Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Зустріч твіттерян-мрійників у Франківську :)



Я зараз у Франківську. Сиджу у кафешці з Wi-Fi і пишу звіт з твіттер-баркемпа, присвяченого нашим мріям :)

Він тривав два дні і вже закінчився, я приїхала тільки на сьогодні, і була одним з чотирьох сьогоднішніх промовців. Потім, після закінчення, була гарна екскурсія містом. Фото Франківська, мабуть, викладу у наступному пості.

Захід був мега-крутий, в тому числі завдяки спонсорам. Кожному дали бейджик з його фотографію і роздруковану багатосторінкову програму заходу, де розповідалося про кожного учасника, значок і ще деякі матеріали на пам’ять.

Спонсорами були Івано-Франківська адміністрація з молодіжних питань, агенція «Піар-Енерджі», місцевий провайдер «UTeam» і ще хтось.

Послухала три доповіді.

Ангеліна Оверчук розповіла про те, як зробити мрію метою і досягнути її. Вона казала, що її мрії, як правило, здійснювались, а ті, хто вважав її дурненькою мрійницею, нічого не досягли.

Спочатку, казала вона, треба прожити хоча б один день, уявивши, що твоя мрія здійснилася. Чи добре тобі буде? Адже здійснення мрії (наприклад, стати главою великої корпорації) – це не тільки задоволення, а щоденні навантаження і постійні стреси.

Одна подруга мріяла подорожувати, об’їхати весь світ. Уявляла собі дорогі готелі, кав’ярні тощо. Але потім зрозуміла, з якими труднощами ще пов’язано, зрозуміла, що гривня – це не євро, і в результаті нічого, крім внутрішнього розчарування, від своєї мрії не отримала.

Мрія повинна стати метою. Шлях до її здійснення має складатися з 5 пунктів:

- ресурси
- план
- проміжні фініші (без них непомітно, як ти просуваєшся до здійснення мрії)
- додаткові засоби
- 1 крок кожного тижня.

Мрія поділяється на мрію-реальність (має всі ці пункти) і мрія-міф, яка живе в голові і може стати лише розчаруванням.


Далі виступала правник Ольга Лучка з темою «Американська мрія. Інтернет у законодавстві».

Вона коротко підняла основні питання, які стосуються законодавчого забезпечення (і втручання держави) у користування Інтернетом в США, а потім в Україні.

- Піратство.
- Свобода слова. Наприклад, закрили сайти, які належали мережі антиглобалістів, які виступали проти міжнародних зв’язків, хотіли жити в окремій закритій країні, показували певні приклади терактів і протестних акцій, здатних розпалити внутрішньонаціональну ворожнечу.
- Запобігання злочинам в Інтернеті.
- Інтернет-реклама (у США 26 млрд. доларів у 2010 р. доходи від реклами в Інтернеті).
- Авторське право у мережі. Закон про авторське право у цифровому тисячолітті – провайдери не несуть відповідальності за нелегальний контент, якщо вони завідомо про це не знали. Вся відповідальність переноситься на крадія.
- Рівний правовий статус Інтернету в порівнянні з іншими джерелами інформації (Судова практика).

- Побудова інформаційної магістралі (це і супутникове телебачення, і інтернет-провайдери, і ще багато чого). Усі вони працюють над забезпеченням якісного легального контенту.
- Електронна комерція.
- Розвиток інтерактивних послуг (програма «Інтернет нового покоління» - різні державні проекти, доступ до комунальних і т.п. послуг)
- Телекомунікації.
- Електронне врядування (допомагає вчасно оплатити рахунок за послуги, подати позовну заяву – за допомогою Інету уникати черг тощо). Компанії отримують гранти на розвиток цього продукту.

- Надмірне втручання держави у життя інтернетчиків – дехто стверджує, що воно має місце.

Є насправді лише 3 закони, які це регулюють:
- про податкове звільнення інтернету (користування Інетом не оподатковується)
- захист дітей у гейм-мережі
- за розміщення нелегального контенту, пов’язаного з неповнолітніми, штраф до 50 тис. доларів.
- захист приватного життя, пов’язаного з неповнолітніми.

Контроль контенту (запобігання витоку секретної і службової інформації)
Прозорість інформації

Судові прецеденти:
Indymedia
Atomic Rooster VS Donn
Playboy Enterprises VS Frena (людина розмістила без підпису 3 фотки з Плейбою, його присудили їх прибрати і заборонити йому на 5 років користування Інтернетом. Але він не прибрав і змушений був заплатити велетенський штраф).
Verisign VS Cramen
Google

Були перераховані національні (американські) нормативні акти, які регулюють користування інтернетом.

Далі доповідачка коротко змалювала ситуацію в Україні.
Піратство (закрили сайт videofile.com.ua)
Відповідальність журналістів (наприклад, «Україна кримінальна» передрукувала англомовну статтю без зазначення авторства. Сплатили за це 50 тис. грн.)
Сайт «Обозреватель» розмістив інфу про молоде життя Рината Ахметова. Той звернувся у Британський суд і виграв.

