Олена Білозерська (Olena Bilozerska) (bilozerska) wrote,
Олена Білозерська (Olena Bilozerska)
bilozerska

Олена Білозерська "Блог як опозиційне ЗМІ: боротьба без правил"

Викладаю нарешті і свою лекцію на Lviv Social Media Camp - фото, відео, розшифровка тексту.
Мушу написати і пару слів про загальні враження.
Сподобалось дуже. Організаторам респект. Приміщення Українського Католицького Університету, як жодне інше, підходить для таких заходів - якесь воно таке, зроблене з повагою до людей.
Розвіртуалилась нарешті з Миколою Малухою (хто б міг подумати, що ми незнайомі? :), Оленкою Кулигіною з "РІСУ", Оленою Дуб та іншими.

Під час моєї лекції теж було супер! Коли я починала, в залі сиділо 30-35 людей, поступово їх стало біля 50. Слухали уважно, ставили цікаві питання. (Останні 15-20 хвилин відео - це відповіді на питання).
Наступного разу треба буде обов’язково зробити слайд-презентацію.


Блог як опозиційне ЗМІ: боротьба без правил

Доброго дня! Мене звати Олена Білозерська, я професійний журналіст, головний редактор інформаційного агенства «Поряд з вами» і автор блогу на ЛайвДжорнал, завдяки якому мене, власне, і знають.

Саме про блогерство, а не про традиційну журналістику ми зараз і поговоримо. Оскільки я назвала тему «Блог як опозиційне ЗМІ», перш за все, треба з’ясувати, чим блог відрізняється від ЗМІ, крім відсутності свідоцтва про державну реєстрацію і посвідчень журналістів у блогерів.

БЛОГ АБО ЗМІ.
Більшість блогерів стоять на позиції, що їхній блог – це особистий щоденник, де вони мають право писати, що завгодно.
Нічого подібного, друзі. У блозі не можна писати, що завгодно. І якщо за минулої влади це було питання моральної відповідальності, то зараз це стає просто небезпечним.

Блог може вважатися особистим щоденником лише тоді, коли записи у ньому робляться у «підзамочному» режимі і доступні лише автору або автору і вузькому колу його друзів. Це буде абсолютна аналогія з паперовим щоденником, який веде дівчинка і дає його почитати своїм подружкам. Так, недобросовісний френд може оприлюднити підзамочні записи, від блогу можна підібрати або вкрасти паролі і оприлюднити не призначені для цього записи – але це виняток, а не правило. Так само і паперовий щоденник можна вкрасти і використати не за призначенням.

Усі блоги, записи в яких доступні всім, є ЗМІ або зародками ЗМІ. Бо що таке ЗМІ? Засіб масової інформації. Ключовим словом тут є «масової». Якщо ця «маса» є або вона можлива – це вже не особистий щоденник. І не треба посилатися на те, що який там масовий читач може бути у нерозкрученого блогу з п’ятьма френдами. Все, що є в Інтернеті, є частиною однієї системи, і якщо у цьому блозі з’явиться ексклюзивна інформація, суспільно важлива інформація, вона розповзеться з цього нерозкрученого джерела неминуче.
І блог є саме «засобом», адже ви доносите вашу інформацію до людей, неважливо, скільки їх, саме за допомогою цього блогу, а не, скажімо, по телефону чи Е-мейлу.

І хай ви не маєте посвідчень журналістів, ви маєте відчувати не меншу внутрішню відповідальність. Публічно не можна казати те саме, що другові на кухні.



ФУНКЦІЯ БЛОГУ ЯК ОПОЗИЦІЙНОГО ЗМІ

Що може опозиційно налаштований блогер?
1. Писати статті з критикою влади або окремих її дій.
2. Висвітлювати протестні та опозиційні акції.
3. Висвітлювати репресії, не даючи владі їх замовчати.


Всі знають, що якщо якусь акцію не відзняли і не висвітлили журналісти, її, вважайте, що не було. І не завжди це висвітлення можуть забезпечити офіційно зареєстровані ЗМІ. Навіть якщо вони не провладні – редактор або спонсор можуть злякатися неприємностей для власного бізнесу. Журналісти, якщо висвітлення акції пов’язано з певним ризиком, можуть не захотіти ризикувати за зарплату.
Часто і активісти, якщо акція не цілком легальна, тобто без попереднього повідомлення, не ризикують запрошувати на неї кореспондентів, щоб ніхто не довідався про акцію заздалегідь і не зірвав її. Вони віддають перевагу відзняти акцію самостійно і потім розповсюджувати через якісь неофіційні джерела.

Блогери цілком здатні проривати інформаційну блокаду. Особисто я робила це у перший день підприємницького Майдану. Знаєте пісню «Океана Ельзи»: «Давай, не можна мовчати, навколо прямий ефір» - цей стан постійного перебування у прямому ефірі треба відчути. Тоді, 22 листопада, я з 9-ї ранку мало не добу знаходилася у такому прямому ефірі, і вся Україна і зарубіжжя стежили за цими репортажами, слали листи з подяками, питали, перепитували… Зрозуміло, що наступного дня о 10-ій ранку я спала. На той момент, крім мене, було вже достатньо джерел інформації. Але на всі можливі мої адреси і в коментарі люди писали: «Рідненька, не мовчи, благаємо, що там відбувається?», а інші читачі писали «Дайте людині поспати» і давали лінки на якісь ще джерела інформації…

Блогери можуть писати про репресії – коли, наприклад, затриманих катують, вони піднімають бучу – настільки потужну, що на неї звертають увагу потужні ЗМІ.

Так, за впливом Інтернет і зокрема блоги все ще поступаються телебаченню і одному-двом газетним монстрам. Але їхній вплив росте, і взагалі, чого нам озиратися на те, що хтось має більше влади або грошей, ніж ми – треба робити те, що доступне нам.



ПЕРЕВАГИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ БЛОГИ, яких не мають офіційні ЗМІ:

1. Неймовірна швидкість розповсюдження (на першому місці – Твіттер-трансляції – інформацію люди отримують у реальному часі).
2. Колективний розум (над висвітленням теми може працювати необмежена кількість людей, даючи поради і виправляючи помилки один одного).
3. Доступність (кожна людина може закинути в Інтернет важливу інформацію, без проміжних інстанцій у вигляді журналістів, редакторів чи модераторів).
4. Подача інформації у неформальному, розмовному стилі, який дуже полюбляють читачі, і довіряють людям, які так пишуть, бо вони бачать, що це жива людина пише, а не знеособлений новинар якогось великого ЗМІ.
5. І головна перевага – це відсутність над журналістом редактора. Особисто я стала більш-менш відомим журналістом тільки завдяки своєму блогу, до цього мене ніхто не знав, бо я не могла виразити себе, практично всі матеріали, які я писала не у власне, а в чужі ЗМІ, правилися редакторами до якогось знеособленого усередненого вигляду. Не тільки мої - всі матеріали в газетах виглядали так, ніби їх написав один і той самий посередній журналіст.
В результаті я позбулася редакторів і стала писати, як сама хочу. І мабуть, людям подобається, бо велика кількість все-таки мене читає.



До речі, про кількість читачів. Блоги, які досі багато хто розглядає як несерйозну забавку «офісного планктону», можуть мати цілком пристойну аудиторію. Наприклад, мій блог щодня відвідує від двох до трьох тисяч людей. У дні, коли з’являється якась дуже важлива інформація, може бути і 10, і 15 тисяч.
Мене тут просили розказати про, так би мовити, СЕКРЕТИ УСПІХУ. Вони настільки прості і примітивні, що я навіть не певна, чи варто робити на цьому акцент.

1. Багато працювати. Іншого ще ніхто не придумав. Я три з половиною роки самовіддано працювала над цим блогом, не маючи з цього ні копійки. Бути найкращим професіоналом неможливо – завжди знайдуться конкуренти. Але я сиджу у своїй ніші, і конкурентів у мене нема, бо ніхто не буде працювати так, як працювала я, безкоштовно :) Та ще й, як показують останні події, з ризиком мати за це неприємності.

