Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Прес-конференція "Чому десятки людей гинуть у міліції?"

30 березня співголова Харківської Правозахисної групи Євген Захаров і координатор програм ХПК Андрій Діденко провели в УНІАНі прес-конфенецію на тему: «Чому десятки людей гинуть у міліції».

Більшість смертей у міліції, казали вони, пов’язані із застосуванням незаконного насильства. Особливо часто воно відбувається під час дізнання і попереднього слідства. Коли підозрюваному «світить» більше 5 років – його майже завжди катують.

Правозахисники перерахували випадки загибелі людей у міліції – за 3 місяці 2011 року їх було не менше 15. Цитую:

«7 січня 2011 року Руслан Сажко був знайдений повішеним біля Святошинського РВВС міста Київ на паркані метрової висоти зі слідами чисельних тілесних ушкоджень на тілі. (За версією міліції смерть потерпілого настала за межами райвідділу. Проте є дані відеоспостереження, які підтверджують, що Руслана заводили до міліції в наручниках).

9 січня 2011 року у Харківській області в Лозівському міськвідділі міліції 39-річний житель Лозової Ласло Коломпаров, викликаний для перевірки інформації про незаконне зберігання наркотиків, вистрибнув (чи був викинутий) з четвертого поверху. Коломпаров був госпіталізований, а в ніч із 14 на 15 січня помер в Лозовській центральній районній лікарні.

22 січня в тому ж міськвідділі (м. Лозова) з вікна третього поверху випала (чи була викинута) 35-річна Олена Бондаренко, яка була доставлена до центральної районної лікарні міста Лозова з чисельними переломами й пробитими легенями, травмами грудної клітини та хребта. В результаті отриманих тілесних ушкоджень вона близько півночі 31 січня померла.

22 січня в Кировограді у відділенні міліції помер громадянин Грузії. Жодних подробиць про смерть цієї людини не повідомляється. Відомо лише (за версією МВС), що ця людина повісилася в камері.
22 січня підозрюваний у скоєнні злочину раптово помер на подвір'ї райвідділу міліції в Кировограді (як стверджують в МВС, власною смертю).

27 січня смерть адмінарештованого 1971 року народження в Макіївському ізоляторі тимчасового тримання (за версією МВС смерть наступила від епілепсії).

29 січня на Житомирщині в райвідділі померла людина, затримана за скоєння адміністративного правопорушення.
9 лютого у Святошинському райвідділі міліції міста Києва в кабінеті слідчого помер затриманий (за версією міліції від серцевого нападу).

17 лютого в приміщенні одного з міськвідділів Житомирської області помер 52-річний підозрюваний. (Як повідомили правоохоронці, чоловік неодноразово викликався у справі в міськвідділ для проведення слідчих дій, проте кожного разу до слідчого не потрапляв без поважних причин).

28 лютого на Миколаївщині чоловік, затриманий за дрібне хуліганство (за версією МВС), скоїв самогубство в камері тимчасового утримання.

16 березня в ізоляторі тимчасового тримання Алуштинського міського відділу міліції виявили тіло затриманого, який (за версією міліції) вкоротив собі життя, повісившись на простирадлі.

22 березня в місті Євпаторія під час проведення слідчого експерименту з балкону квартири, розташованої на п'ятому поверсі (за версією МВС) викинувся підслідний. Чоловік від отриманих травм помер. 22 березня в місті Євпаторія в ізоляторі тимчасового тримання (за версією міліції) повісилася молода жінка. За попередніми даними причиною суїциду стала відмова начальника ІТТ викликати лікаря.

26 березня в місті Лохвиця Полтавської області в приміщенні ізолятора тимчасового тримання померла адмінарештована 38-річна жінка, мешканка села Сенчі цього району. За висновком судово-медичної експертизи смерть настала через гостру коронарну недостатність.

На Вінничині 45-річного чоловіка міліціонери забили до смерті у власній будівлі.

Це далеко не повний перелік загиблих в підрозділах міліції за поточний рік, а тільки інформація, що потрапила до публічної сфери.
Таким чином, за три місяці 2011 року в установах МВС загинуло 15 людей. Смерть в міліції вже настільки звичайне й типове явище, що навіть за наявності жахливих подробиць гибелі людей не викликає суспільного резонансу та всенародного обурення. Суспільство закриває очі на факти, що в одній й тій же установі міліції за однакових обставин гинуть люди - випадають з вікон, вкорочують собі життя з численними тілесними ушкодженнями, помирають від серцевих нападів під час слідства. 2009 року в підрозділах міліції загинули 23 українця, в 2010-51. За три місяці поточного року кількість смертей не менш 15.

