Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Практичний правозахист для активістів



Щойно повернулася з лекції Сидора Кізіна "Практичний правозахист для активістів". Сидір, як завжди, на висоті. Щасливі ті (і я серед них), кому пощастило мати такого адвоката.

Брошурки з нашими правами роздають правозахисники під час багатьох акцій. Уся ця інформація відкрита і в інтернет-доступі. Але нам дуже бракує тих, хто навчить, як треба діяти у реальній ситуації, навчить тому, що я називаю «лівом» (на відміну від «права»).

Нічого такого особливо таємного чи "незаконного" Сидір наче й не казав, але все одно – лекція була безцінною. Ловіть основні моменти.

Затримання буває трьох видів:

1) Адміністративне (до трьох годин).
Часто обгрунтуванням такого затримання стає відсутність документів (забирають нібито для встановлення особи, а там уже можуть і сфотографувати, і пальчики "відкатати", і допитати про щось). Тому треба ходити з документами, щоб не давати ментам такої приємності (хоча жодного закону, який вимагав би носити при собі документи, не існує). В якості документу, крім паспорту, підійде також учнівський і студентський квиток.

За ці три години мають або скласти протокол і відпустити (доведеться сплатити штраф), або повезти у суд за санкцією на адміністративний арешт (до 15 діб). Досвід свідчить, що якщо одразу після затримання у РОВД приїде адвокат, адміністративного арешту вдається уникнути.

2) Затримання по ст.115 КПК - на 72 години (без санкції суду). Це чекає підозрюваних по кримінальній справі. Ці три доби людина буде сидіти в ІТТ, а далі або слідчий і прокурор відпустять її на підписку про невиїзд, або, скоріше за все, повезуть у суд на санкцію про запобіжний захід - тримання під вартою.

3) Власне тримання під вартою у СІЗО. Мінімум – на 2 місяці.



У міліцейському главку відділ, що займався раніше злочинами іноземців та проти іноземців, зараз «заточений» виключно на активістів правих організацій.
Коли, наприклад, під час акції відбувається затримання політичного активіста, його подальша доля погоджується у двох інстанціях – у цьому управлінні ГУ МВС, де є база активістів правих організацій, і в районній прокуратурі. Тому, коли є затримані, крім РОВД, пікетувати варто ці дві установи.

Після затримання людину довгий час тримають десь у коридорі, де повз неї проходять невідомі люди з блатними повадками (насправді менти), які її залякують (іноді можуть і підзатильника дати).

Поради Сидора: розмовляти з міліцією ввічливо, але твердо, не встрягати у суперечки, не провокувати. Спитати офіцера чергової частини про підстави затримання.



Вимагати скласти протокол про затримання!
У цьому протоколі обов’язково зазначити час! Бо від часу, вказаному у протоколі, залежить, скільки часу ви перебуватимете в райвідділі.
Обов’язково зазначити усі ваші претензії по затриманню, якщо такі є. (Наприклад, менти не представились, хамили вам). Якщо сталося побиття, обов’язково зазначити це, з усіма можливими подробицями.
Зазначити всі дані, які можуть свідчити про вашу непричетність до інкримінованого вам порушення.
Цей протокол вже назавжди залишиться у справі, його копію завжди потім можна буде отримати і на його підставі писати скарги до прокурора про покарання винних.

Вимагайте повідомити близьких та адвоката. На це все ми маємо беззастережне право.
Це не гарантує від побиття, але якось на ментів впливає.
Якщо не маєш мобільного телефону – слідчий має зробити дзвінок зі свого кабінету чи з чергової частини.
Якщо вилучають речі (наприклад, телефон) – вимагайте скласти протокол про вилучення.



У разі найменших порушень – пишіть скарги на ім’я начальника райвідділу і районного прокурора, з якомога більшими подробицями.

За Конституцією, кожен має право на юридичну допомогу, але якщо ваш знайомий юрист не має адвокатської ліцензії, він майже точно до вас не проб’ється.

З досвіду: дуже часто після брутального затримання, іноді навіть з побиттям, під час допиту слідчі поводяться більш-менш нормально - особливо, якщо бачать, що людина не розгубилася і в неї є підтримка.

Коли вас доставляють до ІТТ, спеціальна комісія, яка не відноситься до міліцейського відділу і тому не обов’язково покриватиме ментів, обстежить вас. Якщо на вас є побої – наполягайте, щоб їх зафіксували.



У разі адміністративного затримання – протоколи, як правило, менти пишуть наче під копірку: «Вчинив образливе чіпляння до громадян, на зауваження не реагував, висловлювався нецензурною лайкою». Так виглядають 99% протоколів – неважливо, чи то п’яного затримали, чи активіста. Виписаний вам штраф можна оскаржити у суді – якщо, звісно, буде охота цим займатися :) Можна попросити покликати свідків, що стоять під судом, які засвідчать, що ви ні до кого не чіплялися і не матюкалися. Слідчий повинен всі ці документи долучити до справи.

Якщо приїде юрист і грамотно поспілкується – є імовірність, що й протоколу не буде складено, або буде мінімальний штраф.



Якщо міліціонери на вулиці просто перевірили у вас документи і записали дані у блокнот – це їм, скоріше за все, потрібно для рапорту про проведену роботу. Вам після цього або нічого не буде, або, якщо десь поблизу, наприклад, сталася крадіжка, можуть потім і затримати.

Під час допиту пояснення завжди краще давати власноруч, на цьому треба наполягати. Відмовити у цьому слідчий не має права.
Якщо не хочеш давати пояснення – посилатися на 63-ю статтю Конституції.
Якщо ж питають не про тебе чи близьких родичів, а про когось іншого – можна відмовитись давати будь-які свідчення без адвоката.
Неповнолітнього не мають права допитувати без присутності батьків.

Є відповідальність за відмову свідка давати покази. Але в реалі дуже мало таких справ доходило до суду.
Але все одно, якщо ви свідок, краще не писати: «Я відмовляюся давати покази», краще якось пом’якшити формулювання. Найчастіше – потиснуть на психіку і відпустять.



Також Сидір процитував старе, ще сталінських часів, правило:
Мовчи!
Сказав – не пиши!
Написав – не підписуй!
Підписав – не відправляй!
Відправив – чекай неприємностей :)

Міліціонери дуже чутливі до зовнішніх чинників і бояться розголосу! Якщо під відділком стоїть група підтримки – про це миттєво дізнається начальник райвідділу. Слідчий, який вас допитує, змушений бігати йому доповідати.
Суспільний резонанс майже точно обіцяє їм наступного дня дзвінок з главку і отримання по шапці. Журналісти, народні депутати – те, що треба.
Тому журналісти можуть просити зустрічі з начальником райвідділу. Навіть якщо не дадуть – явних незаконних дій щодо затриманого вже майже точно не буде.

Якщо людину забрали на очах у близьких, або їм відомо про затримання – вони мають негайно писати заяву до прокуратури (місцевої чи вищестоящої), вимагати, щоб повідомили, де перебуває затриманий і який його процесуальний статус. Вимагати, щоб заяву прийняли і розписалися на копії.
Якщо є підозра, у який райвідділ повезли – їхати туди і таку саму заяву писати на ім’я голови райвідділу.

На суді, якщо у вас нема або недостатньо свідків - рапортам працівників міліції суд завжди повірить швидше, ніж вашим поясненням. Менти завжди виступають свідками на судах, особливо ті, що проводили затримання.
Бажано мати відеозйомку акції – байдуже, цифрову чи аналогову. Але суд може і не прийняти цей доказ до уваги. Тому треба, щоб ваші докази за чисельністю і якістю переважали докази працівників міліції.

Далі поговорили ще про різні цікаві речі, але то вже так – для тих, хто прийшов і почув :)



Потім почався обмін досвідом між тими, хто вже його має. Зокрема, Ганна Сінькова розповіла про перебування у СІЗО.

Головна її порада була: у СІЗО, особливо перші 2 місяці, поки триває слідство, тримати вуста на замочку, оскільки всі камери прослуховуються. Камери поділяються на ті, де пресують, намагаються зламати, і ті, де все більш-менш добре і всі до тебе класно ставляться. Там сидять підсаджені працівники міліції, які намагаються витягти у тебе якусь інформацію.

У разі найменших порушень – писати скарги на всі можливі інстанції. Папір і ручку ніхто не дасть, якщо маєш це у камері, напишеш заяву і спробуєш передати через охорону – скоріше за все, викинуть. Тому краще писати ці заяви під час побачень з адвокатом і передавати через нього.




Наприкінець - кілька порад особисто від мене, з власного і чужого досвіду (Сидір Кізін із цим згоден):

1. Мати гарного адвоката. Гарний - це передусім такий, який розуміє, що захищає політичного активіста, а не дрібного кримінальника. Якщо адвокат поганий, він витягатиме вас так, як витягав би дрібного злочинця, переконає "покаятись", чим загубить вашу репутацію і зведе всю вашу діяльність нанівець - після чого вас ще й не відпустять.
Різницю між гарним і поганим адвокатом я зрозуміла, коли познайомилась із Сидором Кізіним. Хто не вірить мені – може спитати Ганну Сінькову :)

2. Підготувати близьких, передусім батьків, щоб не були залякані. Залякані і непідготовлені батьки, коли їхня дитина "залетіла", інтуїтивно прагнуть не піднімати галас (бо ж ганьба яка – дитину в міліцію забрали!) і пробують домовитись "по-тихому", відкидаючи допомогу ваших побратимів, які пропонують їм організувати на вашу підтримку пікети, статті тощо. Вони піддаються на тиск ментів і поганих адвокатів, які теж переконують їх, що краще "по-тихому", інакше вони нашкодять своїй дитині. При цьому втрачається дорогоцінний час, за який з вами можуть зробити все, що завгодно.

"Домовитись по-тихому", давши хабаря або знайшовши зв’язки, реально, коли йдеться про дрібну крадіжку або бійку. Якщо ж серйозне покарання світить політичному активісту, то тут майже завжди діє замовлення впливових політичних опонентів. І пом’якшити його вплив і наслідки можна, лише здійнявши навколо вашого затримання нелюдський галас. Запам’ятайте: РОЗГОЛОС НАШКОДИТИ НЕ МОЖЕ!

3. Якщо когось затримали, всі, хто може, мають стирчати під відділком (главком, прокуратурою). Поки на вулиці стоїть група підтримки, затриманих катувати не будуть.

Tags: кізін, мєнти, правозахист
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments