?

Log in

No account? Create an account
липень 2019   01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Фронт зима

"Чому у міліції помирають люди?"

Posted on 2011.03.24 at 01:29
Tags: , ,

Прес-конференцію під такою назвою провели 23 березня в УНІАН Богдан Хмельницький, голова "Об’єднання Богдана Хмельницького", координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко, журналіст Олена Талаєва, а також родичі ув’язнених, яких у міліції піддавали тортурам.

Про долю одного з них, Олександра Рафальського, я вже писала: http://bilozerska.livejournal.com/276683.html
Сьогодні його мати повідомила мені, що завтра Верховний Суд розглядатиме справу катувань над сином, і я спробувала акредитуватися, але о пів на п’яту вечора, щоб Ви знали, телефонувати у прес-службу ВС марно - ніхто не бере слухавку. Відправила їм прохання про акредитацію Е-мейлом і готова до того, що завтра мене туди не пустять...

Презентація заходу:
Чому в міліції гинуть люди


Дуже детальний прес-реліз заходу:

За минулий рік МВС України померло більше 50 українців, в 2009 році смертей в міліції було 23. Ми не можемо стверджувати, що в усіх випадках до загиблих було застосоване незаконне насилля, але : Ігор Індило, Михайло
Стаднік, Дмитро Ящук, Олександр Розуменко, Олег Пархоменко - цей перелік можна продовжувати, але всі ці прізвища об'єднує одна біда - вони померли в міліції... За даними соціологічних досліджень, жертвами незаконного насилля в міліції в 2009 році стали 604 тисячі, а в 2010 році 780-790 тисяч українців.Смерть під вартою або в міліції є надзвичайно серйозною і не відновлювальною подією за яку несе відповідальність держава і має відповідний обов'язок ретельно, ефективно і невідкладно розслідувати усі випадки смертей.



Таке зобов'язання передбачене ст. 2 Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод. Але виявляється, що українська держава не в змозі ефективно розслідувати такі випадки у зв'язку із тим, що просто не має ефективного механізму розслідування.Про це переконливо свідчать рішення Європейського Суду з прав людини такі як : Яременко, Луценко, Шабельник та багато інших проти України в яких констатується порушення Україною статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто Європейський Суд визнав, що до заявників застосовувались катування і був відсутній ефективний механізм розслідування цих фактів. Якщо уважно передивитися механізм реагування на випадки смертей та фактів незаконного насилля в установах та органах міліції, то можна побачити, що ключову роль відіграє у цьому прокуратура разом із вищим керівництвом МВС України.


Андрій Діденко

Так, прокурор або вищестоящий орган, посадова особа у керівництві міліції при отриманні інформації про факт смерті людини, або незаконного насилля в міліції доручають Інспекції з особового складу Департаменту кадрового забезпечення МВС України та/або Службі внутрішньої безпеки ДУБОЗ МВС України провести перевірку даного факту. Тобто розслідування фактів незаконного насилля в міліції здійснюють працівники міліції, тому у більшості випадків факти порушень прав людини в міліції не знаходять свого підтвердження, а прокуратура, відповідно до цих висновків відмовляє в порушенні кримінальної справи.А якщо розслідування проводить слідчий прокуратури і саме дії прокуратури оскаржуються потерпілим від незаконного насилля, то знов таки розслідування по цих справах проводить прокуратура, тобто той інститут, дії якого оскаржуються.

У підсумку ми отримуємо технологію, коли розслідування фактів смертей в міліції розглядає сама міліція, а фактів порушень прав людини під час слідства, яке проводить слідчий прокуратури, розслідується самою прокуратурою, що йде у супереч вимогам міжнародних документів, які були ратифіковані Україною, де чітко прописано, що злочини, які скоїли посадові особи поліції повинні розслідуватися незалежним органом. Просто логічно неможливо ефективно розслідувати факти, до яких причетні працівники міліції руками інших працівників міліції, і прокуратури зусиллями самої прокуратури.


