Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Грушевський – винен, Ющенко – ще не вечір



29 січня, у 90-у річницю загибелі крутянців, Київська міська організація ВО «Свобода» провела біля Будинку вчителя смолоскипну акцію під назвою «Зрада українських національних інтересів: Грушевський – вчора, Ющенко – сьогодні». Обох політичних діячів учасники акції звинуватили у розвалі української армії.


Перед людьми, що стояли із запаленими смолоскипами під гаслами «Слава Героям Крут!» і «Ліберал? Соціаліст? Пацифіст? ВОРОГ!», виступали Андрій Іллєнко і голова КМО ВО «Свобода» Андрій Мохник.

Іллєнко казав про те, що Грушевський, як соціаліст, був противником держави як такої.

(Щодо формулювання посперечаюсь: противники держави як такої – не соціалісти, а анархісти. Якщо ж ідеться про те, що він був противником саме Української незалежної держави, то тоді його соціалізм тут ні до чого. Соціаліст може бути як імперцем, так і націоналістом за переконаннями. Бо соціалізм – це всього лише варіант соціального устрою держави).

Вчинок Грушевського – розпуск армії – Іллєнко назвав «злочинною бездіяльністю». Казав і про те, що Грушевський вважав, що із соціалістичним урядом Росії буде легко домовитись, а про сильну, обороноздатну незалежну Україну ніхто, крім Міхновського, взагалі й не мріяв.

Ющенко, за словами Андрія Мохника, продовжує традицію руйнування армії. Нашу армію Андрій порівняв із розкраденим підприємством, а Росію і США – з двома запропонованими Ющенком інвесторами, які не врятують збанкрутіле підприємство. Казав, що вибір між Росією і НАТО – не вибір, а спиратися слід лише на власні сили.
«Тут нам кажуть: не критикуйте Ющенка, бо це український Президент», - казав Андрій. Але як за таке не критикувати?..



Свободівці подарували Грушевському вінок з колючого дроту з віршем: «Ми мали міліони вояків, Що воювати вміли і хотіли, І те, що в Крутах – лише юнаки, Це є Ваш злочин, пане Михаїле!» Це наша претензія до тодішнього керівництва держави, заявили організатори.
Біля пам’ятника тричі прокричали «Ганьба!» Грушевському, Єханурову і Ющенку як Головнокомандувачу української армії.



* * *
Як завжди, з чимось я згодна, з чимось – ні. Наприклад, повністю згодна із закидом «Вже кілька років поспіль нинішня влада України відзначає річницю бою під Крутами. З року в рік ми чуємо стогін і плач, але ніколи від чиновника, «націонал-демократа» чи «помаранчевого вождя» ми не почуємо жодного критичного випаду в сторону керівництва Центральної Ради і УНР, яке несе пряму відповідальність за провал державотворення і окупацію України Совєцькою Росією…»

Щодо порівняння армії зі збанкрутілим підприємством –воно вірне, але таке соціалістичне підприємство (що існувало на централізованих поставках, за рахунок дешевої нафти і газу) працювати не може, замість нього треба будувати щось нове. Це простіше сказати, ніж зробити. От і в Ющенка поки що не виходить.
Щодо Росії і НАТО – добре було б без НАТО. Але реалії життя поки що такі, що не вийде. Інакше – Росія.

Панове праві! Ющенко – не Месія. Але кращого в нас немає. Хочете жорсткішого українського Президента? Я теж хочу. Але з тих політиків, хто реально має шанс найближчим часом прийти до найвищої влади в Україні, жорсткіша за Ющенка лише Тимошенко. Дуже хочете, щоб вона була Президентом???


* * *
За інерцією дехто думає, що від диких московських орд Україна не відбилася б, навіть маючи регулярну армію. Але це не так. Поляки он відбилися. І фіни. Взагалі, цей озвірілий від крові набрід тікав, як тільки стикався з регулярними військовими частинами. Чому ж нам це не вдалося, у чому ж справа? Мабуть, як завжди – у владі.
При владі в Польщі і Фінляндії були не вчені ліберал-демократи, а місцева військова аристократія (Пілсудський, Маннергейм).

Коли Росія заслабла внаслідок революції і випустила з рук кермо, ми не змогли його перехопити - не було кому. Нація не була структурована, у неї не було своїх верхів – ними завжди були чужоземці.



У 1991 р., коли Росія знову заслабла, з’ясувалося, що вже є кому. За радянські часи в Україні сформувалася своя партноменклатура, яка – іронія долі – спромоглася досягти більшого, ніж полум’яні борці з режимом. Не треба забувати, що владу взяв Кравчук, а не Чорновіл.

Щоб відстояти суверенітет, потрібна міцна, впевнена у собі влада і єдність у народі. Навіть якщо від початку з єдністю не дуже, у критичній ситуації нормальна нація гуртується проти спільного ворога. А не шукає цапа-відбувайла серед своїх.
Tags: акції, крути, свобода, ющенко
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 25 comments