Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Олесь Вахній: "Влада робить зачистку, намагається послабити рухи, здатні на якісь дії"


Олесь Вахній на круглому столі "Журналісти і міліція" 1 березня 2011 р.

Відомий діяч ультраправого руху Олесь Вахній з березня перебуває за гратами – у Лук’янівському СІЗО. Думаю, багатьом буде цікаво почути про історію його затримання і ув’язнення з перших вуст.

- Олесю, тебе звинувачують у крадіжці мобілки. Думаю, багатьом цікаво почути твою версію подій – що ж там сталося насправді?

- Коли мене затримали, 16 березня, спочатку я мав розмову з двома особами в цивільному. Їх абсолютно не цікавили якісь кримінальні речі. Питали, яким чином я передаю деяким соратникам і побратимам, які зараз знаходяться у виправних установах, мобільні телефони, з ким із працівників адміністрації я маю зв’язки.
Розмова була у досить жорсткій формі – принижували, обзивали, погрожували. Розпитували про мою діяльність, про молодіжні організації – скінхедів, футбольних фанатів. Ось це їх цікавило.

Після того, як я виступив на круглому столі «Журналісти і міліція» (Цей круглий стіл був проведений 1 березня ц.р. нашим ІА «Поряд з вами» спільно з КНМП у приміщенні «Інтерньюз», уривок з виступу Олеся Вахнія можна подивитися тут: http://www.youtube.com/watch?v=qCeLZg_c5g4 - О.Б.), вони мене питали: «Так ти що, хочеш на Україну в міжнародний суд подавати?». А я кажу: «Хто ви такі? Ви навіть не представляєтеся. Я ще за часів Союзу, – кажу, – піднімав синьо-жовтий прапор, я належав до організацій, які ставили на меті знищити Радянський Союз і змагалися за постання Української Держави».
А вони кажуть мені: «Це твої проблеми. Нас цікавить закон».
Тобто люди, які взагалі ніколи не ставили за мету постання Української Держави, сьогодні з цинізмом і нахабністю намагаються довести, що вони є правоохоронцями!

– А що ж було з тією мобілкою, яку тобі інкримінують?

– Я дійсно передав мобільник на одну з виправних установ – товаришу, теж з патріотичних організацій хлопцю. У нинішніх умовах людину дуже легко звинуватити у криміналі і позбавити волі. Я не знаю, яким чином її у нього вилучили. Вочевидь, провели якісь розшукові заходи, і в матеріалах кримінальної справи є роздруківка дзвінків з мого мобільного телефону. І мені повідомили, що я вставляв свою картку саме в цей мобільний телефон, який був викрадений. Я дійсно випробовував не один, а кілька мобільних телефонів. Чого я повинен напружуватись і згадувати, який телефон звідки?

- Тобто, телефон був у твоїх руках, але ти не знав, що він крадений?

– Так. І ще одна обставина грає проти мене. Я був на заході, де був потерпілий, і він каже, що саме там цей телефон у нього зник.

Мене передали у Шевченківський райвідділ міліції, і вже там я довідався про цей мобільний телефон. Окрім того, мене намагалися звинуватити в організації нападів на фанатів футбольного клубу «Арсенал», намагалися звинуватити у викраденні якоїсь насадки на фотоапарат, лінзи якоїсь… Я поняття навіть не маю, про що мова. Працівники карного розшуку звинувачували мене і довгий час умовляли підписати те, що вони написали від мого імені. Я спеціально довгий час не погоджувався, а потім підписав лівою рукою.

– А чому ти взагалі підписав? Тебе били?

– Ні, не били. Але обманним шляхом взяли у мене ці покази. Мені сказали, що мене будуть звинувачувати за статтею 185 ч.1, а звинуваченого за цією частиною статті не обов’язково брати під варту. Тобто, я планував, що вийду, а потім звернуся зі скаргою на цих працівників міліції до депутатів Верховної Ради і правозахисників.
Проте відразу ж, коли я побачив, що дізнавачка Коломієць оформлює покази за ч.2. ст..185, я відразу написав власноручно скаргу на ім’я прокурора, в якій зазначив, що покази, взяті у мене кілька хвилин тому, є такими, що взяті обманним шляхом і не відповідають дійсності.

- Під час допиту у тебе був адвокат?

