Телефонує вона нам додому, я піднімаю слухавку, мами немає, і вона заводить зі мною півгодинну розмову - з метою самоствердження і самозадоволення. Тобто намагається мені довести, що я жалюгідна й нещасна, а я треную силу волі і розмовляю дуже ввічливо.
Ось два перли з тієї розмови:
– Вчора бачила тебе з вікна тролейбусу. Ти була така бліда, така худенька, мало не хиталася од вітру. Ти, часом, не хвора?
Я: «А мені всі дівчата на роботі заздрять, що я така худа, можу їсти, що завгодно, і не вірять, що я жодної дієти не тримаю».
– Я, – каже, – з усіма проводжу зараз перевірку на інтелект. От що таке оксюморон, ти знаєш?
Я знала. Пам’ятала якимсь дивом - чи то зі школи, чи з вузу.
Її це добило, вона мертвим голосом швиденько попрощалася і поклала слухавку.
До речі, якщо ви не знаєте, що таке оксюморон, не переймайтеся. Це зобов’язані знати лише професійні літературознавці й лінгвісти. Коротше, це такий літературний прийом, коли поєднується непоєднуване – наприклад, «гаряча крига» чи «суха вода».
Але в нашій родині слово «оксюморон» означає відтоді спробу когось опустити :)
