Наприклад: посварилася ти з чоловіком, жалієшся подрузі. А вона тобі: так розлучися з ним! Ну, розлучишся, і що далі? Сама залишишся, щоб вона тебе потім жаліла?
Або начальник нагримав. Так заяву йому на стіл, гаду! Хай думає, як без тебе обходитись.
Начальник якось обійдеться. А тебе і твою сім’ю – та «добра людина» годуватиме?
Важко в інституті навчатися? Та плюнь на інститут, піди в кіоск торгувати. А далі - все життя в кіоску, без вищої освіти?
Причому тій «добрій людині» немає жодної практичної вигоди від таких порад. Хіба що потім розповідатиме: «Знав я одного – такий талановитий малий був, але пропав, бідолаха».
В житті дійсно бувають такі ситуації, коли треба і з чоловіком розлучатися, і заяву кидати, і вуз залишати.
Але я дуже і дуже добре подумаю, перш ніж брати на себе відповідальність давати такі поради.
