Кілька днів тому зателефонувала мені плачуча жінка. Це була Марія Іванівна Любченко із села Ничипорівка Яготинського району, з якою ми познайомилися на одній із правозахисних конференцій приблизно рік тому. Вона - тітка засудженого на довічне ув’язнення В’ячеслава Полішка, і от вже 10 років домагається його звільнення. Вона переконана в тому, що убивство двох дівчат у кав’ярні під час пограбування скоїв не її племінник, а його старший брат-наркоман, який після злочину, злякавшись відповідальності, покінчив із собою, і його друг із Росії, що отримав 10 років як співучасник і скоро вже вийде на волю.Тоді я доволі докладно писала про цю історію: http://bilozerska.livejournal.com/415261.html (див. у кінці), а зараз Марія Іванівна каже, що В’ячеслав із тюрми, дізнавшись про ту публікацію, просить мене розмістити фоторобот убивці, по якому видно, що це не він. Фотороботи, разом із статтею про справу Полішків, прислала мені київська журналістка Олена Талаєва.
ЗА РОЗСТРІЛ У КАФЕ "ЛЕДАЧА ВІРА" НЕ ТОГО ПОСАДИЛИ НА ДОВІЧНЕ
Того літнього вечора у придорожньому кафе «Ледача Віра», що недалеко від Лубен по трасі Полтава-Харків, відвідувачів було небагато. На літньому майданчику засиділися дотемна двоє чоловіків, та один столик був зайнятий молодіжною компанією - дві дівчини і два хлопці - у приміщенні кафе.
Близько третьої ночі 30 вересня 2003 р. двоє чоловіків зайшли в кафе. Той, що був нижчий на зріст, білявий, з побитим віспою обличчям, направив на компанію за столиком пістолет і скомандував: «Гроші та прикраси на стіл». Другий навів на відвідувачів обріз. Він мовчав.
Далі - на Bilozerska.info >>>
