Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

УНСО-"Рутенія": Хто живий



Сьогодні, у річницю зникнення Георгія Гонгадзе, УНА-УНСО і гурт «Рутенія» презентували в УНІАНі спільний альбом «Хто живий», на якому професійні музиканти з «Рутенії» і хлопці з УНСО виконують бандерівські і унсовські пісні.


У презентації взяли участь музиканти «Рутенії» Анатолій Сухий і Григорій Лук’яненко і унсовці Валерій Бобрович (Устим), Ігор Мазур (Тополя) і Олег Бенга (Макс).

Одразу скажу, що вже слухала цей альбом, і він дійсно унікальний, нічого подібного я раніше не чула. Непрофесійне, але щире виконання + професійне аранжування і звукозапис – в результаті виходить щось СПРАВЖНЄ, чому віриш і що хочеться слухати.

Відкрив презентацію Ігор МАЗУР (Тополя), розповівши трохи про участь унсовців в УБК, у війнах на Кавказі і про дружбу з Гією Гонгадзе.


Анатолій СУХИЙ розповів: «У 2002 році у домашніх умовах ми записали альбом «Безіменні» – УПІвські пісні в обробці «Рутенії» і авторські. Далі був альбом «Неопалима купина». І лишилася ще якась частина пісень, і через кілька років ми вирішили їх записати, щоб увесь цикл пісень був у хорошій якості. Але чогось не вистачало. І тут з’ясувалося, що унсовці самі пишуть пісні і співають. Домовились і потихеньку за півроку зробили симбіоз - унікальний альбом упівських і унсовських пісень, які співають самі їхні автори з УНСО. Також там є і народні пісні. Цей справді унікальний симбіоз – альбом, який продовжує традицію патріотичних військових пісень.

«Також ми переспівали гімн УНА-УНСО, - додав Тополя, - щоб не відправляти себе у пекло. Бо там останні рядки «У рай не пустять, зате у пеклі…» Хай у пеклі будуть наші вороги, а ми кажемо, що Руслан (Зайченко – О.Б.) та інші на небі... Ми себе по скромності своїй відправили на небо, ще при житті», - пожартував він.


Пан полковник Устим, він же Валерій БОБРОВИЧ: «Ми завжди від початку створення УНСО асоціювали себе з ОУН-УПА. У нас, як і в УПА, створився свій сленг, своя культура, своє мистецтво.
Якось на Кавказі один з моїх хлопців, довбаючи шанці, витер піт і сказав: «Мій дідо на Волині воював під гаслом «Від Сяну по Кавказ». Вони почали з Волині і програли, а ми починаємо з Кавказу, дасть Бог, виграємо».

Анатолій Сухий додав, що альбом почався саме з розмови з Устимом – «Чому наших пісень не співаєте?» - запитав той. І наспівав унсовську пісню, сказавши, що її автор – український офіцер з УНСО, що воював на Кавказі. Так і з’явилася ідея про спільний з унсовцями альбом.


Олег БЕНГА (Макс), ветеран, якщо не помиляюся, шести війн, прийшов в однострої, з купою нагород на грудях (а новий «антикамуфляжний» закон збирається це заборонити!). «Цей диск, - сказав він, - дорогий для нас тим, що там записані голоси двох дорогих для нас людей, яких вже з нами немає – Анатолія Лупиноса (хоча звук поганої якості, витягнутий зі старого відео), і Руслана Зайченка, записаний буквально за кілька днів до його смерті. Цей альбом не для меломанів, а для тих, хто любить смислову пісню».

Пісні Олега Бенги, який починав як автор-виконавець афганських пісень, були написані російською мовою, але спеціально для цього диску їх переклали українською.

Тополя: «Там на диску я і мій товариш Влад Мирончук співаємо «Йшли ми до бою темними лісами» - з цією піснею ми йшли по Абхазії. А наш товариш Цвях, який потім загинув, йшов у навушниках, де лунав «Сектор Газа», і зробити щось із тим було важко :)»

Макс: «Народна пісня, яку на диску виконує Ігор, «Ой у полі криниченька», теж з’явилася там невипадково. З цією піснею пан Устим піднявся в атаку, і всі піднялися за ним, і російські десантники відступили – це був такий психологічний тиск. Тому вона знакова для нас».

Журналіст Артем Скоропадський запитав, де можна дістати цей диск, і Тополя пояснив: «Це випустив «Наш формат», і воно піде по магазинах «Нашого формату». Думаю, у хлопців на Майдані буде, і на Петрівці. Ми теж викупили частину тиражу, будемо влаштовувати презентації і розповсюджувати його». Тираж альбому, за словами Ігоря, невеличкий – лише тисяча примірників.

Далі почалося вільне спілкування. На прохання журналістів заспівали усі хором 2 перші куплети Маршу УНСО.

Олег Бенга розповів, що в Абхазькій Сванетії, у Кодорській ущелині, є Бандерівський перевал, там навіть покажчик стоїть.

А Валерій Бобрович поділився своїми поглядами на національне питання: «Національність – поняття духовне. Ми не збираємось міряти черепи чи заглядати в штани. Той, хто живе в Україні, розмовляє українською мовою і у випадку небезпеки не дремене за кордон, а буде захищати Україну зі зброєю в руках – той і є українець, навіть якщо він етнічний поляк, француз чи єврей, і він більше українець, ніж ті етнічні, яких тільки дешева ковбаса цікавить».

«А війни з Росією не хотілося б, - казав він, - бо це буде кривава партизанщина. Хоча все може бути. Колись Наталка Чангулі брала інтерв’ю в Чечні у 2 молоденьких російських офіцерів. «Росії потрібна ця війна у Чечні?», - спитала вона. «Ні, не потрібна, хай собі живуть серед свого каміння, як хочуть!». «А з Україною в разі чого будете воювати?» - і вони хором: «Да! Потому что Севастополь – русский город, Харьков не отдадим і т.д.».


Журналістка і ветеран УНСО Наталка ЧАНГУЛІ додала, що багато хто на смерті Гії Гонгадзе в’їхав у велику політику, але жодного разу у річницю його смерті по жодному каналу не показали його фільм «Тіні війни».
Порадила всім продовжити гарну традицію і зробити ще щось – написати оповідання чи навчитися влучно стріляти. «Але спочатку треба обрати ціль!».









Tags: гонгадзе, музика, презентація, прес-конференція, уна-унсо
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments