Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

"Шла Саша по шоссе"



Боян, звісно, але я цю пісню почула тільки зараз - побачила одночасно з кліпом.
ІМХО, супер. Це про всіх нас, а не лише про Росію.
Відеоряд за глибиною не поступається пісні, що трапляється нечасто. Примітивно виконаний і смисловий - замість так модного зараз безглуздого комп’ютерного мигтіння.

"Прихіпована" дівчинка Саша, неприяканий і нікому нічим не зобов’язаний підліток, "во всей своей красе, в кроссовках и джинсе", топає по шосе, проходячи всю територію колишнього СРСР. Іде по руїнах совка, на яких жирують щури - під ногами у неї уламки першого супутника, серп і молот, пляшки з-під кефіру, якісь недоїдки... Для когось це ностальгічні , для когось болючі спогади, а для неї - сміття під ногами.

Проходячи, Саша бачить, як живе народ - це треба слухати і дивитися. Проходить повз алкоголізм і наркоманію - пляшки і отруйні гриби, повз зруйновані церкви, обірвані дроти, поламану сільгосптехніку на полях, де ростуть лише мак і бур’яни. Проходить повз заводи, "где трудятся в дыму и производят дым, не нужный никому, ни мертвым, ни живым", а в землі від отруйних викидів цих заводів кроти поздихали. Йде повз шахти на Донбасі, "где добывают смерть с углем напополам" - в Інтернеті пишуть, що шахтарі плачуть, коли чують ці рядки. Люди у глухих селах, де не ходить транспорт, на зупинках пустили коріння в землю, а на їхніх головах звили гнізда птахи.

Саша бачить, як люди виконують важку, непрестижну і безглузду роботу - кожен наступний закопує ями, що викопав попередній. І це в жодному разі не насмішка з тих, хто працює - це зла сатира на ситуацію, коли людей зайняли важкою і непродуктивною працею, щоб не заважали чиновникам крисити.

Але йде Саша не просто так - йде до батюшки-царя у Білий дім - геніальна пародія на казочки про всіх добрих царів, від Сталіна до Путіна з Януковичем, які нібито не знають, як важко живе їхній народ, але хтось рано чи пізно їм розкаже, і все зміниться на краще.

А щури, черв"яки і таргани насмішкувато машуть їй ручками: біжи-біжи, мовляв...

Я сам ее видал
Меж Нижним и Торжком
И даже денег дал
На пиво с пирожком.
Не плачь, моя страна,
Надейся, мой народ,
Я верю, что она
Когда-нибудь дойдет.

И всполошится царь,
И поперхнется власть,
И людям просто в дар
Земли и денег даст.
Взойдет любви заря
И засмеются все -
Нельзя же, чтобы зря
Шла Саша по шоссе!

Дівчинка з’їла пиріжок, сп’яніла від пива і раптово підросла, загупала ніжками так, що затремтіла пластилінова Москва (Майдан і всі інші майдани!)... Але закінчується все одно тим, що вона марно бігає по колу, а хто вірить у доброго царя - отримає дірку від надкушеного бублика.

Скільки там смислових пластів - я навіть переказати безсила. Той, хто дав їй трошки грошенят, наприклад, - відкупився від власної совісті, узяв маленьку посильну участь у загальній справі, як робимо ми всі. Але ж усі не можуть іти по шосе - на це, як давно відомо зі скоромовки, здатна тільки Саша... І для того, щоб вийшло бодай щось, її треба підгодовувати.

А фраза "и поперхнется власть" - поперхнеться вона соками країни, до якої присмокталася. А цар "всполошится" не від того, що у нього відкриються очі на народні біди, а тому, що, почувши гупання, злякається долі Каддафі.

Виходить так, що поки молодь не прийде і не загупає ногами - точно нічого не буде. Але в можливість таких змін автори вірять не більше, ніж у казочку про доброго царя. Поза рамками кліпу лишається те, що багаторічна біганина по колу зазвичай рано чи пізно проривається іншим сценарієм...

Tags: музика, пісня, філософія і психологія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 25 comments