"Вы пишете стихи о любви? Звоните!" Вказано мобільний телефон і намальовано знак долару.
Перша реакція моя була, звісно, негативною. Докотилися, думаю. Збирають вірші дівчаток-графоманок, щоб потім відібрати кращі і видати їх у збірничку - от як є збірники вітальних віршиків і тостів, так будуть ще готові про кохання.
Якщо подзвонити, думаю, скажуть відправити зразок на е-мейл, і тю-тю віршик :) Або прочитати телефоном. А там диктофон :)
Врешті-решт журналістська цікавість перемогла, і вирішила я набрати той номер.
Чоловік на тому кінці дроту представився музикантом, у котрого є база для репетицій, є все, але йому потрібні тексти пісень. Заплатити, звичайно, багато не зможе. Питав, чи я можу писати у стилі пісень Діани Гурцької та Ані Лорак. Мабуть, у нього є й співачка - не сам же збирається виконувати жіночу лірику? :).
Казав, що це для нього дуже важливо, просив передзвонити і зустрітися (мабуть, ніхто, крім мене, гнусної журналістки :), йому не подзвонив). Вірші я дійсно пишу, але продовжувати гру не стала.
От що цікавить: в оточенні кожного музиканта є дівчата, які пишуть вірші. Можна кинути заклик по тусовці. Кожна маловідома поетеса буде щаслива, якщо на її вірші напишуть пісню. І ніяких грошей за це не вимагатиме.
Навіщо ж він пішов таким складним шляхом?
На думку спадає тільки одне: замість знайти поета-пісняра і запропонувати йому участь у своїй команді, він хоче купити вірші (можливо, спеціально написані на запропоновану ним "рибу") разом з авторськими правами на них, щоб мати змогу стверджувати, що їх написала ота його співачка :)
Я бажаю йому успіху. Але за такими правилами не граю.