2. Охоплювати певну тему, щоб читачі звикали шукати матеріали з цієї теми саме у тебе.
3. Працювати оперативно, випереджаючи потужні ЗМІ.
4. Писати правду. Репутація правдивої людини, як відомо, заробляється роками, а втрачається за мить.
5. Не приховувати свою індивідуальність і власну думку, не боятися казати «я», брати на себе відповідальність.

6. Мало боятися. Це особлива тема. Відсутність страху на практиці означає не мовчати. Хто б на вас не тиснув, не нападав – від влади з міліцією до вуличних хуліганів – вони завжди, обов’язково хочуть, щоб ви про це мовчали. І це має бути у вас на рівні рефлексу: найменша атака – максимальний шум і розголос. Ніколи не ведіться на те, що, можливо, краще, домовитись по-тихому, що ви можете когось розізлити і буде гірше. Нічого подібного – тільки тоді з вами почнуть рахуватися, бо відчують, що наїхати на вас безкарно не вийде - ви здатні завдати їм неприємностей.
А якщо ви злякаєтесь і заховаєтесь – з вами розправляться по-тихому, і ніхто про це не довідається, і ніхто не захистить.

До речі, не сподівайтеся, що хтось допомагатиме вам безкоштовно. Не безкоштовно – не значить за гроші. Але у кожного є свій інтерес, ви мусите його відчувати і враховувати.
Яскравий приклад – підприємницький Майдан. Підприємці заявили, що вони аполітичні, і довго крутили носами, пускати чи не пускати політиків на сцену, не усвідомлюючи, наскільки їм потрібен захист з боку цих політиків. А опозиційні політики мали свої інтереси – їм треба було очолити народні маси для тиску на опонентів з влади (а дрібнішим – попіаритись, це теж святе). Підприємці вирішили, що впораються самі, без «дискредитованих» політиків - в результаті, коли вночі зносили наметове містечко, депутатів, щоб захистити його, там уже не було, і зараз біля тисячі людей тягають на допити.



ЯК ВИЖИТИ В ОПОЗИЦІЇ
Перше, що треба запам’ятати: після зміни влади в Україні наша держава більше не живе у правовому полі. Раніше у цьому полі були великі проріхи, але в цілому воно зберігалося. Зараз його немає, і не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, переслідування з боку силових структур вам не загрожує. Усвідомлення цього – половина справи.

Це зараз усвідомлюють ще не всі. Щоб далеко не ходити за прикладом – наскільки я знаю, у ці хвилини на паралельному потоці презентують стартап, який займається маркетинговими дослідженнями. Я заходила на їхній сайт, вони там попереджають, що їм потрібна детальна інформація про респондентів, але гарантують, що ця інформація ніколи не потрапить до рук третіх осіб. У мене нема підстав сумніватися у порядних намірах авторів стартапу, але мені аж смішно стало від слова «гарантуємо». Що тепер можна гарантувати? Якщо комусь впливовому це буде потрібно, міліція прийде і вилучить все обладнання, всі сервери з усіма даними, оце і все. З постановою на обшук від кишенькового суду, де буде сказано, що у цьому приміщенні можуть знаходитися дані, що мають відношення до кримінальної справи номер такий-то. До якої, звісно, люди будуть абсолютно непричетні, скоріше за все, вони й не чули, що сталося таке правопорушення.

Різні правозахисні організації регулярно роздають людям пам’ятки, де написані їхні права відповідно до законів і Конституції. Знати це непогано, знання зайвими не бувають, але запам’ятайте: законів, які вас захищають, не існує. Або їх нема в природі (як немає закону, який захищає блогерів), або вони не діють, як закони, що захищають журналістів.
Є стаття 34 Конституції України про вільне розповсюдження інформації, є закон про інформацію – але забудьте про їх існування. Посилатися в конфліктних ситуаціях можна, для чистоти сумління, але майже точно це нічого не дасть.

Оскільки право у нас не діє, у нас діє ліво. Що таке ліво? Це або зв’язки і знання, кому дати хабаря (але це діє, в основному, коли людина випадково потрапила під роздачу, коли саме на неї не полюють) – або це право сильного. Намагатися бути сильним, залучати на захист впливових людей, здіймати розголос – тоді є шанс, що вас залишать у спокої, як хижак залишає у спокої, перепрошую, скунса, бо собі дорожче.

Коли починаються репресії, здіймати шум повинні всі. Бо це стосується кожного. Якщо мовчати, доберуться до всіх, тільки до когось раніше, а до когось пізніше. «Один за всіх і всі за одного» - єдине правильне гасло у такій ситуації.



МЕТОДИ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ БЛОГЕРІВ
1. Безпосередньо ЗА написане у блозі
(приклад – вінницький правозахисник Дмитро Гройсман, проти якого порушили кримінальну справу за порнографію – непристойні картинки, розміщені ним у блозі, і відеоролик, вставлений з ЮТуба). Це випадок, коли щось роблять усі, а переслідують за це лише невгодних владі.

2. ЧЕРЕЗ написане у блозі (приклад – два обшуки у мене за перший рік нової влади. Всі ж знають цю історію – у новорічну ніч невідомі спробували підпалити офіс Партії регіонів у Києві, зняли це на відео, розмістили відео на Ютубі, а нам, і не тільки нам, на Е-мейл прислали посилання. Я написала про це матеріал, засудивши їх, дала посилання на цей відеоролик. Це було 2 січня, а 12-го у мене обшук, і вилучають абсолютно всі комп’ютери і фотоапарати. Тримали техніку місяць, потім, завдяки розголосу і втручанню нардепів, повернули, а 162 СД і ДВД диски не повернули досі. Є закон, який забороняє вилучати у журналістів їхні матеріали і техніку, але він банально ігнорується.

3. Переслідування за щось інше – вас підводять під кримінальну справу, яка формально не має жодного відношення до розповсюджуваної вами інформації.

Отут найтяжче довести, що це політичне замовлення. Якщо ви були п’яний десь у барі, і вас там побили, навіть у мене будуть сумніви, чи пов’язане це з розповсюдженням вами якоїсь незручної інформації, чи це просто п’яна сутичка.


Фото з сайту poglyad.te.ua

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПЕРЕСЛІДУЮТЬ?
Якщо людина не приховує своїх опозиційних поглядів, тобто, є для цієї влади потенційним злочинцем, вона повинна:

1. Заздалегідь познайомитись із гарним адвокатом (зараз все більше стає нормальних адвокатів, які роблять собі ім’я на захисті політичних активістів) і укласти з ним угоду, що він ваш захисник. Ця угода укладається просто на місці, без нотаріуса. Якщо цієї угоди нема, а вас затримали, міліція не допустить до вас цього адвоката. Варіант – адвокат має право укласти угоду з вашими близькими родичами. Але, знов-таки, оскільки правового поля нема, адвоката і після цього можуть не допустити.

2. Не приховувати те, що ви робите, від ваших близьких. Навіть якщо вони не поділяють ваших поглядів. Передусім, це мами, а також дружини і чоловіки. Інакше, якщо вони не знатимуть, чим ви насправді займаєтесь, менти залякають їх, що ви зв’язалися з терористичною організацією, і вам світить 10 років ув’язнення, і вони можуть повірити, і рятуючи вас, нароблять таких дурниць, що ви повік не розхлібаєте.

3. Мати завжди при собі і залишити близьким контакти людей, які негайно розповсюдять інформацію, якщо з вами щось станеться. Також ці люди повинні заздалегідь мати від вас «зелене світло» на негайне розповсюдження цієї інформації. Ви самі, якщо ви на волі, або ваші близькі мають негайно виходити на журналістів, блогерів, помічників нардепів.

