Були журналісти, зокрема, три або чотири телеканали, вони брали інтерв’ю в адвокатів. Адвокат Бевза сказав, що цього разу клопотання про зміну запобіжного заходу не подаватимуться – аж до того часу, коли суддя добре вивчить обставини справи, щоб у нього були підстави відпустити хлопців.
Засідання, призначене на 15:00, почалося із запізненням у півгодини – ми чекали у залі, коли привезуть хлопців.
У 15:34 прийшов суддя – Бурбела Ю.С. Хвилин через 5 привели хлопців – з руками, скутими наручниками за спиною. Їх зустріли вигуком: «Слава Україні». Коли суддя запропонував їм сісти, Ігор Мосійчук сказав, що не може, бо коли руки закуті, його комплекція не дозволяє сісти. «Чому ви тортуруєте хлопців?» – крикнув з місця Микола Коханівський. Суддя зробив йому зауваження, а Сергій Бевз, на повторну пропозицію сісти, попросив, щоб хоча б руки наперед перекували. Суддя сказав, що оскільки засідання ще не почалося, він просить наново завести хлопців, і сам вийшов з зали. Згодом по одному знову завели хлопців і вже у клітці закували їм руки спереду.
У мене очі на лоба полізли, чесно кажучи. Така клітка – і у ній ще треба заковувати руки! :( При цьому ще з ними у клітці залишилися троє «грифонів»).
Читати далі – на www.bilozerska.info
UPD. Два основних враження: по-перше, увесь цей "цирк" із заковуванням рук тощо - робився для того, щоб створити у суспільства враження, ніби йдеться про якихось особливо небезпечних злочинців, лідерів терористичної організації абощо.
По-друге, переважна більшість наших співгромадян все ще дізнається новини з телевізору, а тележурналістам для сюжету потрібна "картинка". Якщо позбавити їх можливості знімати, сюжету просто не буде. І навіть статті не так охоче розміщуються і не так добре сприймаються на сайтах, якщо їх не ілюструють свіжими фото. Отже, суд так уперто, незважаючи на безліч по-різному сформульованих клопотань, забороняв фото- і відеозйомку для того, щоб на суд перестали ходити журналісти, тобто, щоб зменшити поінформованість про нього суспільства.