Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Придністров’я. Як ми стали злодіями


Вулиця у придністровському селі. Покинуті хати


Після того, як співвітчизник не захотів стріляти у мене з «калаша», ми тинялися тим прикордонним селом, Хрустовою (кажуть, що звалося Христова, але комуняки перейменували), і раптом бачимо щупленького чорнявого хлопця років 16.
Ух, як ми йому зраділи! А він, як не дивно, – нам.
– Пошли, я вас к своей тетке отведу. Она вас покормит и переночевать пустит.

Не дуже ми на це й сподівалися. Ніч все-таки. Але тітка, весела така молдавська чепурушка років під 50, навіть не спитала, хто ми і звідки. «Ой, сідайте, дітки, ви ж, мабуть, голодні». І годує нас пухким домашнім хлібом, щойно з печі. Там всі самі печуть хліб. Уявляєте, який він на смак? Особливо взимку, після перспективи ночівлі під відкритим небом. М-м-м, і зараз слинки течуть.

Нашого «рятівника» звуть Андрій Камарський. Він молдованин, і більшість його родичів мають прізвище Камаре. Але серед його рідні, що мешкає в цьому ж селі, є росіяни Комарови і, здається, навіть українці Комаренки :)
Камарський не вчиться вже другий рік – вигнали, бо побив учительку. Допомагає старшому братові з контрабандою. Чого саме – навіть не питаємо.
Хазяйка наша чи то мешкала сама, чи рідня була у від’їзді, каже:
– Я зранку поїду о шостій, а ви, дітки, поспіть подовше і збирайтеся без мене.
– А скільки ми вам винні? – питаємо.
– Та ніскільки!
Починаємо вмовляти – каже, скільки залишите на столі, стільки й буде добре.

Ну, ранком ми зібралися, лишили на столі гроші (у гривнях, звичайно, вони там ідуть на ура), попрощалися з хлопчиком і поїхали. Вже у Кам’янці з’ясувалося, що прихопили її кружку – думали, то наша. Річ-то копійчана, але ми дуже дбали за наш імідж і не могли кривдити мирне населення :) За день чи два двоє хлопців пішки пішли казна за скільки кілометрів у Хрустову – повертати ту кружку. Лазили цілий день, ввечері повертаються наморені і розказують, що хазяйка зустріла їх… вилами:
– Воры проклятые! Я вас пустила, а вы!!!...
Хлопці, звісно, спершу подумали, що то вона через кружку так. Намагалися пояснити, що спеціально прийшли її повернути, але вона і слухати не захотіла.

Виявляється, юний Камаре в ту ніч вкрав у рідної тітки всі гроші і дорогоцінності. Спеціально і завів нас до неї, щоб були чужі в хаті, і вкрав, списавши на нас.

Хотіли потім зловити і поспілкуватися з ним як слід, але він як крізь землю провалився.
Tags: придністров’я, історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 26 comments