4. Не тримайте у себе, в т.ч. в комп’ютері, не тільки чогось незаконного, але й того, що здатне сформувати про вас погану громадську думку (наприклад, фото з вечірки, де ви напилися до свинячого стану, домашнє порно тощо). Потім проплачені тролі, а можливо, і професійні журналісти, розповсюдять ці кадри – мовляв, дивіться, кого ви захищаєте.

Є ще такий метод – припустимо, ви дуже різнобічна людина, цікавитесь спортом, наукою, мистецтвом, займаєтесь громадською діяльністю тощо, і любите фотографувати і фотографуватися. Так ось, серед сотень ваших фотознімків, зроблених у різні роки, вони знайдуть два або три, де ви, припустимо, стріляєте з пневматичної зброї, і використовуючи ці ілюстрації, змальовуватимуть вас як особливо небезпечного злочинця. Це примітив, але на обивателя діє.

5. Хтось сказав: «Ідучи грабувати банк, не порушуйте правил дорожного руху». Так ось, не порушуйте цих правил. Поводьтеся, як на тимчасово окупованій території. Дмухайте на холодне. Не напивайтеся у барах. Не порушуйте закон ні в чому, намагайтеся, хоч і розумію, що це неможливо, не тримати у себе навіть неліцензійного програмного забезпечення. Не пишіть у блозі «убити Януковича».
Це не допоможе. Вас переслідуватимуть все одно - але хай переслідують повністю по бєспрєдєлу, хай докази проти вас будуть повністю сфабриковані – так легше буде відбиватися.

6. Ще ретельніше, ніж у мирний час, перевіряйте достовірність публікованої вами інформації та її джерела. Вам можуть навмисно підкинути якусь брехню, щоб потім звинуватити у наклепі. Юридичної відповідальності за це, можливо, і не буде, але репутацію зіпсують.

7. Ніколи не шукайте захисту у начальника того, хто вас переслідує. На сержанта або капітана міліції треба шукати управу у журналіста, а не у майора міліції. І навіть не у прокурора, хоча написати скаргу до прокуратури теж не завадить. Бо рука завжди руку миє.

8. Якщо вас переслідують явно за розповсюдження інформації, варто передусім волати на Захід. Все-таки наші чиновники трохи бояться, що в Європі їх не пустять далі аеропорту.

І наостанок. Представники цієї влади часто кажуть, що мова шантажу і ультиматумів з ними не пройде. Але насправді тільки таку мову вони і розуміють, бо не вміють нікого поважати, в т.ч. і самих себе. Вміють тільки лякати і боятися. Бояться вони, крім зняття з посади і наступної неминучої кримінальної відповідальності, лише виливу інформації. І наш порятунок – у тому, щоб у цьому заляканому стані вони перебували до кінця каденції.






http://www.youtube.com/watch?v=YVetPeoRhhM

Ще одне відео - не з початку, зате з кращого ракурсу :) Автор - Олег Назаревич.


Tags: журналістика, львів, я
Subscribe

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • РЕПРЕСІЇ В ОДЕСІ

    8 вересня, 15:06 Сьогодні, 8 вересня 2015 року, додому до керівника Одеської обласної організації політичної партії "Правий сектор" Сергія…

  • Заява активістки КВП Тетяни Близнюк

    Хочу зробити заяву про те, що відмовляюся відвідувати судові засідання по моїй справі. Завтра, 24 березня 2014 р. в м. Борисполі має відбутися…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 16 comments

  • Апеляційний суд по Богдану Тицькому (ФОТО, ВІДЕО)

    Була вчора в апеляційному суді по лідеру "Чорного комітета" Богдану Тицькому. Ми всі сподівалися, що йому змінять запобіжний захід на не…

  • РЕПРЕСІЇ В ОДЕСІ

    8 вересня, 15:06 Сьогодні, 8 вересня 2015 року, додому до керівника Одеської обласної організації політичної партії "Правий сектор" Сергія…

  • Заява активістки КВП Тетяни Близнюк

    Хочу зробити заяву про те, що відмовляюся відвідувати судові засідання по моїй справі. Завтра, 24 березня 2014 р. в м. Борисполі має відбутися…