Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Визвольна боротьба чи провокації – де межа? (моя колонка на "Українському тижні")

Визвольна боротьба чи провокації – де межа?
Словосполучення «Не піддаватися на провокації» останнім часом стало лайкою. Приблизно такою, як «ліберасти» чи «толерасти», і близькою до них за змістом


Молоді патріоти, з гарячими не тільки серцями, але й головами, трактують ці слова як відмову від боротьби. Відмову від боротьби дією, а не тільки балаканиною чи тужливими піснями.

Помахати прапором на мітингу чи хоча б зробити вночі напис на будинку ворожої політсили? Протестна романтика каже: однозначно друге! Хоча б тому, що всі вже знають тарифи, за якими можна найняти студентів постояти годинку за будь-яку партію, і такі мітинги вже давно не сприймаються ні як протест, ні взагалі як вияв народної волі. А потрощити вночі пам’ятник – на це студентів не наймеш, цим займаються лише ідейні. Ідейним і здатним на Вчинок – Чин – втиху співчуває більшість.

РЯТІВНА ВІДСТАНЬ У ЧАСІ

У період між двома світовими війнами українські школярі і студенти на територіях, що належали Польщі, доступними їм методами боролися з полонізацією: обливали польські пам’ятники дьогтем, зривали вистави, запускаючи до зали пацюків, і взагалі хуліганили так, що сьогоднішнім «невідомим патріотам» і не снилося.

Чому ці дії, аж до замахів на польських урядовців, вважаються нині подвигами чи актами справедливої помсти, а аналогічні дії сучасних націоналістів – провокацією? (Тим, хто ще не позбувся радянських стереотипів, раджу підставити замість ОУНівців членів більшовицького підпілля, а їхнім молодшим ідейним колегам – Че Гевару).

Читати далі на сайті "Українського тижня" (відкриється у новому вікні)

Tags: революція, статті мої
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 77 comments