Тамара Рафальська, Богдан Хмельницький, Олена Талаєва

Що ж робити? Пропонуємо звернутися до досвіду розвинених демократій таких як, наприклад, Об'єднане Королівство. Звичайно, система побудови поліцейської служби відрізняється від України тим, що вона децентралізована та багаторівнева. Так, ось згідно із статистичними даними Незалежної Ради з Питань Смертей під Вартою (Independent Advisory Panel оп Death in Custody) (створена у взаємодії Міністерства Юстиції, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я) у 2010 році в поліцейських відділках померло 3 (!) людини, у 2009 - 16, у 2008 - 18.. . Україна - не Об'єднане Королівство, але вона також потребує реформування системи розслідування скарг на дії міліції, серед яких найтяжчою є факт смерті людини у відділку міліції і розпочате реформування органів внутрішніх справ має торкнутися і цієї сфери. Нам залишається тільки пильнувати цей процес і сподіватися на краще. В юридичних колах вже давно точаться дискусії про створення Незалежного бюро розслідувань, яке не підпорядковане прокуратурі, або МВС і здатне неупереджено проводити розслідування і ефективно реагувати на факти незаконного насилля .Другим елементом запобіганням незаконного насилля в міліції являється створення національних превентивних механізмів, після ратифікації Україною Факультативного Протоколу ООН проти катувань в 2006 році і зобов'язання створити на території України на протязі року один, або декілька національних превентивних механізмів, вже майже п'ять років, як залишаються декларативними, а Україна ігнорує виконання взятих на себе зобов'язань.Це призводить до того, що В Україні б'ють в міліції кожного третього затриманого і тільки якщо відбувається смерть людини, це призводить до суспільного резонансу. Наведемо декілька прикладів до чого призводять тортури в міліції у випадках, коли жертви на щастя залишилися живими:

Сьогодні в Полтаві судять капітана міліції Олександра Довбиша, якого шестеро працівників УБОЗу закатували електрострумом з польового редуктора до того, що він перестав впізнавати батька. Зараз його направили на психіатричне обстеження. Єдиний доказ вини капітана міліції, листочок із дерева із крапелькою крові, підкинутий у машину.Олександр Довбиш двадцять років працював дільничим Інспектором в Полтаві. В званні капітана вийшов на пенсію, організував козацьку дружину. 24.09.09 вранці був вдома — спав після нічного чергування. В той день вранці знайшли мертвою на власному подвір'ї в околиці Полтави 67-річну Л.Г.Дем'янську, забиту сокирою. Про смерть бабці Довбиш дізнався від співробітників міліції. Запропонував по старій дружбі допомогу у розслідування вбивства. Допомогу не прийняли, натомість арештували. Обвинуватили у вбивстві бабці Дем'янськоТ. Шестеро убозівців роздягли Довбиша, повалили на підлогу,

накинули на обличчя мокру ганчірку, Топтались по лежачому, поламали ребра. Від катувань у нього розпух язик. Від електрошоків порушилась мозкова діяльність і він не впізнав на побаченні батька. Начальник РВВС викликав знайомого лікаря і той розрізав Довбушу язик. Під тортурами Олександр написав явку з повинною у вбивстві. На МІСЦІ вбивства знайдено багато кривавих слідів» відбитків пальців. Експерти встановили - ні в домі, ні в дворі Дем'янських чужих не було. Відбитків пальців чи слідів Довбиша у домі Дем'янських не знайшли. Суддя в Полтаві, не знаючи, як судити Довбиша направив його на повторну судово-психіатричну експертизу в Харків.
Богдана Хмельницького міліціонери у Фастові били кілька місяців. У його справі було 6 прокурорів, 40 суддів І 200 судових засідань. Але засудити Богдана Хмельницького не змогли.

Олександра Рафальського міліціонери викрали і ховали 12 діб в різних ІТУ Київщини. Били по ногах, голові, всьому тілу гумовими кийками. Підключали електричний струм до всіх частин тіла. Вивозили в ліс копати собі могилу, стріляли над головою холостими патронами. Але Олександр Рафальський не зізнався у вбивстві і явку не написав. Рафальському було зроблено дві операції по видаленню забійних гематом. На Вербальну ноту Верховного комісара ООН до уряду України з вимогою надати пояснення по катуванню Рафальського і річну доповідь Міжнародної Амністії, які визнають, що до Рафальского були застосовані катування, чиновники не відповідають.

Рафальського затримали 13 червня 2001 року в Києві за підозрою в скоєнні злочину. Рапортували, що затримали Рафальського. Але вже наступного дня Олександр став «невстановленою особою» - бомжем і його сховали на 12 діб
в ІВС. В цей час фабрикувалась кримінальна справа. Щоб приховати катування прокуратура Київщини стверджує, що Рафальського затримали не 13-го, а через 12 діб — 25 червня. Рафальського незаконно позбавив волі слідчий прокуратури Київської області Василь Карман. Справа почалась з того, що в полі під Тетієвом знайшли три жіночі голови І одну чоловічу. Слідчі вирішили, що вбиті — з оточення Рафальського, сім'я якого будувала магазин в Тетієві. Міліціонери,зрозуміло, запропонували матері продати магазин.

Заступником начальника УВС Київщини був на той час генерал-майор Зарубенко. Кажуть, він мав бізнесовий інтерес у містечку. Справа проти Рафальського закрутилась повним ходом, коли сім'я відмовилась продати
магазин. Разом з Рафальським на 15 років посадили Володимира Харченко, якого також 19 діб били в міліції. Харченко зізнався у вбивстві дружини Олени. Але... Олена Харченко, начеб-то «вбита» саме під час суду приїжджала в Тетіїв. На суді зачитували рапорт дільничого міліціонера про те, що Харченко у Тетієві. її бачили два свідка в Тетієві. Але суддя Гурін не надав цьому значення. Довідка з Тетіївського РАГСу про смерть Олени Харченко видана черев 9 років після її начебто вбивства.

В'ячеслав Баранівський украв на базарі «Юність» три пари туфель. Але мав нещастя бути сусідом Рафальського І працював на будівництві магазина в Тетіеві.
Слідчий запевняв Баранівського, мовляв, якщо той дасть покази проти Рафальського, то пройде свідком по справі. Арештували Баранівського за три пари туфель, а посадили довічно за вбивство, якого він не скоював... Ніяких доказів вини Барановського у справі немає. Треба було зліпити організоване злочинне угрупування...

Немає у кримінальній справі і доказів вини Олександра Рафальського. Незалежною експертизою безспірно доведено, справу сфальсифіковано. Чому? По-перше, свідки по справі бачили і другого «загиблого» по справі - Юрова. Його бачили за кілька місяців після його «смерті» в Києві на Троєщині. Ще дві начеб-то загиблі жінки - мати і донька Оврас продали квартиру в Києві і виїхали в Росію. На суді оголошували
покази, що Овраси мали квитки на Москву і виїхали. Але чомусь слідство не встановлювало, чи виїжджали Овраси з України, чи ні. У справі по обвинуваченню Рафальського 9 томів. Але... засуджені та їхні адвокати
бачили тільки 8 томів. Дев'ятий том був також прихований судом через те, що один із засуджених (Чернак) на показах якого будо побудовано обвинувачення, заявив, що оговорив Рафальського і Баранівського.
Настоював на проведенні очних ставок із ними. Але слідство не прислухалось до клопотань обвинувачуваних.

Не знайшли доказів вини і експерти. Під час обшуків у Рафальського в гаражах нічого не знайдено і не вилучено.
Знаряддя вбивства не знайдено. Слідів крові в магазині, де начебто вбивали людей, не знайдено. Машина, на якій начебто вивозили останки трупів також «чиста». Дослідження грунтів, взяті біля магазину і в полі, де були знайдені голови і тулуби - різні. Що підтверджує - версія слідства «сипаться». Адже слідчі стверджували, що людей вбивали і закопувалии за магазином, а потім переховували. Судмедекспертиза 4 голів І тулубів підтверджує, ЩО ВОНИ ПРОЛЕЖАЛИ В ЗЕМЛІ ВІД 1 ДО 6 МІСЯЦІВ і були убиті в один час А по версії слідства убивства скоєні через значні часові проміжки. В знайдених трупах відсутній алкоголь, хоча за версією слідства перед убивствами пили всі і багато, із справи пропали відеокасети із записами відтворення місця події.
Записи не були направлені до Верховного суду України. Таким чином фальсифікація кримінальної справи Рафальського доведена безспірно. Але Генпрокуратура вперто не знаходить підстав для перегляду справи, тому, що досудове слідство проводилося саме слідчим прокуратури. На всі звернення про фальсифікацію справи і побиття сина міліціонерами Генпрокуратура відповідає відписками. 2009 року суддя Печерського райсуду Києва Смик скасувала Постанову слідчого Кармана про відмову в порушенні кримінальної справи проти працівників міліції, які били Рафальського. В Апеляційному суді це рішення було скасовано. Завтра Верховний суд розгляне правомірність рішення апеляційного суду м. Києва.

У киянина Вадима Главатого (на фото - його мама - О.Б.) міліціонери вирішили забрати двокімнатну квартиру на Подолі. Арештували ніби-то за крадіжку мобілки. П'ятеро міліціонерів били Вадима головою об залізний сейф. Главатий став інвалідом другої групи, втратив мову і слух. Вина Главатого тільки в тому, що він жив один у квартирі на Виноградарі. 04.05.2005 р. він начеб-то заманив у свою квартиру пані Т. І «відкрито викрав у неї мобілку». Причому заяви у міліцію пані Т. не написала. Лише 25.05.05 р. був складений Протокол усної заяви про крадіжку. Главатий став «невідомою особою», яка скоює крадіжки ... за «місцем проживання». Через рік - 25.06.2006 р. вже пані Ф. начеб-то була пограбована у тій же квартирі «невідомою особою». І знову Ф. не пише заяви в міліцію про пограбування. Через два роки у 2008 році особа Главатого вже нарешті встановлюється і він стає насильником. Відповідно пані Т. і Ф. вже стверджують, що їх не лише пограбували а й хотіли зґвалтувати - це через три роки жінки раптом згадали. Слідство не проводить жодноТ експертизи по заявам трирічної давності. Дві інші жінки -пані Б. пані В. все ж в міліцію заявляють. Главатии їх начеб-то ґвалтував, заманивши у свою квартиру. При цьому у обох дівчат - по результатам експертизи - не порушена дівоча пліва.

Пані В. навіть приносить в суд довідку, що у неї після зґвалтування був викидень. Заявляє позов про відшкодування шкоди до Главатого на 200 тисяч гривень. Але з медичної картки слідує - на момент викидня у неї вже третя вагітність. Аборт вона робить собі сама, вдома, навіть не звертаючи до лікарні. Жодного доказу того, що Главатии — ґвалтівник після обшуку в його квартирі І вилучення нижньої білизни експертами не з найдено. Подільський райсуд виносить вирок - 9 років. Апеляційний 8 місяців розглядає справу і скасовує вирок. Направляє на нове розслідування. Главатии п'ять років у тюрмі. За цей час після жорстоких побоїв в міліції - п'ятеро міліціонерів били головою об сейф, поламали руку, двічі нанесли струс мозку - Главатии стає інвалідом другої групи, втрачає мову і слух. 11 березня ц.р. Подільський райсуд скасував Постанову про закриття кримінальної справи проти міліціонерів, які катували Главатого. Прокуратура має знову розслідувати його жорстоке побиття. Тим часом суд над Главатим триває.

Доки в Україні не будуть створені національні превентивні механізми по запобіганню катувань, доки не буде запроваджений незалежний інститут розслідування фактів незаконного насилля в МВС, смертність в міліції і жертви незаконного насилля будуть неодмінно зростати.


Про долю ще одного ув’язненого у релізі не сказано. На прес-конференцію прийшла літня жінка із села Ничипорівка Яготинського району, Марія Іванівна Любченко, і з плачем розповіла свою історію. Вона - тітка засудженого на довічне ув’язнення В’ячеслава Полішка. Ставиться до нього, як до сина - адже рідна мама Слави і його старшого брата Миколи загинула, коли йому було 5 років. Батько теж рано помер, і хлопці, як це часто буває, коли нема батьків, "вляпались".
Втративши роботу вдома, Славко поїхав на заробітки до Росії. Барак, де жили гастарбайтери, не опалювався взимку, і додому хлопець повернувся з туберкульозом. Почав таксувати на машині двоюрідного брата, заробляючи собі на лікування. Тим часом до сусіда-алкоголіка приїхав товариш з Росії, Паша, який виявився наркоманом і розповсюджувачем наркотиків. В Україні він ховався від слідства. І ось з цим Пашею заприятелював старший брат Славка, Микола, і той підсадив його на голку.

Далі - версія Марії Іванівни: родичі просили Славка виперти з села наркомана Павла, хай навіть разом з Миколою, бо терпіти їхню поведінку далі було несила. Славік на машині відвіз їх до Лубен Полтавської області, де залишив у кав’ярні, а сам поїхав додому. Паша і Микола в кав’ярні напились, дістали зброю і спробували пограбувати касу і відвідувачів. Один чоловік вчинив спротив, був поранений з пістолета, і після цього озвірілий Павло ні за що убив двох працівниць кав’ярні, ще дві зуміли втекти. (Вочевидь, Павло вирішив, що застрелив того чоловіка насмерть, і вирішив прибрати свідків - О.Б.)

Грошей, які "взяли" Павло і Микола, не вистачило навіть на таксі до Полтави, і вони пішки 80 км повернулися у Ничипорівку. Зброю - пістолет і обріз - втопили в болоті, але зі зброєю цією все було не так чисто: її дістав Славко - начебто він у відсутність Павла знайшов і викинув його пістолет, і потім мусив, аби тільки виперти Павла із села, діставати новий - спочатку обріз, який не задовольнив Павла, а потім пістолет.
Злякавшись, обидва брати перерізали у лісі вени. Микола помер, а Славко вижив і сам викликав міліцію. Розповів, як усе було, і був готовий відповідати за купівлю зброї, але його засудили за вбивство, хоча усі свідки впевнено описали як вбивцю саме Павла: блондина невеликого зросту з подзьобаним віспою обличчям. А Славко - темноволосий здоровань, і обличчя у нього чисте.

У міліції катували так, що змусили все визнати. Зі слів Славка, менти казали йому, що знають, що вбивав не він, але все одно його посадять, бо їм байдуже, кого саджати.
Павла теж узяли, але він звалив вину на двох братів: мовляв, їхня і зброя, і машина, і плани, а його лише підвозили до міста. Вочевидь, у Павла завдяки його наркосправам були якісь покровителі, які його викупили.

Вислухавши докладно цю історію і прочитавши усі доступні мені матеріали, я схильна вважати, що оскільки В’ячеслав Полішко діставав пістолет і обріз і підвозив Павла і Миколу на місце злочину, він міг знати, що вони планують пограбування. Але людей він таки не вбивав. Є свідок - дівчина, з мобілки якої Славко телефонував своїй коханій у момент скоєння злочину, і ця дівчина упізнала Славка.

Фігурантів справи було троє. Але один покінчив із життям, а другого, вочевидь, викупили. А менти ж не можуть нікого не посадити, якщо є кілька трупів. От і посадили Славка. А машину, яка належала сину Марії Іванівни, конфіскували.

Що ж, захищати треба не лише тих, хто повністю невинний, але й тих, хто винний, але не настільки, щоб сидіти довічно. І головне - не можна дозволяти ментам вибивати покази тортурами, бо не їм вирішувати, хто і наскільки винний.

Comments:


nisruch
nisruch at 2011-03-24 01:30 (UTC) (Посилання)
Ломброзо,пам'ятаєте такого?Той що на фотці *винний, але не настільки* і *людей він таки не вбивав*,іще вб'є,після отсидона так обов'язково упоре за 100гр.Доречі Ваш кумир-герой,головний пам'ятникоборець теж мордою не дуже вийшов.Через кілька років чекайте від нього кримінал.Безробіття,безталанність і ненависть до людей *іншого кольору шкіри* скоріш за все закінчуються саме отим шо *він таки не вбивав*Не давай Вам б-г зустрітися з отаким страдальцєм у темному провулку,бо може попутати з москалихою і телехвона відбере.
(Анонімно) at 2012-05-10 10:50 (UTC) (Посилання)
Я знаю этого человека, и знала его брата... Славик не убивал девушек, да, он не отрицает своей вины... вины в том что не остановил брата.... но это очень сложно сделать когда у человека начинается ломка.... Славик очень хороший человек... так-что не обвиняйте людей не зная настоящей правды...
nisruch
nisruch at 2012-05-12 22:42 (UTC) (Посилання)
так Славiк всьо-же хорошiй?
enterua
enterua at 2011-03-24 09:28 (UTC) (Посилання)
Є свідок - дівчина, з мобілки якої Славко телефонував своїй коханій у момент скоєння злочину
Так романтично...

pingback_bot
pingback_bot at 2011-03-24 11:20 (UTC) (Посилання)

Справа Рафальського: Маленька перемога над катами в по

pingback_bot
pingback_bot at 2011-03-24 11:27 (UTC) (Посилання)

Справа Рафальського: Маленька перемога над катами в по

pingback_bot
pingback_bot at 2011-04-27 01:27 (UTC) (Посилання)

Справа Рафальського - під контролем Amnesty International

Bob
yanek_ua at 2011-07-17 15:27 (UTC) (Посилання)
Частоково додані до бази справи. Дяка.
pingback_bot
pingback_bot at 2012-02-02 15:52 (UTC) (Посилання)

Справа В’ячеслава Полішка

User switluy_spogad referenced to your post from Справа В’ячеслава Полішка saying: [...] волю. Тоді я доволі докладно писала про цю історію: http://bilozerska.livejournal.com/415261.html [...]
Previous Entry  Next Entry