Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Коло свИні (Історія про Віку)

Віка – це Віка. Таких дуже багато, але іншої такої немає.
17-річна першокурсниця прийшла до нашої контори по справах. Миттєво роззнайомилася зі мною і на п’ятій хвилині розмови видала: «А це твоя начальниця? Вона, мабуть, не зла, така симпатична! Ти не можеш попросити її, щоб мене взяли до вас на роботу?»
У будь-якій іншій ситуації я послала б таку нахабу подалі. Але у Віці щось таке є - її ніхто не посилає.
Ми взяли її на півставки і не пошкодували. Віка була відмінниця, не пропускала жодної пари, а після пар стрімголов летіла до нас і працювала так, що дим стовпом. Реферати писала пізно ввечері у гуртожитку, ще й встигала час від часу з дівчатами на гульки.
У ній було стільки енергії, що стояти спокійно не могла – притупцювала на місці.

Вона приїхала з села і нічого не знала. Була чистою дошкою. Могла запитати в мене, в якому столітті жив Сталін або що означає слово «апатія». Я пояснювала – і вона запам’ятовувала. Назавжди. Інформацію будь-якої складності хапала на льоту.

Одного разу Віка відгукнулась на пропозицію високооплачуваної роботи, де від кандидатів вимагалося вільне володіння англійською. Зрозуміло, що після сільської школи вона знала по-англійськи хіба що «dog» і «cat» і могла перерахувати членів родини. Але вона пішла на співбесіду, і… її взяли.
– Приходжу, мене питають: «Ви знаєте англійську?» Я кажу: «Yes!». Тоді виходить жінка і починає мені щось казати по-англійськи.
– А ти? Ти щось зрозуміла?
– Ні, але я так – і руками, і ногами, одне слово англійське, десять українських!!! Взяли.

Ще у вузі Віка вийшла заміж і народила дитину. Зрозуміло, що не взяла «академку» і майже не пропускала пар, а на великій перерві бігала годувати дитину.
Її чекає велике майбутнє. Гадаю, стане чиновницею дуже високого рівня.

Одного разу я голосно захоплювалась її надзвичайними здібностями, і Віка, скрушно похитавши головою, сказала:
– А знаєш, скільки у нас в селі розумних, талановитих людей? Дуже, дуже багато. І всі пропали коло свИні.

Не замислювались, чому майже всі, хто нами керує, – вихідці з сіл і невеликих міст? Їм, як тим сталінським бійцям, нема куди відступати. У них в заградотряді свині.
Tags: подруга, село, історії з життя
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 60 comments