Статус Онлайн-ЗМІ законодавчо не впорядкований.

Ще деякі ключові моменти:
Довідник «Електронна Україна»
Транскордонне значення
Національний домен ЮА.
Електронний документообіг
Електронний уряд (наприклад, у Львові є електронна оплата комунальних послуг та інформування про діяльність органів влади).

Законодавче забезпечення:

Закон про захист персональних даних,
Закон України про телекомунікації тощо.

Комп’ютерні злочини.
Централізація. ISOS – Європейська організація – товариство учасників Інтернету.

Українські нормативні акти, судова практика.

Далі пішли питання:

- Чому не судять торент-трекери (які дають посилання на піратські файли на чиїхось компах), а гугл, який в кеші містить пряме посилання на піратський файл, не судять? Політика подвійних стандартів.

Відповідь: Юристи Гугл послалися на те, що вони не знали, що це піратська інформація..

- Чи повинен нести відповідальність Денис Олєйніков? Його фірма просто друкує те, що замовляє замовник, звідки йому знати, що захищене авторським правом, а що ні?

- Має діяти презумпція невинуватості. Будуть слідчі дії, певна перевірка, але потім суд скоріше за все, прийме рішення, що він не є співучасником злочину, бо він не знав, який файл захищений авторським правом, а який ні.

- А Ютуб? Я не публікую відео, а лише посилання на Ютуб, у мене на сервері його нема.
- Відповідальність на тому, хто зняв і виклав на Ютуб.

Коментар з місця: Якщо один пише листівки, а другий їх роздає, відповідальність несуть обоє. Мені здається, так само має бути і з Ютубом.

- На практиці – як пощастило з юристом.


Далі виступала я зі своїми політичними мріями. Сказала коротко і чітко: мрія номер раз – щоб хамовлада забралася геть, номер два – взяти участь у побудові справжньої української України, номер три – побачити декого у тюрмах і на шибеницях. Оскільки захід був присвячений мріям і можна було фантазувати скільки заманеться, «штовхнула» народу дві свої старі вже ідеї:
1. Добровільна перереєстрація громадян України. Кожен повнолітній мешканець України, який не вважає себе українцем і громадянином України і не засвідчить, що не має і не збирається приймати друге громадянство, а також не складе принципово простий і примітивний іспит з української мови та історії (пенсіонерів від іспиту звільнити, з них досить заяви), зможе в Україні жити, вчитися, працювати, мати майно, користуватися медичними і т.п. послугами, але не зможе обирати і бути обраним, а також займати різні державні посади.

2. Офіційна скупівля державою за півроку до кожних виборів голосів виборців за невелику матеріальну допомогу. Хто продасть свій голос за 100-200 гривень – викреслюється зі списків виборців на найближчі вибори.

Це варто було б зробити для того, щоб українофоби (у першому випадку) і голосувальники за гречку (у другому) самі, добровільно позбавили себе права голосу.

Скажу чесно: не всі мене зрозуміли. Дехто сказав, що я проти демократії і виборчого права. Я відповіла, що ні, я тільки за, просто не всі вміють і готові правильно користуватися своїм виборчим правом. Наприклад, люди «дякують» своїм голосом за отриману гречку, і до влади приходять різні ідіоти й негідники. А для того, щоб ніхто не міг вирішувати, хто повинен мати таке право, а хто не повинен, тобто, щоб держава/політики/чиновники не вирішували за людей, люди повинні вирішити це за себе самі.

Мені казали, що пенсіонери ідуть на це від бідності, і треба усувати причину, а не наслідки, тобто покращувати злиденне життя пенсіонерів. Я відповідала, що це, звісно, треба, але ж пенсіонери голосують за гречку не з бідності. Бо, оскільки ніхто не може перевірити, хто як проголосував – що їм заважає взяти гречку, а проголосувати не за того, хто її дав?


Іван Паламарчук @wedmid зробив надзвичайно цікаву і професійну доповідь про Твіттер.

Розповідав про індекси, які визначають впливовість мікроблогу на Твіттер. Наприклад, Юлія Тимошенко – один з лідерів українського твіттера. Але толку з того індексу, якщо вона в тюрмі, миттєво написав хтось.

Які бувають твіттер-юзери. Які сервіси впорядковують юзерів і їхню тематику (наприклад, відфільтровують тих, які не залили на свій тві-акаунт аватарку).

Твіттер використовують банки для популяризації. Твіттер – це (любов) ЗМІ, він і сам є, власне, засобом мікроінформації.

Твіттер в Україні:
twitter.in.ua
twiua.com
geosheep.co.ua

Далі ми подивилися короткий і зворушливий фільм про любов до Івано-Франковську, знятий дітьми. У фільмі люди дарували один одному квіти і запрошували взяти рідне місто з собою – на прогулянку, зустріч із друзями тощо.

А на завершення була цікава екскурсія містом, фото з якої я викладу пізніше...

















Tags: твіттер, я, івано-франківськ
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 7 comments