Історія 7.
Як ми з дідом Манойликом яблука збирали
Покликав якось мене дід Манойлик збирати яблука. Ті самі, що його свиня не їсть. (Дуже великі і смачні, до речі). Дав мені до рук довжелезну, сколочену з двох, палку – на кінці кільце з дроту і дідова шкарпетка. Залізла я на височенну драбину і збираю цією штукою яблука.
– Чого стоїш? Піддінь його та вгору! – керує знизу дід.
Як набирається повна шкарпетка, я по одному кидаю яблука діду, він їх ловить і складає у відро.
Щось, дивлюсь, половину не ловить, впускає. Не схоже щось на діда. А він, виявляється, того дня трохи випив зайвого.
Ось кинувся він ловити одне яблуко, але оступився, впав і, падаючи, збив драбину, на якій я стояла.
У мене в ту мить була товста гілка під пахвою, так я на ній і повисла. На досить великій висоті. З сачком в іншій руці.
– Чого висиш? – кричить знизу дід. – Піддінь його та вгору!
Як завжди, не помилявся. У якому б ти становищі не був – а роботу роби.
Історія 1 Історія 2 Історія 3 Історія 4 Історія 5 Історія 6