Ми не можемо стверджувати, що всі ці трагічні факти пов'язані із застосуванням незаконного насильства з боку міліції, але після того, як новим керівництвом відомства була припинена робота Управління моніторингу з дотримання прав людини в органах МВС (інститут Помічників Міністра МВС з прав людини), припинили функціонування мобільні групи, тенденція до збільшення фактів незаконного насильства в міліції є очевидною, про що яскраво свідчить динаміка смертних випадків в міліцейських підрозділах. В Україні відсутній інститут ефективного розслідування фактів незаконного насильства в МВС, Управління внутрішньої безпеки МВС розслідує матеріали фактів незаконного насилля в рамках відомчої перевірки, що сприяє приховуванню порушень прав людини з боку міліції».


Журналісти питали, що можна порадити жертвам катувань, якщо міліція безкарна, а прокуратура її покриває.

Євген Захаров відповів, що якщо людина вже загинула, обов’язково треба провести судмедекспертизу до поховання, яка б засвідчила справжню причину смерті. Якщо вона була пов’язана з незаконним насильством, є всі підстави порушувати кримінальну справу.
Якщо людину вже поховали, необхідно вимагати ексгумації трупу і судмедекспертизи.

Якщо людина жива, і до неї застосовували незаконні засоби - буває таке, що людину б’ють і вимагають зізнатися. Десь на 3-ій день бити перестають, бо знайшли справжнього злочинця. Тоді людину відпускають і беруть підписку, що у неї нема претензій до міліції. І людина мовчить, бо рада, що відпустили живою.

Незалежно від того, винна людина чи невинна – катувати не можна нікого. Потрібно обстеження лікаря, фіксація пошкоджень, отримати акт судмедекспертизи і подавати до прокуратури про відкриття кримінальної справи і домагатися проведення розслідування.

Найчастіше прокуратура відмовляє у порушенні кримінальної справи, оскільки розслідування проводить таким чином. Питають мента: «Ви били таку-то людину?» - «Ні, я не бив». І все.

За минулого міністра управління внутрішньої безпеки МВС передавало у прокуратуру дані про застосування незаконного насильства, але прокуратура закривала кримінальні справи.

Андрій Діденко: «Навіть якщо порушувалися – то не за катування, а за зловжинвання владою або перевищенння службових повноважень».

Євген Захаров пояснив, що відмову прокуратури у порушенні кримінальної справи можна оскаржувати в суді. У практиці ХПГ були випадки, коли таке відбувалося 3-4 рази.

Європейський суд може прийняти рішення на користь жертви катування «у зв’язку з відсутністю об’єктивного розслідування». У цьому році вже є кілька таких рішень. Така позиція європейского суду створює певний тиск на державу, бо міліція порушує один із постулатів конституації і міжнародного права – права не свідчити проти себе. Порушення міліцією цього права відбувається у нашій країні кожні 40 секунд.

Це відбувається частково тому, що від міліції вимагають дотримання показників. Не буде показників – не буде надбавки до зарплати. Могильов не раз казав, що показник – це кількість відкритих кримінальних справ. Для цього потрібно мати злочинця. Якщо його нема – справу фальсифікують. Наприклад, задля виконання показників сфальсифікована величезна кількість справ, повязаних зі зберіганням зброї і боєприпасів.

Луценко хотів встановити всюди у райвідділах відеокамери – не лише на вході, але й там, де відбуваються допити, але елементарно не було грошей. Ті ж, що є, дуже часто не працюють.

Нібито через нестачу фінансування припинена робота Управління моніторингу з дотримання прав людини в органах МВС. В апараті міністра залишилося 2 чи 3 людини, в регіонах – нікого.

Але ситуація все ж не настільки безнадійна. Десятки і навіть сотні працівників міліції вже покарані за порушення прав людини - за справами, порушеними у 2006-2007 рр. Розслідування – від порушення справи до вироку – займає близько двох років. Порушення, скоєні у 2009-2010 рр., зараз ще розслідуються. За колишнього міністра, переконаний пан Захаров, доступ до інформації про ці речі був кращим.

У підсумку правозахисники зробили наголос на тому, що:
- прокуратура погано виконує свої функції нагляду за законністю дій міліції,

- керівництво МВС неспроможне побудувати ефективну державну політику запобігання незаконного насильства в міліції, його треба замінити;

- українське законодавство не пристосоване до проведення незалежного та ефективного розслідування порушень прав людини з боку працівників міліції, і його теж необхідно замінити, інакше десятки смертей у підрозділах української міліції перетворяться на сотні.


Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments