Чому на них мало людей, а результатів не видно?
Останнім часом у столиці мало не щодня відбуваються протестні акції, маленькі і не дуже. Пікетують усі можливі установи, вимагаючи звільнення політв’язнів. Голодують за відставку Могильова. Намагаються зняти Табачника, а іноді – навіть Азарова.Одна з найбільш яскравих акцій – звісно ж, «Автомайдан». Прекрасний задум – дві автоколони, зі сходу і заходу України, їдуть, долаючи перешкоди, щоб зустрітися у Києві.
Зупиняються у містах. Проводять велелюдні мітинги. У кожному з міст до колони долучаються ще машини. Протест заявлений як продовження підприємницького Майдану, але крім підприємців, в автоколонах їдуть медики, вчителі, студенти.
Машини то зупиняють ДАІшники, то місцева влада намагається не впустити у місто, вже у Києві складають протоколи за нібито неправильне паркування… Але всі перешкоди подолані, машини доїхали до Європейської площі. Незважаючи на холод і мокрий сніг, атмосфера радості і братання.
Зустрічає автопробіг чоловік 50.
На всі акції протесту у Києві, в ідеальному випадку, журналістів приходить більше, ніж активістів. В гіршому випадку – журналістів нема або мінімум. Інтернет-тролі іронізують з приводу тих самих облич на всіх фотозвітах з акцій.
Незважаючи на всі вимоги і ультиматуми, Могильов, Табачник, Азаров і політв’язні лишаються, де були.
ЧОМУ ТАК?
Читати далі на сайті "Українського Тижня" (відкриється у новому вікні)
