвертий терор. Представники спецслужб держави ж замість того, щоб затримувати злочинців, намагаються “криміналізувати” в очах громадськості образ українського патріота.
Що це: свідомий підрив основ національної безпеки органами, які повинні ці самі основи захищати, чи банальне політичне замовлення?
В будь-якому разі — це злочин. Але якщо держава стає злочинцем, хто має стати суддею?