– Ні. Я вимагав адвоката, і це зазначено у протоколі, але дізнавач Коломієць просто обманювала, казала: «Ви можете розмовляти зі слідчим вже з адвокатом, а зараз у вас попередні покази». Вони просто таким дешевим методом грали. Я дещо пізніше зрозумів, що просто дізнавач Коломієць і присутній працівник карного розшуку Березовський Олександр Борисович, який, в принципі, не мав права бути присутнім при допиті працівниками органів дізнання, просто виконували вказівку тих двох осіб у цивільному і керівництва Шевченківського райвідділу міліції.

- Ти казав, що про звинувачення тебе у крадіжці мобільного ти дізнався вже у Шевченківському райвідділі. А де перед цим тебе допитували ті двоє в цивільному?

– Теж у Шевченківському, але в іншому кабінеті. Один з керівників Шевченківського райвідділу, який дещо пізніше зайшов, його прізвище Осадчий, нагадував мені про мою участь у мітингу протесту проти вбивства студента Індила біля Шевченківського райвідділу і біля міліцейського главку на Софійській площі. Я це розцінюю, як форму помсти.

– Тебе не били, не катували за цей час?

– Ні, не били. Вони знають, що я можу звертатися зі скаргами, тому просто намагаються сфабрикувати справу.
Мені здається, що головна причина того, що сталося, - це справді моя обіцянка подати до Європейського суду на органи МВС. Нагадаю, що у 2004-2005 рр. мене тримали під вартою, звинувачуючи в організації пограбування. Суд не знайшов жодних доказів моєї причетності. У 2005 р., після того, як мене рік і сім місяців протримали під вартою, суд звільнив мене з-під варти. І лише після неодноразових моїх скарг у 2008 р. справа була формально закрита. Проте у статистичних картках у відділі інформаційних технологій мені повідомили, що я рахуюся як засуджений, хоча маю на руках постанову про закриття кримінальної справи. Реальною підставою порушення тієї кримінальної справи була організація мною кількох студентських мітингів проти засилля іноземних студентів у гуртожитках КПІ.

А у 2007 р. мене арештували після публікації в газеті «Персонал-Плюс» статті «Догралися», в якій я вимагав тогочасного міністра МВС Цушка та київського міського голову Черновецького притягнути до відповідальності за нереагування на запити громадян припинити торгівлю під Шулявським мостом. Нагадаю, що внаслідок пожежі київська громада зазнала кількамільйонних збитків.

Тоді, у 2007 р., мене звинуватили у хуліганстві. За сім місяців мене звільнили. Слідчий досудове розслідування з двох місяців розтягнув до чотирьох. В грудні 2007 р. мене звільнили. Після неодноразових скарг на ім’я Президента, генерального прокурора, міністра МВС, депутатів Верховної Ради кримінальна справа формально була закрита. Більше того, я маю на руках постанову про закриття цієї кримінальної справи, проте у статистичних картках я ще донедавна рахувався як особа, що перебуває в розшуку.

– Чи були допущені ще якісь порушення щодо тебе під час затримання або утримання за гратами?

– Наприклад, у матеріалах кримінальної справи є папери, які не мають ні числа, ні номеру. Взагалі, незрозуміло, звідкіля вони взялися. Чи то слідчий давав якісь особливі доручення працівникам міліції? Єдиним свідком по цій справі проходить мій політичний опонент.

– Він свідчить, що бачив, як ти крав?

– Ні, він свідчить тільки про те, що з цього номеру я йому телефонував і слав повідомлення. Там таке, що я вставляв картку свою у нібито вкрадений телефон. Насправді я цей телефон просто передав у зону. А телефон сам навіть не знайдений і не виявлений.

– Ти ж казав, що телефон ніби вилучили на зоні…

– Мені вони сказали: «Ми його забрали», але чи це правда, я не знаю.

13 травня мене вивозили спецетапом (мене одного везли цілим воронком), у Солом’янський райвідділ міліції, де теж розпитували про діяльність молодіжних неформальних організацій, зокрема, про футбольних фанатів і скінхедів. Зрозуміло, що мене було ізольовано, щоб збирати таку інформацію і обмежити мою діяльність. Йде певна зачистка, влада намагається ізолювати і послабити рухи, здатні на якісь дії.

Підготувала Олена БІЛОЗЕРСЬКА.

Tags: інтерв’ю
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 18 comments