Акція липня 25 солідарності із російськими політв’язнями, яку мали намір провести активісти Братства святого Луки і Автономного Опору, як така не відбулася. Міліція, якої була сила-силенна (здається, чергували навіть автобуси з “Беркутом”), не дозволила молоді стати перед парканом, що оточує посольство. Активістам вказали інше місце для пікетування – подалі, на парковці, щільно заповненій машинами. Зрозуміло, що якби активісти стояли між машинами, їх і їхні плакати практично не було б видно.Причіпки, якими міліціянти пояснювали своє небажання пропустити людей стати ближче до посольства, були сміхотворні: “Ви будете заважати людям, що виходять з посольства” (хоча відстань від входу до місця, де планувався пікет, – кілька метрів), “Зараз з обіду повернуться люди на машинах і запаркуються там, де ви хочете стояти” (сперечалися з ментами хвилин 25-30, і за цей час не під’їхала жодна машина), тощо.
Насправді, вочевидь, вони боялися, що через паркан на територію сусідньої держави полетить димовуха чи фаєр. Даремно боялися, до речі – на акціях, де можливі піротехнічні ефекти, у частини учасників зазвичай закриті обличчя, а тут усі були з відкритими.
Хлопці і дівчата підняли прапори – два червоно-чорних і один – Братства святого Луки (описувати символіку не буду, краще раз побачити), але банери не розгортали, справедливо заявивши, що акцію зірвано.
Треба було чути, як ввічливо, без єдиного образливого слова висміювала правоохоронців Ганна (Лисиця) Сінькова. Вона буквально мертвою хваткою (словесно, а не фізично) вчепилася у старлея, який вперто не хотів представлятись і показувати посвідчення, а також казати, хто його начальник – а хлопці і дівчата вимагали ці дані, заявивши, що напишуть заяву до суду.
Веселилися, у мегафон скандуючи просто в обличчя вишикуваних у ланцюжок правоохоронців “Ей-сі-ей-бі!”. Врешті-решт майор, на якого весь час озирався нещасний старлей, таки представився і назвав посаду. Після чого хлопці і дівчата, поскандувавши на прощання про “акабів”, справді пішли до Солом’янського райсуду і написали заяву про незаконні дії міліції, під якою підписалися шість або сім чоловік.
З одного боку, на цю заяву прийде ще одна відписка. З іншого боку, чим більше репресивний апарат зайнятий відписками, тим менше у нього залишається ресурсів на репресії… :)
Коли активісти пішли від посольства, то кілька міліціянтів ув’язалися за ними. Зайшовши за ріг, хлопці і дівчата (явно, щоб постібатися) раптово повернули назад :)
Київ ще досі у написах "Свободу Ганні Сіньковій!". Не можна сказати, що Лисицю не тішили ці написи :)
http://www.youtube.com/watch?v=67EdqDHwCGc
